Рішення № 38318596, 18.04.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа №2-638/695/14

Провадження№ 22-ц /790/1793/14 Головуючий 1 інст. - Наумова С.М.

Категорія: поділ майна подружжя Доповідач - Гуцал Л.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Гуцал Л.В.,

суддів -Коростійової В.І., Івах А.П.

за участю секретаря - Литвин Л.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 15 січня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності на частину квартири та поділ майна подружжя та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -

встановила:

У жовтні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеним позовом. В уточнених позовних вимогах просив:

- визнати за ним право особистої приватної власності на 79/100 частин квартири АДРЕСА_1 та на 10/100 частин цієї квартири в порядку поділу майна подружжя;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на легковий автомобіль «Daewoo Matiz», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та стягнути з останньої на його користь грошову компенсацію вартості ? частини цього автомобіля в сумі 29 450 грн.

У березні 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом в якому просила:

- в порядку поділу майна подружжя визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1;

- в порядку поділу майна подружжя визнати за нею право власності на 1/2 частину легкового автомобілю «Daewoo Matiz», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Позов ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були об'єднані в одне провадження.

В обґрунтування позову ОСОБА_2 посилався на те, що спірна квартира була придбана в період шлюбу з відповідачкою, проте частина коштів витрачених на її придбання були його особистими коштами, з яких: 292 560 грн. від продажу належної йому на праві особистої власності однокімнатної квартири та 81 000 грн. кошти позичені ним особисто у свого батька. Спірний автомобіль є неподільним, зареєстрований за ОСОБА_1, а тому, на його думку, вбачається доцільним залишити автомобіль у власності відповідачки, стягнувши на його користь грошову компенсацію вартості ? частини.

ОСОБА_1 в обґрунтування своїх вимог посилалась на те, що спірне майно було придбано у період шлюбу за спільні кошти подружжя, а тому є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя і частки кожного з них є рівними. Що стосується автомобіля, то він хоча і зареєстрований за нею, проте перебуває у користуванні ОСОБА_2, оскільки вона не має прав на керування транспортними засобами.

Рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 15 січня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено - визнано за ним право особистої приватної власності на 79/100 частин квартири АДРЕСА_1 та на 10/100 частин цієї квартири в порядку поділу майна подружжя; визнано за ОСОБА_1 право приватної власності на легковий автомобіль «Daewoo Matiz», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та стягнуто з останньої на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості ? частини цього автомобіля в сумі 29 450 грн. Позов ОСОБА_1 задоволено частково - визнано за нею в порядку поділу майна подружжя на 11/100 часток спірної квартири, в іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у позові ОСОБА_2 та про задоволення її позову.

Посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав доведеними; порушення норм матеріального і процесуального права.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 15 жовтня 2005 року по 2012 рік. Від шлюбу дітей не мають.

У період шлюбу, а саме, 28 травня 2010 року сторонами була придбана за договором купівлі-продажу спірна квартира АДРЕСА_1 за 474 000 грн. Право власності на квартиру зареєстровано за ОСОБА_2

03 грудня 2011 року сторонами було придбано за договором купівлі-продажу спірний легковий автомобіль «Daewoo Matiz», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 за 58 900 грн. Право власності на автомобіль зареєстровано за ОСОБА_1

Згідно з ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст. 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно роз'яснень, викладених у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

Пунктами 2,3 ч.1 ст. 57 СК України визначено перелік майна, що є особистою власністю дружини, чоловіка, зокрема: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування, або набуте за кошти, які належали їй, йому, особисто.

Задовольняючи позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що на купівлю спірної квартири були витрачені кошти в сумі 373 560 грн., які є особистими коштами відповідача, зокрема, 292 560 грн. отримані ним від продажу власної квартири та 81 000 грн. позичені у батька - ОСОБА_3 за борговою розпискою.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що 292 560 грн., які були отримані ОСОБА_2 від продажу його особистої власності, були витрачені на придбання спірної квартири та є його особистими коштами. На підтвердження своїх вимог в цій частині ОСОБА_2 надав суду докази того, що в день придбання спірної квартири - 28 травня 2010 року ним була продана однокімнатна квартира АДРЕСА_2 придбана ним до реєстрації шлюбу, 18 березня 2003 року.

Заперечення ОСОБА_1 стосовно того, що їй не було відомо про продаж зазначеної однокімнатної квартири, та її твердження про придбання спірної квартири виключно за спільні кошти подружжя не знайшли свого підтвердження.

Так, у позовній заяві ОСОБА_1 зазначила, що спірна квартира була придбана за спільні кошти подружжя, проте взагалі не зазначила джерело надходження цих коштів.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 (т.2 а.с.19-22) зазначила, що спірна квартира була придбана подружжям за кошти, отримані внаслідок відчуження за договором дарування сестрі ОСОБА_2 придбаної сторонами в період шлюбу однокімнатної квартири АДРЕСА_3 (304 000 грн.) та 116 000 грн. за відчуження придбаного у період шлюбу автомобіля FORD, а 54 000 грн. спільно накопичені кошти.

Разом з тим, твердження позивачки про те, що 304 000 грн. були отримані ними за відчуження квартири АДРЕСА_3 не можуть бути прийняті до уваги, оскільки спірна квартира була придбана сторонами 28 травня 2010 року, а однокімнатна квартира по АДРЕСА_3 була відчужена більше ніж через рік - 01 жовтня 2011 року. При цьому відчуження відбувалось ОСОБА_2 за згодою дружини ОСОБА_1 на користь матері ОСОБА_2 - ОСОБА_4 за договором дарування (т.2 а.с.32-33). В судовому засіданні ОСОБА_2 підтвердив той факт, що його мати, до отримання в дар квартиру віддала подружжю ОСОБА_3 кошти в розмірі 29 000 доларів США, та зазначів, що ці кошти були використані подружжям на погашення кредиту, який брався саме для придбання цієї квартири (т.2 а.с.40-44,50,57).

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належних та допустимих доказів на спростування доводів ОСОБА_2, ОСОБА_1 не надано. Не містять матеріали справи і на підтвердження того, що від продажу автомобіля FORD подружжям було отримано 116 000 грн. Згідно матеріалів справи автомобіль реалізовувався на товарній біржі за 100 грн. (т.2 а.с.46-48).

Разом з тим, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції в тій частині, що 81 000 грн., які за твердження ОСОБА_2 15 травня 2010 року він без відома дружини позичів у батька, є його особистими коштами. Доводи апеляційної скарги в цій частині заслуговують на увагу.

Належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог в цій частині ОСОБА_2 не надано.

Договір позики від 15 травня 2010 року, за яким ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_3 81 000 грн. (т.1 а.с.145) укладався без відома ОСОБА_1. Беззаперечних доказів того, що зазначені кошти були витрачені ОСОБА_2 саме на придбання спірної квартири, а не на власні потреби, останній суду не надав. Покази свідка ОСОБА_3, який є батьком позивача, за конкретних обставин, не можуть бути визнані достатніми доказами на підтвердження цього факту.

Крім того, 21 травня 2010 року, тобто перед укладанням договору купівлі-продажу спірної квартири (28 травня), подружжям було продано автомобіль FORD, і за поясненнями ОСОБА_2 від продажу отримано 10 000 доларів США, що на той час складало приблизно 80 000 грн. Отже ці кошти слід вважати об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За таких обставин судова колегія вважає за необхідне рішення суду першої інстанції змінити та визнати за ОСОБА_2 право власності на 81/100 частин спірної квартири, з яких 62/100 частин в порядку особистої приватної власності, та 19/100 частин в порядку поділу майна подружжя, а за ОСОБА_1 визнати право власності на 19/100 частин спірної квартири в порядку поділу майна подружжя, виходячи з наступного розрахунку: 474 000 грн. - вартість квартири, 292 560 грн. - кошти, які були витрачені на придбання квартири та належали особисто ОСОБА_2; 181 440 грн. спільні кошти подружжя ОСОБА_3, які були ними витрачені на придбання спірної квартири (292560х100:474000=62/100 частка ОСОБА_2; 100-62/100=38/100 частка подружжя; 38/100: 2=19/100 частка кожного з подружжя у спільному майні).

Не можна визнати правильним і висновок суду в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на спірний автомобіль та стягнення з останньої грошової компенсації на користь другого з подружжя.

Відповідно до положень ч.ч. 1,2 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (ч. ч. 4, 5 ст. 71 СК України).

Крім того, у п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що, вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема, неподільні речі, суди мають застосовувати положення ч. ч. 4, 5 ст. 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, а за відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦПК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Зазначене залишилося поза увагою суду першої інстанції.

Як встановлено судом та визнається сторонами спірний автомобіль є об'єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_3. Автомобіль зареєстрований за ОСОБА_1, яка не має прав на керування транспорними засобами та цим автомобілем не користується. Автомобіль знаходиться у фактичному користуванні ОСОБА_2 Згоди щодо поділу автомобіля, який є неподільним майном, сторони не досягли. Вимог щодо припинення права на частку у спільному майні в порядку ст.365 ЦК України ОСОБА_2 не заявляв.

За таких обставин у суду не було правових підстав для стягнення з одного співвласника на користь другого грошової компенсації вартості частки у спільному майні подружжя, рішення в цій частині не можна визнати законним та обгрунтованим.

Позовні вимоги ОСОБА_2 щодо визнання за ОСОБА_1 права власності на спірний автомобіль із стягненням з останньої грошової компенсації задоволенню не підлягають.

Натомість позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на ? частину спірного автомобіля підлягають задоволенню - суд визнає ідеальні частки подружжя - по ? частини за кожним і залишає автомобіль у їх спільній частковій власності.

Керуючись ст. 303, ст. 304, п.3 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст. 309, ст. 313, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 15 січня 2014 року змінити.

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 81/100 частин квартири АДРЕСА_1, з яких 62/100 частин в порядку особистої приватної власності та 19/100 частин в порядку поділу майна подружжя.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 19/100 частин квартири АДРЕСА_1 в порядку поділу майна подружжя.

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в порядку поділу майна подружжя право власності по ? частині за кожним на легковий автомобіль «Daewoo Matiz», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді