Ухвала суду № 38323469, 15.04.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

15 квітня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/530/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Лук'янчук О.В.

- Милосердного М.М.

(у зв'язку з неприбуттям у судове засідання сторін, справа

розглядається в порядку п.2 ч.1 ст.197 КАС України)

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Арцизької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Бессарабія-В" до Арцизької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство "Бессарабія-В" звернулося до суду з адміністративним позовом до Арцизької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.01.2014 року №0000021500 та №0000011500.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року адміністративний позов Приватного підприємства "Бессарабія-В" задоволений повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Арцизької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області №0000021500 від 08.01.2014 року. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Арцизької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області №0000011500 від 08.01.2014 року.

В апеляційній скарзі Арцизької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Арцизької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу від 09.12.2013 року №226 та направлення від 09.12.2013 року №121, №122, Арцизькою ОДПІ Головного управління Міндоходів в Одеській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного підприємства "Бессарабія-В" з питань правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за жовтень 2013 року.

Як зазначено в акті перевірки, Приватне підприємство "Бессарабія-В" в порушення вимог пп. 14.1.181 п. 14.1 ст.14, п. 198.1-п.198.3 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового Кодексу України завищило заявлену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 181766 грн., та в порушення п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України завищило від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту на суму 25458 грн..

На підставі акту перевірки, Арцизькою ОДПІ Головного управління Міндоходів в Одеській області прийняті податкові повідомлення - рішення №0000021500 від 08.01.2014 року про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 181766 грн., із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій на суму 90883 грн., та №0000011500 від 08.01.2014 року про зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 25458 грн..

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову та вважає, що при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції були правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, правильно та повно встановлені обставини справи, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ТОВ «Вторметекспорт», ТОВ «Блок 2012», ТОВ «Миколаївка», ФГ «Фаворит-Т», ФГ «Кубань» та СТОВ «Мощенське» були укладені договори: купівлі продажу №26/09/7 від 26.09.2013 року, надання посередницьких послуг №10/09/2013 від 10.09.2013 року, поставки №10/09/20 від 10.09.2013 року, купівлі продажу №09/09/2 від 09.09.2013 року, купівлі продажу №21/08/9 від 21.08.2013 року, купівлі - продажу №16/10/6 від 16.10.2013 року, додаткова угода №1 від 02.10.2013 року до договору купівлі-продажу №01/10/8 від 01.10.2013 року - відповідно.

На підтвердження реальності отримання від вказаних контрагентів товарів та послуг за вище зазначеними договорами, позивачем надані до матеріалів справи видаткова накладна №154 від 26.09.2013 року, податкова накладна №174 від 26.09.2013 року, рахунок на оплату №754 від 26.09.2013 року, платіжне доручення №311 від 03.10.2013 року, товарно-транспортні накладні від 10.09.2013 року, 16.09.2013 року, 17.09.2013 року, 18.09.2013 року, податкова накладна №5 від 11.09.2013 року, рахунок фактура від 11.09.2013 року, акт №1 прийняття-передачі виконаних робіт від 11.09.2013 року, платіжне доручення №574 від 18.09.2013 року, податкова накладна №808 від 10.09.2013 року, видаткова накладна від 10.09.2013 року, рахунок фактура від 10.09.2013 року, платіжне доручення №46 від 17.09.2013 року, податкова накладна №14 від 24.09.2013 року, накладна №5 від 24.09.2013 року, платіжне доручення №302 від 03.10.2013 року, товарно-транспортні накладні від 06.09.2013 року, 07.09.2013 року, 08.09.2013 року, 19.09.2013 року, платіжне доручення №4573 від 05.09.2013 року, рахунок №34 від 05.09.2013 року, накладна №158 від 16.09.2013 року, податкова накладна №14 від 06.09.2013 року, накладна №148 від 06.09.2013 року, податкова накладна №17 від 16.09.2013 року, рахунок №35 від 11.09.2013 року, платіжне доручення №35 від 13.09.2013 року, товарно-транспортні накладні від 22.08.2013 року, від 23.08.2013 року, податкова накладна №9/2 від 17.10.2013 року, рахунок-фактура №28 від 16.10.2013 року, накладна №112 від 17.10.2013 року, платіжне доручення №4817 від 17.10.2013 року, податкова накладна №28/2 від 07.10.2013 року, рахунок-фактура №28 від 02.10.2013 року, накладна №34 від 07.10.2013 року, платіжне доручення №375 від 07.10.2013 року, товарно-транспортна накладна від 09.10.2013 року №10, картки аналізу зерна за вересень 2013 року, списання ТМЦ у виробництво №0000133 від 30.09.2013 року.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пп. "а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно вимог пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України).

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання позивачем товарів та послуг у ТОВ «Вторметекспорт», ТОВ «Блок 2012», ТОВ «Миколаївка», ФГ «Фаворит-Т» , ФГ «Кубань» та СТОВ «Мощенське», на які позивач як платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були. Не містить такого спростування і апеляційна скарга.

Крім того, судом першої інстанції встановлено та з акту перевірки вбачається, що при встановленні фактів порушення позивачем податкового законодавства відповідач посилається виключно на висновки акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 18.11.2013 року №1936/22-01/30127924 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Вторметекспорт» та акту ДПІ у м. Свердловську ГУ Міндоходів у Луганській області від 15.11.2013 року №119/22/38088548 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Блок 2012» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за вересень 2013 року», не беручи до уваги первинну документацію позивача та відповідно не перевіряючи чи відбувалось фактично надання послуг та товару від продавців (постачальників) до покупця (позивача).

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань згідно спірних податкових повідомлень-рішень, знаходяться поза межами вище наведених вимог Податкового Кодексу України.

Між тим, отримані позивачем документи (договори, податкові та видаткові накладні, рахунки - фактури, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні та інш.), на які в тому числі послався суд першої інстанції, дають підстави для висновку про сплату позивачем сум податку в ціні придбання товару та послуг своїм безпосереднім постачальникам, які видали йому податкові накладні, маючи статус платників податку на додану вартість, а тому оцінка судом першої інстанції обставин та матеріалів справи відповідає правильному застосуванню норм Податкового кодексу України, якими встановлено порядок та підстави формування податкового кредиту.

Колегія суддів звертає увагу на тому, що податковим органом не спростовано, що на момент складення вище зазначеними контрагентами позивача податкових накладних, за якими останнім сформовано податковий кредит, вказані контрагенти були зареєстровані платниками податку на додану вартість та відповідно мали право на складання податкових накладних.

Доводи податкового органу щодо безпідставності формування позивачем у спірний період податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість, згідно податкових накладних, виписаних ТОВ «Вторметекспорт» та ТОВ «Блок 2012», через неможливість здійснення господарської діяльності контрагентом з урахуванням відсутності у підприємств необхідної матеріальної бази, для здійснення будь-якого виду діяльності, не встановлення місця знаходження платників податку, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки податковий орган невірно ставить правомірність та реальність господарських правовідносин позивача в залежність від результатів фінансово-господарської діяльності його контрагентів та висновків щодо неможливості перевірки таких контрагентів і в залежність від знаходження чи ні контрагента за його юридичною адресою, з огляду на індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України.

Крім того, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо завищення позивачем суми податкового кредиту за вересень 2013 року, у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту податкових накладних, виписаних ТОВ «Миколаївка» та ФГ «Фаворит-Т» за якими відсутні видаткові накладні та за якими невірно визначено дати виникнення податкового зобов'язання, - оскільки як обґрунтовано зазначено судом першої інстанції, не може бути перешкодою у включенні таких податкових накладних до податкового періоду відповідного звітного періоду, якщо і оплата, і дата видачі податкової накладної припало на один той самий звітний податковий період.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та обґрунтованими доводами суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Арцизької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: