Постанова № 38328473, 18.02.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

18 лютого 2014 року

справа № 2а/0470/13121/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції

м. Дніпропетровська

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2011 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА «ЛІГО»

до Лівобережної об’єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська

Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними дій,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ФІРМА «ЛІГО» звернулося з адміністративним позовом до суду, в якому просило визнати протиправними дії Лівобережної об’єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська щодо викладення в акті від 28.07.2011 року №3036/23-3/19305995 «Про результати документальної невиїзнаї перевірки ТОВ ФІРМА «ЛІГО» з питання правильності формування податкових зобов’язань та податкового кредиту за квітень 2011 року» висновку про порушення ТОВ ФІРМА «ЛІГО» частини 1 статті 203, частин 1,2 статті 215, частини 1 статті 216, статті 228, статті 629, статті 650, статті 655, статті 658, статті 662 Цивільного Кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах ТОВ ФІРМА «ЛІГО» та зобов’язати Лівобережну міжрайонну державну податкову інспекцію м. Дніпропетровська відновити в електронній автоматизованій систем співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року, подані ТОВ ФІРМА «ЛІГО».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач зробив висновок виключно на підставі припущень, оскільки перевірка проведена без вивчення і огляду документів.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2011 року адміністративний позов задоволено частково. Визнані протиправними дії Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції в м. Дніпропетровську щодо викладення в акті від 28.07.2011 року №3036/23-3/19305995 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ ФІРМА «ЛІГО» з питання правильності формування податкових зобов’язань та податкового кредиту за квітень 2011 року» без винесення відповідного рішення.

Лівобережна об’єднана державна податкова інспекція м. Дніпропетровська, не погодившись з рішенням адміністративного суду першої інстанції, звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2011 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з урахуванням такого.

Судом першої інстанції при розгляді справи прийнято рішення про задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дії Лівобережної об’єднаної державної податкової інспекції в м. Дніпропетровську щодо висновків викладених у Акті перевірки від 28.07.2011 року № 3036/23-3/19305995 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ фірма «ЛІГО» з питань правильності формування податкових зобов’язань та податкового кредиту за квітень 2011 року» без винесення відповідного рішення.

З таким висновком колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Загальне поняття акта перевірки наведено у пункті 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 984 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772), згідно з яким акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

У цьому випадку акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, що в свою чергу відповідає встановленим правилам складання акта перевірки, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні частини першої статті 17 КАС.

Дії службової особи щодо включення до акта певних висновків не можуть бути предметом розгляду у суді, оскільки заперечення, зауваження до акта перевірки (за їх наявності) та висновки на них є невід'ємною частиною акта. Це свідчить про те, що дії, пов'язані з включенням до акта висновків, є обов'язковими, тоді як самі висновки такими не є.

Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. Висновки, викладені у акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Водночас судження контролюючого органу про нікчемність окремих угод є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки не суперечить чинному законодавству. Такі твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта або у випадку можливого використання такого акта, як доказу вчинення правопорушення при розгляді відповідного спору.

Крім того, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, відмовляючи в задоволенні позову щодо зобов’язання відповідача відновити в електронній автоматизованій системі співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі встановлених обставин перевіркою ДПІ кваліфікувала укладені позивачем правочини як такі, що не спрямовані на настання відповідних ним правових наслідків, та дійшла висновку про непідтвердженість факту реального виконання господарських операцій позивача з контрагентами.

З пояснень представника ОДПІ в судовому засіданні, встановлено, що висновки, викладені в Акті, були відображені податковим органом у електронній базі даних -в системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України є програмним продуктом, який було розроблено для реалізації Порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 18.04.2008 № 266.

Як випливає зі змісту підпункту 2.10.3 пункт 2.10 Порядку, співставлення даних податкової звітності з ПДВ з інформацією з інших джерел, а саме інформації кол. 2 розділу II Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, кол. 3 Розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість з даними Реєстру платників ПДВ здійснюється у складі автоматизованого контролю.

Відповідно до пункту 2.14 зазначеного Порядку інформація податкової звітності з ПДВ, надіслана до центральної бази даних податкової звітності, у розрізі контрагентів підлягає співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України з метою виявлення платників ПДВ, якими занижено суму податкових зобов'язань або завищено суму податкового кредиту.

Пунктом 2.21 Порядку передбачено, що підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з ПДВ на центральному рівні відображаються в описовій частині акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в АС "Аудит". По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з ПДВ за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 4.16 Порядку якщо платником ПДВ (постачальником) до податкових зобов'язань включено суму ПДВ меншу, ніж контрагентом (отримувачем) до податкового кредиту, працівники підрозділу оподаткування юридичних, фізичних осіб органу ДПС, на обліку якого знаходиться платник ПДВ (постачальник), та органу ДПС, на обліку якого знаходиться платник ПДВ (отримувач), відповідно до пункту 3 статті 11, пункту 3 статті 111 Закону № 509 звертаються в письмовій формі до таких платників ПДВ щодо одержання пояснень та їх документальних підтверджень (перелік документів, що затребується у платника ПДВ, передбачений пунктом 4.2 Порядку) з метою встановлення причин розбіжностей даних, що містяться у поданій ними податковій звітності з податку на додану вартість, виявлених під час камеральної перевірки, та/або за результатами автоматизованого співставлення.

Наведені законодавчі положення дають підстави для висновку про те, що процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Сама по собі здійснена ДПІ податкова кваліфікація операцій за відсутності відмінності між задекларованими показниками податкової звітності контрагентів не може слугувати підставою для внесення змін до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. Висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку як підстави для внесення змін до вказаної бази даних може бути зроблений податковим органом після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

Оскільки судом першої інстанції дійшов помилкового висновку у зв’язку з чим прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, таке рішення, згідно п.4 ч.1 ст.202 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 202, 205, 206 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Лівобережної об’єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2011 року – скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА «ЛІГО» до Лівобережної об’єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій – задовольнити частково.

Зобов’язати Лівобережну об’єднану державну податкову інспекцію м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відновити в електронній автоматизованій системі співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі з контрагентами податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року подані ТОВ фірма «ЛІГО».

В іншій частині позову – відмовити.

Постанова суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров