Ухвала суду № 38311154, 02.10.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

02 жовтня 2013 рокусправа № 433/1771/12 (2а/433/109/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Ясенової Т.І. Головко О.В.

за участю секретаря судового засідання: Фірсіка Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Покровського районного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2012 року по справі № 433/1771/12 (2а/433/109/12)

за позовом ОСОБА_1

до Відділу державної виконавчої служби Покровського районного управління юстиції в Дніпропетровській області, Головного Управління юстиції у Дніпропетровській області

про визнання протиправними дій, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Покровського районного управління юстиції в Дніпропетровській області, Головного Управління юстиції у Дніпропетровській області в якому просила скасувати акт передачі непроданого майна, що належало ТОВ «Перун» від 05.07.2004 року та виділити її частину що знаходиться в с.Андріївка Покровського району та зобов'язати відділ Державної виконавчої служби Покровського районного управління юстиції передати частину непроданого майна.

Постановою Покровського районного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2012 року в задоволені позовних вимог було відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що позивачка не довела про виявлення свого бажання залишити за собою спірне майно, оскільки надана суду копія заяви про залишення за собою майна не містить доказів про її отримання, а також не містить точної дати її подання, а отже суд позбавлений можливості встановити, чи дійсно дана заява була подана до ВДВС Покровського РУЮ та точну дату її подання, що є підставою для відмови в задоволенні скарги. Також суд першої інстанції зазначає про відсутність предмету оскарження в частині вимог про скасування акта передачі майна, оскільки такий акт взагалі не виносився щодо спірного майна та в матеріалах відсутній.

Не погодившись з постановою суду позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги, позивач зазначає, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджені всі обставини справи, не встановлені відомості про журнали реєстрації вхідних документів та виконавчих проваджень.

Відповідачем подані заперечення на апеляційну скаргу відповідача згідно яких, на думку позивача, апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав її необґрунтованості.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

В судове засідання не з'явились представники сторін. З урахуванням наявних в справі матеріалів, виходячи з розуміння ч. 4 ст. 196 КАС України, нез'явлення в судове засідання представників сторін апеляційної скарги не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 16.07.2002 року стягнуто на користь ОСОБА_1 з ТОВ «Перун» заробітну плату в сумі 1613,02 грн..

Згідно копії заяви, наданої позивачем до позову, за виконавчим листом № 769 про стягнення заборгованості з ТОВ «Перун» вона згодна отримати майно приміщення спортклубу в с. Андріївка.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено матеріалами справи, що вказана заява не містить відміток про її отримання.

Згідно копії листа відділу ДВС позивачу було запропоновано отримати приміщення спортклубу в с. Андріївка на суму заборгованості.

Згідно копії постанови від 06.05.2004 року непродане майно, яке належить ТОВ «Перун», а саме будівлю спортивного клубу, с. Андріївка Покровського району передано в рахунок погашення заборгованості у розмірі 2945 грн. за його оціночною вартістю, що складає 2945 грн. ОСОБА_2.

Згідно копії акту про передачу непроданого майна стягувачеві від 07.05.2004 року, згідно ст. 61 ЗУ «Про виконавче провадження» майно передано стягувачу ОСОБА_2.

Відповідно відповідей канцелярії Покровського райсуду та відділу ДВС, справа та виконавче провадження знищені.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції зазначає, що надана суду копія заяви про залишення за собою майна не містить доказів про її отримання, а також не містить точної дати її подання, а тому суд позбавлений можливості встановити, чи дійсно дана заява була подана до ВДВС Покровського РУЮ та точну дату її подання.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно ст. 61 ЗУ «Про виконавче провадження», в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, реалізація арештованого майна, за винятком майна, вилученого за законом з обігу та зазначеного в частині восьмій статті 55 цього Закону, здійснюється спеціалізованими організаціями, які залучаються на тендерній (конкурсній) основі, на підставі договорів між Державною виконавчою службою та спеціалізованими організаціями шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах.

Порядок реалізації майна, зазначеного в частині восьмій статті 55 цього Закону, визначається Міністерством фінансів України за погодженням з Національним банком України, а іншого майна - Кабінетом Міністрів України.

Якщо передане торговельним організаціям майно не буде продано протягом двох місяців, воно підлягає переоцінці. Державний виконавець переоцінює майно в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У разі коли в місячний строк після переоцінки майно не буде продано, державний виконавець повідомляє про це стягувача і пропонує йому вирішити питання щодо залишення за собою непроданого майна.

Якщо стягувач у 15-денний строк письмово не заявить про своє бажання залишити за собою непродане майно, арешт з майна знімається, воно повертається боржникові, а виконавчий документ у разі відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, повертається стягувачеві без виконання.

Якщо стягувач виявив бажання залишити за собою непродане майно, то він зобов'язаний у 15-денний строк з дня повідомлення державного виконавця про виявлення бажання залишити за собою непродане майно, внести на депозитний рахунок відділу державної виконавчої служби різницю між вартістю непроданого майна та сумою коштів, які підлягають стягненню на його користь, якщо вартість непроданого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. З перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати, пов'язані з проведенням виконавчих дій, стягується виконавчий збір, а залишок коштів повертається боржнику.

Майно передається стягувачу за оцінкою, за якою воно було передано на реалізацію. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. За фактом такої передачі державним виконавцем складається акт. Постанова і акт є підставою для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно.

Боржник має право визначити, в якій послідовності необхідно продавати майно. У разі коли від продажу частини майна буде виручено суму, достатню для задоволення вимог стягувача, сплати виконавчого збору, витрат на здійснення виконавчих дій, штрафу, подальший продаж арештованого майна припиняється. Вимоги боржника щодо черговості продажу майна не приймаються державним виконавцем, якщо внаслідок їх задоволення виникнуть перешкоди чи додаткові труднощі для виконання або подовжиться його строк.

Враховуючи з вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не доведено звернення позивача з заявою про залишення за собою майна в порядку передбаченому законодавством, оскільки з наданої суду заяви не вбачається факт подачі такої заяви у відповідний орган, а також не вчинені дії з відшкодування різниці між вартістю майна та сумою коштів, які підлягають стягненню на її користь.

Також, колегія суду погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно відмови у задоволені вимоги про скасування акта передачі майна що належало ТОВ «Перун» від 05.07.2004 року, оскільки даний акт ВДВС Покровського РУЮ взагалі не виносився щодо спірного майна та в матеріалах відсутній, а отже відсутній предмет оскарження.

Таким чином, постанова суду першої інстанції про відмову у задоволені позову ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні усіх обставин справи в їх сукупності. Порушень норм процесуального закону, які б могли призвести до прийняття невірного рішення, не встановлено.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції та застосування ст. 202 КАС України.

Керуючись ст.ст.160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Покровського районного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2012 року по справі № 433/1771/12 (2а/433/109/12) - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко