Ухвала суду № 38309258, 15.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 року Справа: № 826/14471/13-а

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Федотова І.В., Ісаєнко Ю.А.,

за участю секретаря Бабенка Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Шевченківського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Шевченківського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві про зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 ( далі - позивач ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Шевченківського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві ( далі - відповідач ) про зобов'язання відповідача вчинити реєстраційні дії шляхом внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 станом на 28 квітня 2007 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 29 січня 2014 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2014 року та ухвалити нову про відмову у задоволенні адміністративного позову, так як, на думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - задовольнити частково, постанову суду - скасувати, а адміністративний позов - залишити без розгляду, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у 2001 році ОСОБА_2 була зареєстрована виконавчим комітетом Шевченківської районної державної адміністрації міста Києва як фізична особа-підприємець.

12 вересня 2005 року позивач звернулась до державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Шевченківської районної у місті Києві адміністрації Ільїнської Я.І. із заявою про прийняття фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 рішення щодо припинення підприємницької діяльності.

У відповідь на звернення позивачу було надано опис документів, які повинні бути надані фізичною особою-підприємцем державному реєстратору для внесення останнім запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про прийняття фізичною особою-підприємцем рішення припинити підприємницьку діяльність.

28 грудня 2005 року ФОП ОСОБА_2 повторно звернулася до державного реєстратора, надавши необхідний пакет документів.

У відповідь на повторне звернення позивача державним реєстратором ОСОБА_2 було надано опис документів, які подаються фізичною особою-підприємцем державному реєстратору для вчинення реєстраційної дії щодо внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за її рішенням.

27 квітня 2007 року Господарським судом міста Києва у справі № 31/796 було ухвалено рішення про припинення державної реєстрації підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2 з 23 листопада 2003 року та зобов'язано державного реєстратора Шевченківського району міста Києва внести відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Колегія суддів встановила, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу стало відомо про те, що відповідачем не було прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2 22 липня 2013 року у зв'язку з отриманням витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що на думку суду першої інстанції, свідчить про порушення її прав, свобод та інтересів, обґрунтованість позовних вимог і наявність правових підстав для їх задоволення.

Однак, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що факт не внесення відповідачем запису про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_2 мав місце у 2007 році, чим, на думку позивача, було порушено її право, однак, з адміністративним позовом ОСОБА_2 звернулася до суду лише 11 вересня 2013 року, посилаючись на те, що 22 липня 2013 року їй випадково стало відомо про те, що вона значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як приватний підприємець у стані припинення.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що в частині 2 статті 99 КАС України чітко вказано, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

При цьому, судова колегія встановила, що позивач не заявляв у суді першої інстанції клопотання про поновлення строків на звернення до адміністративного суду та, відповідно, не наводив жодних поважних причин їх пропуску.

Більш того, колегія суддів вважає за доцільне відзначити, що обізнаність людини про стан її справ залежить виключно від власного волевиявлення особи, а тому зволікання ОСОБА_2 із отриманням інформації про внесення відповідачем відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо припинення її підприємницької діяльності не може бути визнано поважною причиною у розумінні статті 100 КАС України для поновлення строків звернення до адміністративного суду.

Таким чином, відповідно до пункту 9 частини 1 статті 155 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо її подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов ОСОБА_2 до відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Шевченківського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві про зобов'язання вчинити певні дії, порушив вимоги процесуального законодавства, а саме частини 2 статті 99, статті 100, пункту 9 частини 1 статті 155 КАС України, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та залишення позовної заяви без розгляду.

Так, відповідно до частини 1 статті 203 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

З огляду на це, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Шевченківського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві - задовольнити частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2014 року - скасувати, адміністративний позов ОСОБА_2 до відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Шевченківського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві про зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду .

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Шевченківського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2014 року - скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_2 до відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Шевченківського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві про зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Федотов І.В.

Ісаєнко Ю.А.