Ухвала суду № 38311396, 26.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" березня 2014 р. м. Київ К/9991/32043/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., за участю секретаря Титенко М.П.,за участю представників позивача:Дяківа О.М.,відповідача:Протас І.С.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Львівської митниці

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.07.2011

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2012

у справі № 2а-10635/10/1370 (69666/11/9104)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріля Україна»

до Львівської митниці

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04.07.2011, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2012, задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріля Україна» (надалі - позивач, ТОВ «Ріля Україна») до Львівської митниці (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень від 03.11.2010 № 100 та № 101.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.07.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2012 і постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Львівською митницею було проведено камеральну перевірку на предмет правильності класифікації товару, задекларованого ТОВ «Ріля Україна» за кодом згідно УКТ ЗЕД 8419310000 за період з 01.01.2010 по 18.08.2010, про що 20.09.2010 складено акт № к/041/10/209000000/32483750.

Під час проведення перевірки встановлено, що комплекси типу KS2-2420 та типу KS611-2-1424 призначено в основному для довготривалого зберігання зерна з функцією підтримки оптимального режиму зберігання, який забезпечується системою повітряного вентилювання силосів, що включає часткове підсушування або, за потреби, охолодження зерна для підтримки вмісту оптимальної кількості вологи в зерні, контролю температури зерна. Тобто, товар:

«зерносушильний комплекс типу KS2-2420» відповідає коду 7309009000;

«очисна машина для зерна з шнеком відвантаження сміття» відповідає коду 8437100000;

«зерносушильний комплекс типу KS611-2-1424» відповідає коду 7309009000.

На підставі акта камеральної перевірки від 20.09.2010 № к/041/10/209000000/32483750 рішення про класифікацію від 31.03.2010 № 20900/10/0006 та від 19.05.2010 № 20900/10/0010 були скасовані та визначено новий код вказаних товарів.

Митним органом виявлено невірне заповнення позивачем графи 33 у вантажних митних деклараціях у зв'язку із зміною коду товару, що призвело до заниження податкового зобов'язання за ввізним митом та податком на додану вартість.

За результатами перевірки відповідачем 03.11.2010 виставлено оспорювані податкові повідомлення форми «Р»: № 100, яким визначено суму податкового зобов'язання з ввізного мита у розмірі 453 303,15 грн. (за основним платежем - 431 717,29 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 21 585,86 грн.); № 101, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 90 660,63 грн. (за основним платежем - 86 343,46 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4 317,17 грн.).

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем відповідно до пп. 1-2 «Порядку прийняття рішення про класифікацію комплектного об'єкта згідно з УКТ ЗЕД», затвердженого наказом ДМС України від 12.12.2005 № 1219, подано заяви від 18.03.2010 та від 06.05.2010 до Львівської митниці з проханням надати дозвіл на класифікацію комплектних об'єктів - зерносушильних комплексів тип KS 2-2420 та KS 611-2-1424 за кодом 8419310000 згідно УКТ ЗЕД.

За наслідками розгляду поданих позивачем заяв Львівською митницею прийнято рішення від 31.03.2010 № 20900/10/0006 та від 19.05.2010 № 20900/10/0010, якими дозволено класифікувати комплектні об'єкти - зерносушильні комплекси тип KS 2-2420 та тип KS 611-2-1424 за кодом 8419310000 згідно з УКТ ЗЕД.

З урахуванням зазначених рішень Львівської митниці ТОВ «Ріля Україна» здійснило два оформлення товару з назвою «Зерносушильний комплекс типу KS2-2420» та «Зерносушильний комплекс типу KS611-2-1424».

Митне оформлення товару з назвою «Зерносушильний комплекс типу KS2-2420» здійснено за ВМД (ІМ 40 КО) № 209000011/10/014038 від 21.04.2010, №209000011/10/014041 від 21.04.2010, № 209000011/10/014042 від 21.04.2010, № 209000011/10/014044 від 21.04.2010, № 209000011/10/014799 від 26.04.2010, № 209000011/10/014948 від 27.04.2010, № 209000011/10/015220 від 28.04.2010, № 209000011/10/016057 від 05.05.2010, № 209000011/10/016060 від 05.05.2010, № 209000011/10/016480 від 07.05.2010 за кодом 8419310000 за УКТ ЗЕД (ставка ввізного мита - 0 %).

Митне оформлення товару з назвою «Зерносушильний комплекс типу KS611-2-1424» було здійснено за ВМД (ІМ 40 КО № 209000011/10/018979 від 25.05.2010, № 209000011/10/019209 від 26.05.2010, № 209000011/10/019212 від 26.05.2010, № 209000011/10/020911 від 07.06.2010, № 209000011/10/022168 від 17.06.2010 за кодом 8419310000 за УКТ ЗЕД (ставка ввізного мита - 0 %).

У подальшому, на підставі листа Державної митної служби України від 09.08.2010 № 16/1/5-2202-ЕП та службової записки ВКМВ та КТ від 16.08.2010 № 18/31-102 відповідачем проведено камеральну перевірку, під час якої за результатами аналізу технічної документації виробника вказаного обладнання відповідач дійшов висновку, що «зерносушильний комплекс типу KS2-2420» відповідає коду 7309009000; товар «очисна машина для зерна з шнеком відвантаження сміття» відповідає коду 8437100000; «зерносушильний комплекс типу KS611-2-1424» відповідає коду 7309009000.

Нормами п. 35 ст. 1 Митного кодексу України, прийнятого Законом України від 11.07.2002 № 92-IV, що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, зазначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, пов'язаних відповідно до пункту 19 тієї самої статті зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

За змістом п. 10.3 ст. 10 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.

Відповідно до пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

За змістом ст. 313 Митного кодексу України класифікація товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД, є виключною компетенцією митних органів.

Таким чином, якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому вони не мали правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару, зокрема, з посиланням на результати камеральної перевірки та на положення підпункту «в» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», дія якого не поширюється на митні органи.

Наведений висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21.01.2011 у справі за позовом Акціонерного товариства закритого типу «Торговий дом Астрон» до Східної митниці Державної митної служби України та постанові від 12.09.2011 у справі за позовом Приватного підприємства «Містерія-ДК» до Вінницької митниці Державної митної служби України про визнання недійсними податкових повідомлень.

Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, з урахуванням наведених обставин та положень част. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України про обов'язковість судових рішень Верховного Суду України, погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність в діях позивача порушень податкового та митного законодавства та про невідповідність закону оскаржуваних повідомлень від 03.11.2010 № 100 та № 101 щодо визначення податкових зобов'язань зі сплати ввізного мита та податку на додану вартість.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

1. Касаційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.07.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2012 у справі № 2а-10635/10/1370 (69666/11/9104) залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна