Ухвала суду № 38321085, 02.04.2014, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Космінін С.О.

Доповідач - Карташов О.Ю.

Справа № 1203/7204/12

Провадження № 22ц/782/5636/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2014 року квітня « 02» дня Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючий суддя Карташов О.Ю.

судді Дронська І.О., Оробцова Р.І.

при секретарі Соловей А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення

Артемівського районного суду м. Луганська від 06 грудня 2013 року

по цивільній справі за позовом

Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Артемівського районного суду міста Луганська від 6 грудня 2013 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, і.код НОМЕР_2, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, і.код НОМЕР_3. ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, і.код № НОМЕР_1 суму заборгованості за кредитним договором № 11368311000 від 09 липня 2008 року у розмірі 17677 (сімнадцять тисяч шістсот сімдесят сім) доларів США 58 центів, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ - 141296 (сто сорок одна тисяча двісті дев'яносто шість) гривень 90 коп., шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, згідно договору іпотеки від 09 липня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_5, за реєстровим № 2458, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_4 на праві приватної власності на підставі договору дарування від 02 квітня 2008 року шляхом проведення прилюдних торгів, за ціною, визначеною на підставі звіту про оцінку майна суб'єкта оцінюючої діяльності в процедурі виконавчого провадження.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2 ОСОБА_4 витрати по сплаті судового збору У розмірі 1868 (одна тисяча вісімсот шістдесят вісім) гривень.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення з нього, як з поручителя заборгованості за кредитним договором у розмірі 17677 доларів США 58 центів, що еквівалентно 141296 гривень 90 коп., а також судових витрат та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні таких позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України, - під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог.

Проаналізувавши наявні дані, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, у серпні 2012 року ПАТ «УкрСиббанк» звернувся до суду із відповідним позовом до відповідачів, який згодом уточнив, в обґрунтуванні якого зазначав, що 9 липня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк», що змінив назву на ПАТ «УкрСиббанк» та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір № 11368311000 про надання споживчого кредиту, згідно якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 32000,00 доларів США, строком до 9 липня 2015 року зі сплатою відсотків у розмірі 15 % річних.

За умовами Кредитного договору № 11368311000 від 9 липня 2008 року ОСОБА_3 брав на себе зобов'язання погашати отриманий кредит у встановлені згідно графіку строки, а також щомісячно сплачувати проценти.

Забезпеченням зобов'язань за вказаним кредитним договором є: договір поруки фізичної особи № 215768 від 9 липня 2008 року, укладений з ОСОБА_2, відповідно до якого він зобов'язався солідарно та у повному обсязі відповідати за кредитним договором № 11368311000 від 9 липня 2008 року, укладеним позивачем з ОСОБА_3 та іпотечний договір, укладений між позивачем та ОСОБА_4, у відповідності до якого останній передав в іпотеку ПАТ «УкрСиббанк» нерухоме майно, а саме: житловий будинок № 3-а по вул. Красная у м. Луганську. Однак, незважаючи на прийняті зобов'язання, відповідач ОСОБА_3 неодноразово порушував свої зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитом, процентами та пенею та станом на 10 червня 2013 року заборгованість за кредитним договором № 11368311000 від 9 липня 2008 складає 17677,58 доларів США, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ -141296,90 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом - 17044,46 доларів США (що за курсом НБУ, де 1 долар США = 7,993) становить - 136236,37 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 633,12 доларів США (що за курсом НБУ, де 1 долар = 7,993) становить - 5060,53 грн., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 1169,13 доларів США(що за курсом НБУ, де 1 долар = 7,993) становить - 9344,85 грн.

В порушення вимог законодавства України, боржники в односторонньому порядку відмовилися від виконання договірних зобов'язань, в установлені строки заборговані суми не повернули, чим спричинили позивачу збитки у сумі 17677,58 доларів США, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ - 141296,90 грн., які позивач просив солідарно стягнути на його користь з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 11368311000 від 9 липня 2008 року звернути стягнення на предмет іпотеки, згідно договору іпотеки від 9 липня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_5, за реєстровим № 2458, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_4 на праві приватної власності на підставі договору дарування від 2 квітня 2008 року шляхом проведення прилюдних торгів, за ціною, визначеною на підставі звіту про оцінку майна суб'єкта оцінюючої діяльності в процедурі виконавчого провадження, зняти з реєстрації місця проживання всіх осіб, місце проживання яких зареєстроване за адресою предмета іпотеки та стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 1868,00 грн.

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Відповідно до ст.ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 57 цього Кодексу, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 9 липня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк», що змінив назву на ПАТ «УкрСиббанк» та відповідачем ОСОБА_3 укладений договір № 11368311000 про надання споживчого кредиту, згідно якого позивач надав відповідачу ОСОБА_3 кредит в сумі 32000,00 доларів США, строком до 9 липня 2015 року зі сплатою відсотків у розмірі 15 % річних, а останній взяв на себе зобов'язання погашати отриманий кредит у встановлені згідно графіку строки, а також щомісячно сплачувати проценти.

Забезпеченням зобов'язань за вказаним кредитним договором є договір поруки фізичної особи № 215768 від 09 липня 2008 року, укладений з ОСОБА_2, відповідно до якого він зобов'язався солідарно та у повному обсязі відповідати за кредитним договором № 11368311000 від 9 липня 2008 року, укладеним позивачем з ОСОБА_3 та іпотечний договір, укладений між позивачем та ОСОБА_4, у відповідності до якого останній передав в іпотеку ПАТ «УкрСиббанк» нерухоме майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1, відповідно до договору іпотеки від 9 липня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_5, за реєстровим № 2458.

Відповідно до п. 1.2.2 кредитного договору відповідач ОСОБА_3 зобов'язався повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно з додатком № 1 до Договору не пізніше 9 липня 2015 року.

Згідно з п. 1.6 Договору погашення грошових зобов'язань Позичальника здійснюється у наступній черговості: прострочені комісії (якщо буде мати місце прострочення), строкові комісії, прострочені проценти (якщо буде мати місце прострочення); строкові проценти; прострочена сума основного боргу (якщо буде мати місце прострочення); строкова сума основного боргу, штрафні санкції за Договором.

Відповідно до п.п. 1.3.1, 1.3.3, 1.3.4 договору нарахування процентів за цим договором здійснюється щомісяця в останній робочий день поточного місяця, методом «факт/360» відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України та чинного законодавства України, зі строком сплати процентів з 1 по 10 число (включно) кожного місяця.

Відповідно до п. 3.1.3, 3.1.4 договору банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення всієї наданої суми кредиту та сплати процентів за кредит у разі порушення позичальником умов цього договору, та у випадку непогашення кредиту та/або процентів у терміни, передбачені договором, банк має право видавати наказ про примусову оплату боргу за цим договором.

Відповідно до п. 3.4.3 відповідач ОСОБА_3 зобов'язався достроково повернути банку в повному обсязі всю суму кредиту та повністю сплатити плату за кредит у разі застосування банком права вимоги дострокового повернення кредиту.

Відповідно до п. 6.1 договору сторони погодили, що банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав та вимагати від позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту та повної сплати за кредит, змінивши при цьому терміни повернення кредиту та плати за кредит в сторону зменшення.

Банком були виконані всі прийняті на себе зобов'язання за вищезазначеним кредитним договором в повному обсязі, але, не зважаючи на це, відповідач ОСОБА_3 не виконує умов Кредитного договору стосовно своєчасного повернення сум отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків у встановленні Кредитним договором терміни, суттєво порушивши графік повернення кредитних коштів та на даний час кредитна заборгованість відповідачем не погашена.

У зв'язку з невиконанням відповідачем ОСОБА_3 умов кредитного договору №11368311000 від 9 липня 2008 року, виникла заборгованість за кредитом, процентами і пенею та станом на 10 червня 2013 року заборгованість за кредитом № 11368311000 від 9 липня 2008 складає 17677,58 доларів США, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ -141296,90 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом - 17044,46 доларів (що за курсом НБУ, де 1 долар = 7,993) становить - 136236,37 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 633,12 доларів США (що за курсом НБУ, де 1 долар = 7,993) становить - 5060,53 грн., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 1169,13 доларів США(що за курсом НБУ, де 1 долар = 7,993) становить - 9344,85 грн., відповідно до довідки - розрахунку заборгованості за кредитним договором № 11344250000 від 13 травня 2008 року.

Порядок укладання та виконання кредитного договору регулюється загальними положеннями про позику (Глава 71, Параграф 1 ЦК України), а також ст.ст. 1054-1057 ЦК України.

Згідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Аналізуючи правовідносини, що склалися між сторонами, суд першої інстанції обґрунтовано посилався на наявність між сторонами кредитних відносин, що підтверджено матеріалами справи.

Виходячи з положень ст.ст. 626-629, 631 ЦК України укладений договір є цивільно-правовою угодою, в якій сторони на власний розсуд визначили зміст їх прав і обов'язків, які є обов'язковими до виконання сторонами протягом строку, визначеного договором.

Згідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Порука - це договір, за яким поручитель зобов'язується перед кредитором іншої особи відповідати за виконання нею свого зобов'язання у повному обсязі або у частині (ст. 191 ЦК України).

Відповідно до ст. 553 ЦК України, поручителем по кредиту називають одну із сторін, що уклали договір поручительства з кредитором і яка взяла на себе обов'язок відповідати перед кредитором за виконання позичальником своїх зобов'язань.

Відповідно до положень ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

У разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 ЦК України).

Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, передбачені ст. 554 ЦК України.

Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Право вимоги про стягнення у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором з позичальника та поручителя у погашення заборгованості за кредитним договором належить виключно позивачеві, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства.

Вищезазначене відповідає роз'ясненням наданим у п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», - право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599 - 601, 604 - 609 ЦК.

Відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Також, відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про іпотеку» предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення у не менш ніж тридцятиденний строк. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» також передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

Відповідно до п. 42 Постанови Пленуму № 5, резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України "Про іпотеку", так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Приймаючи до уваги надані сторонами докази, розрахунки заборгованості, обставини справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо стягнення з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 суми заборгованості за кредитним договором № 11368311000 від 9 липня 2008 року у розмірі 17677,58 доларів США, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ - 141296,90 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, згідно договору іпотеки від 9 липня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_5, за реєстровим № 2458, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_4 на праві приватної власності на підставі договору дарування від 2 квітня 2008 року шляхом проведення прилюдних торгів, за ціною, визначеною на підставі звіту про оцінку майна суб'єкта оцінюючої діяльності в процедурі виконавчого провадження.

Також, правильними є висновки суду, відносно заперечень відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проти задоволення вимог позову, що заборгованість по кредитному договору ними погашена, так як, належних та переконливих доказів на підтвердження зазначених обставин вони суду не надали.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 зводяться до того, що він договір поруки № 215768 від 9.07.2008 року з ПАТ «УкрСиббанк» не укладав.

Разом з тим, з положень ч. 3, ч. 5 ст. 203 ЦК України вбачається, що однією з вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину є те, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а також правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За нормами ст. 547 ЦК України, передбачено вимогу, що всі правочини, які передбачають забезпечення виконання зобов'язання обов'язково укладаються у письмовій формі.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Форма договору є формою відображення згідності воль осіб, що його уклали, у відношенні його умов. У разі коли договір укладено у письмовій формі одним із обов'язкових реквізитів договору є підпис сторін. Підпис відображає волевиявлення сторони щодо укладення договору.

Тому, посилання апелянта не можуть бути належним доказом того, що договір підписано не ним.

При цьому, ОСОБА_2 клопотання для проведення почеркознавчої експертизи до суду апеляційної інстанції не надав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

На підставі вищевикладеного судова колегія приходить до висновку, що рішення суду ухвалено відповідно до норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не має.

Керуючись ст.ст. 303, 304 , п.1 ч.1 ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Луганської області,~

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 ~ відхилити.

Рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 06 грудня 2013 року ~ залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: