Ухвала суду № 38311149, 09.10.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2013 р.

справа № 1170/2а-2088/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.10.2012р. по справі № 1170/2а-2088/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрОліяПром"

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрОліяПром" звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби в якому, просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції від 23.02.2012 №0000412330.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.10.2012р. по справі № 1170/2а-2088/12 позов з обмеженою відповідальністю "УкрОліяПром" задоволено у повному обсязі.

Постанову суду мотивовано тим, що у судовому засіданні знайшли своє підтвердження необхідні факти, які надавали право позивачу віднести сплачену позивачем суму ПДВ у розмірі 73 729 грн. за жовтень 2011 року.

Не погодившись з постановою суду, Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області Державної податкової служби подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.10.2012р. Справа № 1170/2а-2088/12, як таку що винесена, з порушенням норм матеріального права. На думку апелянта, суд не врахував, що по деяким постачальникам позивача не можливо підтвердити сплату ПДВ по всьому ланцюгу постачання до виробника товарів, придбаних позивачем у контрагента.

Відповідач належним чином повідомлений про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є поштове повідомлення – від 07.08.2013 року, у судове засідання не прибув, про причини неприбуття не повідомив.

У судове засідання не з'явився також представник позивача. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило. Судова повістка, направлена на адресу позивача, повернулась за закінченням терміну зберігання, що відповідно до частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається належним повідомленням.

Згідно частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, в період з 03.02.2012 по 06.02.2012 посадовими особами відповідача проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «АВС- Гранд».

За результатами перевірки складено Акт від 07.02.2012 № 26/2330/36793836. У ході перевірки відповідачем було встановлено наступні порушення:

- п. 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за жовтень 2011 року у розмірі 73 729 грн.;

- ч. 5 ст. 203, ч.ч. 1,2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «АВС-Гранд», які не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже -мають ознаки нікчемності.

На підставі акту перевірки, 23.02.2012 Кіровоградською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000412330, яким за порушення п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 110 594 грн., у тому числі за основним платежем збільшено суму податку на додану вартість у розмірі 73 729 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 36 865 грн.

З акту перевірки вбачається, що в порушення вимог п. 198.3, 198.6, ст.198, ПК України, позивачем сформовано податковий кредит на підставі неіснуючих операцій, які, відповідно не можуть використовуватись в оподаткованих операціях, в результаті чого за жовтень 2011 року завищено дозволений податковий кредит на загальну суму 73 729 грн.

Як вбачається з матеріалів справи позиція податкового органу про нікчемність правочинів між позивачем та ПП «АВС- Гранд» ґрунтується на висновках акту відповідача від 07.02.2012 № 26/2330/36793836.

Відповідач у своїй апеляційній скарзі вказує на те, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, згідно податкових накладних, виписаних ПП «АВС-Гранд»за жовтень 2011 року у розмірі 73 729 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, та перевірено колегією суддів, що між ПП «АВС-Гранд» (постачальник) та позивачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу товарів 26/10/11-3 від 03.10.2011 (а.с. 49-50).

Згідно зазначеного договору позивачем придбано у ПП «АВС-Гранд» сільськогосподарську продукцію, олію та соєве масло.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджено матеріалами справи та перевірено колегією суддів, позивачем включено до податкового кредиту за жовтень 2011 року 73 729 грн., на підставі податкових накладних, виписаних ПП «АВС-Гранд», за жовтень 2011 року (а.с. 56, 59, 62, 65).

На дату складання податкових накладних ПП «АВС-Гранд» був зареєстрований у встановленому порядку як юридична особа та як платник податку на додану вартість.

Фактичне виконання умов договору підтверджується видатковими накладними (а.с.55, 57,60, 63), рахунками-фактурами (а.с. 58, 61, 64), товарно-транспортними накладними (а.с. 118-136), а також виписками по особовим рахункам (а.с. 152-184).

В подальшому, позивачем зазначений товар було реалізовано контрагентам ТОВ «Торговий дім Протеін-Продакшн» та ТОВ «УкрМаслоЗбут", що підтверджується договорами (а.с. 66,77), податковими накладними (а.с. 71, 73, 75, 82, 84), видатковими накладними (а.с. 72, 74, 76, 83,85) та товарно-транспортними накладними (а.с. 185-201).

Також у позивача наявне приміщення для зберігання зазначеного товару, що підтверджується договором оренди нежитлового приміщення (а.с. 147), додатком №1 до договору (а.с. 148), актом приймання-передачі (а.с. 149).

Чисельність працівників штату є достатньою для виконання зазначених робіт (а.с. 151).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо необґрунтованість висновків відповідача у зв’язку з наступним.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, та є нікчемним, якщо його недійсність встановлена законом.

У відповідності до ч.2 ст.228 ЦК України нікчемним є правочин, який порушує публічний порядок.

Згідно ч.1 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами права, не є такими, що порушують публічний порядок.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що договори, які були укладені між позивачем та ПП «АВС-Гранд», визнані судом недійсними, або спрямовані на порушення публічного порядку.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ст.9 названого Закону).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6).

Згідно з вимогами п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, колегія суддів виходячи із приписів вищевказаних норм закону, вважає зазначити, що лише відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум ПДВ у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Правильність та повнота декларування податкового кредиту по операціям із ПП «АВС-Гранд» за жовтень 2011 року у розмірі 73 729 грн. підтверджується дослідженими судом першої інстанції копіями податкових накладних.

Колегія суддів зазначає, що податковий орган ані в акті перевірки, ані в апеляційній скарзі не посилається на невідповідність вимогам законодавства податкових накладних, за якими позивач формував податковий кредит, не вказує на неправильність складання позивачем податкової декларацій з ПДВ у спірному періоді.

Судом першої інстанції, з чим погоджується і колегія суддів, були досліджені наявні первинні документи та встановлено реальність господарських операцій з вказаним контрагентом та дотримання позивачем спеціальних вимог законодавства щодо документального підтвердження сум податкового кредиту. Реальність спірних господарських операцій підтверджується матеріалами справи, зокрема, податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними тощо.

Крім того, із досліджених судом першої інстанції первинних документів, оформлених за результатами господарської діяльності позивача із ПП «АВС-Гранд», вбачається, що зазначені документи повністю відповідають ознакам первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, тобто господарські та бухгалтерські документи, отримані позивачем від ПП «АВС-Гранд» є дійсними.

При цьому колегія суддів виходить з того, що саме по собі невиконання контрагентом платника податків своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету ще не є підставою для відмови у праві на податковий кредит з податку на додану вартість.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Так, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини»практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач всупереч зазначеним вимогам закону не довів суду правомірності прийнятого ним оскаржуємого повідомлення-рішення.

З вищевикладеного вбачається, що позивач виконав всі вимоги зазначених законів і правомірно на підставі даних бухгалтерського обліку та отриманих податкових накладних в деклараціях з ПДВ відобразив податковий кредит на суму ПДВ, сплаченого постачальникам послуг, а також суму валових витрат за отриманий товар.

Таким чином, постанова суду першої інстанції про задоволення позову ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні усіх обставин справи в їх сукупності. Судом вірно встановлено реальність господарських операцій та факт взаєморозрахунків між позивачем та його контрагентом, не знайшов підстав вважати неправомірним формування позивачем показників податкової звітності по податку на прибуток та податку на додану вартість на підставі даних, підтверджених первинними документами. Порушень норм процесуального закону, які б могли призвести до прийняття невірного рішення, не встановлено.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції та застосування ст. 202 КАС України.

Керуючись ст.55, ст.196, п.1.ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.10.2012р. по справі № 1170/2а-2088/12 залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.10.2012р. по справі № 1170/2а-2088/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров