Постанова № 3831827, 05.06.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

05.06.09Справа №2а-5954/08/4 об 11:33 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю. , при секретарі судового засідання Заєвській Н.В., за участі представників сторін:

від позивача Марченко Т.Я.;

від відповідача Тарасенко О.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства " Кримхліб"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

про визнання недійсним рішення №0011622303 від 07.10.2008 року

Суть спору: Відкрите акціонерне товариство «Кримхліб» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (далі ДПІ, відповідач) про визнання недійсним рішення № 00116223003 від 07.10.2008 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 680,00 грн. Позов мотивовано тим, що висновки податкового органу про порушення вимог п. п. 3, 9 ст. 3 Закону України від 06.07.95 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» (далі Закон №265) не відповідають дійсності, позивачем не порушувались вимоги щодо забезпечення зберігання книг обліку розрахункових операцій, роздрукування фіскального чеку за 12.06.2008 року не було можливим через несправність реєстратора розрахункових операцій, що виключає відповідальність позивача, оскільки його вини у даній ситуації не було. Заявою від 23.01.2009 року позивач уточнив підстави позову, вказав про порушення позивачем вимог Порядку взаємодії підрозділів органів державної податкової служби при проведенні перевірок стосовно контролю здійснення розрахункових операцій, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 27.05.2008 року №355 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків». Під час судового розгляду представник позивача неодноразово уточнював позовні вимоги, за останньою заявою про уточнення позовних вимог просив визнати протиправним і скасувати рішення № 0011622303 від 07.10.2008 року.

Ухвалами суду від 31.10.2008 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача проти позову заперечував, надав письмові заперечення, в яких просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що під час проведення перевірки не було встановлено місцезнаходження книги обліку розрахункових операцій, на підставі чого податковим органом зроблено висновок про порушення пункту 6 ст. 3 Закону №265. Порушення пункту 9 статті 3 цього Закону виявилось в незабезпеченні щоденного друку фіскального звітного чеку, зокрема, за 12.06.2008 року, відомості про несправність РРО за 12.06.2008 року не відображено належним чином в розділі 3 Книги обліку розрахункових операцій, відомості про використання розрахункової книжки за цей період відсутні.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1, 3 статті 4 Закону України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» (далі Закон №509) Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Згідно п. 2 ст. 11 Закону №509 органи державної податкової служби мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію субєктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з субєктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є субєктами владних повноважень, спір що виник повязаний із захистом прав позивача у сфері публічних відносин і підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Судом встановлено, що головним державним податковим ревізором-інспектором ДПІ Подільського району м. Києва Машиним Володимиром Валерійовичем і державним податковим інспектором ДПІ в м. Судак Новак Любовю Вікторівною на підставі направлень на планову перевірку від 01.09.2008 року №796/23-050 і №797/23-050 проведено перевірку по контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового і безготівкового обігу субєктів підприємницької діяльності, стосовно господарської одиниці кіоск №2, яка розташована в м. Судак і належить позивачеві. За результатами перевірки складено акт від 02.09.2008 року №000608/1302/01/09/23/00381580 за висновками якого встановлено порушення позивачем вимог п. п. 3, 9 ст. 3 Закону №265 п. 4.6 Порядку реєстрації, застосування і опломбування реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 року №614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 року за №105/5296, пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за №40/10320.

На підставі цього акту та згідно з п. п. 3, 4 ст. 17 №265 відповідачем прийнято спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Суд звертає увагу відповідача, що у висновках за актом перевірки встановлено порушення вимог п. п. 3, 9 ст. 3 Закону №265, в той час, як спірне рішення мотивовано порушенням пунктів 6 і 9 цієї статті.

Суд погоджується із доводами представника позивача, що порядок організації, взаємодії підрозділів і проведення перевірок субєктів господарювання стосовно контролю за здійсненням розрахункових операцій для органів державної податкової служби регульовано положеннями Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 27.05.2008 року №355. В той же час суд зазначає, що даний наказ не зареєстровано в Міністерстві юстиції України в порядку, встановленому Указом Президента України від 03.10.1992 року №493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів державної влади». Цим актом затверджено методичні рекомендацій по проведенню перевірок, які не зачіпають прав, свобод та законних інтересів позивача і якими не можуть регулюватись публічно-правові відносини субєкта владних повноважень із фізичними чи юридичними особами. В основу судового рішення у цій справі не може бути покладено висновок про дотримання або порушення відповідачем вимог цього наказу, тому доводи представника позивача в цій частині суд відхиляє.

В той же час, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання протиправним і скасування рішення про застосування штрафних санкцій, суд зобовязаний перевірити, чи здійснювалася перевірка позивача відповідачем на підставі закону, які повноваження відповідач щодо проведення цих перевірок, чи діяли посадові особи відповідача безсторонньо, обґрунтовано та добросовісно у звязку з проведенням перевірки і прийняття рішення про застосування штрафних санкцій.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, органи податкової служби зобовязані здійснювати свої функції, у тому числі стосовно проведення перевірок субєктів господарювання виключно на підставі, у спосіб, в межах повноважень, визначених законом.

Загальні підстави та порядок проведення перевірок встановлені Законом №509.

Відповідно до ч.1 ст. 11 цього Закону органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Таким чином, органи податкової служби мають право проводити документальні невиїзні і планові та позапланові виїзні перевірки, підстави для проведення яких визначені законодавством України.

Суд зазначає, що визначення, підстави та порядок проведення позапланових перевірок передбачені Законом №509 та Законом №265.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону №265 контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Відповідно до ст.16 Закону №265 контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

Згідно з ч. 2 ст. 16 Закону №265 планова перевірка здійснюється органами, уповноваженими законом нараховувати або стягувати податки і збори (обов'язкові платежі) з осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5 - 9 статті 9 цього Закону. Така перевірка здійснюється не частіше одного разу за наслідками звітного календарного року, але не раніше строків, визначених законодавством для подання річного податкового звіту (декларації) такими особами з такого податку.

Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону №265 планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

Судом встановлено, що в ч. 7 статті 11-1 Закону № 509 зазначено, що позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України №265 і №481, а в інших випадках - за рішенням суду.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку що здійснена відповідачем перевірка позивача в межах повноважень податкових органів, визначених Законом №265 є позаплановою.

Відповідно до статті 11-2 Закону №509-ХІІ посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Отже, судом встановлено, що обовязковою умовою для проведення позапланової перевірки є наявність рішення керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Суд зазначає, що відповідачем дійсно порушено вимоги Закону №509 у звязку з відсутністю наказу на проведення перевірки.

Проте, зазначені порушення могли бути підставою для не допуску посадових осіб, вказаних в направленнях на проведення перевірки до її проведення, як це передбачено ч. 2 ст. 11-2 Закону №509. Позивач таким правом не скористався, що підтверджується поясненнями представників сторін, наданих в судовому засіданні, актом перевірки. Допуск позивачем посадових осіб податкового органу до проведення перевірки свідчить про визнання ним достатності підстав для її проведення.

Судом встановлено, що в основу спірного рішення покладено висновок за актом перевірки про порушення вимог п. п. 6, 9 ст. 3 Закону №265. Такий висновок, в свою чергу, мотивовано встановленим фактом відсутності на момент перевірки в господарській одиниці книги обліку розрахункових операцій, а також факту не роздрукування фіскального звітного чеку за 12.06.2008 року (фіскальний звітний чек №0571 на суму продаж 499,82 грн. роздрукований в 07:10 годині 13.06.2008 року).

Пунктами 6, 9 ст. 3 Закону №265 встановлений обовязок субєктів підприємницької діяльності які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг щодо:

забезпечувати зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення;

щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Відповідно до п. п. 3, 4 ст. 17 Закону №265 за порушення вимог цього Закону

у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки чи книги обліку розрахункових операцій, або використання незареєстрованої належним чином розрахункової книжки чи порушення встановленого порядку її використання, або використання незареєстрованих чи непрошнурованих книг обліку розрахункових операцій, або незберігання книг обліку розрахункових операцій чи розрахункових книжок протягом встановленого терміну застосовується штраф у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій застосовується штраф у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Під час судового розгляду позивачем надано зареєстровану у встановленому порядку книгу обліку розрахункових операцій №0109008698Р/1, копію сторінок якої долучено до матеріалів справи. Тому суд дійшов висновку, що вимог п. 6 ст. 3 позивач не порушував спірне рішення в цій частині суперечить вимогам Закону №265 і підлягає скасуванню.

Що стосується порушення позивачем п. 9 ст. 3 Закону №265, судом встановлено, що роздрукування фіскального чеку за 12.06.2008 року №0571 не було можливим через несправність реєстратора розрахункових операцій саме 12.06.2008 року, що підтверджується записом в розділі 4 Книги обліку розрахункових операцій і довідкою №5 від 20.03.2009 року, виданою ремонтною організацією.

Доводи представника відповідача про відсутність доказів застосування розрахункової книжки не мають належного правового значення, оскільки згідно із поясненнями позивача, реєстратор розрахункових операцій вийшов з ладу в момент друку фіскального звітного чеку 12.06.2008 року, а відремонтовано його було о сьомій годині ранку 13.06.2008 року, тож враховуючи режим роботи господарської одиниці, за час виходу РРО з ладу, розрахункових операції не проводились, тому не було і потреби застосовувати розрахункову книжку. Порушення порядку ведення розділу 3 книги обліку розрахункових операцій також не приймається до уваги судом, оскільки в цьому розділі обліковуються розрахункові квитанції, але необхідність їх використання судом не встановлено.

За таких обставин суд дійшов висновку, що спірне рішення підлягає визнанню протиправним і скасуванню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Тому суд вважає можливим стягнути на користь позивача 3,40 грн. судових витрат.

У звязку зі складністю справи судом 05.06.2009 року оголошена вступна та резолютивна частини постанови, а 10.05.2009 року постанову складено у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 94, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправним і скасувати рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі від 07.10.2008 року №0011622303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій стосовно Відкритого акціонерного товариства «Кримхліб» у сумі 680,00 грн.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Кримхліб» 3,40 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення в повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може біти подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя Циганова Г.Ю.