Постанова № 38307364, 15.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/352/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О.В.

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Федотова І.В., Ісаєнко Ю.А.,

за участю секретаря Бабенка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Новгород-Сіверської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом державного підприємства «Семенівське» до Новгород-Сіверської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Семенівське» ( далі - позивач ) звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Новгород-Сіверської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Чернігівській області ( далі - відповідач ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 вересня 2013 року № 0001401500.

Чернігівський окружний адміністративний суд своєю постановою від 05 лютого 2014 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, так як, на думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, державне підприємство «Семенівське» ( далі - ДП «Семенівське» ) є юридичною особою, яка перебуває на обліку Новгород-Сіверської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Чернігівській області ( далі - Новгород-Сіверська ОДПІ ) як платник податку на додану вартість.

Новгород-Сіверською ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ДП «Семенівське» з питань правомірності формування податкового кредиту при здійсненні фінансово-господарських правовідносин з ТОВ «Українські лікарські рослини» за період з 01 квітня 2013 року по 31 липня 2013 року, за результатами якої складено акт перевірки від 10 вересня 2013 року № 68/2240/00857203.

Згідно з висновками зазначеного акту перевірки, відповідачем було встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, що призвело до заниження суми податку на додану вартість ( далі - ПДВ ) на загальну суму 32261,00 грн.

На підставі та на виконання акту перевірки від 10 вересня 2013 року № 68/2240/00857203 Новгород-Сіверською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 вересня 2013 року № 0001401500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 40326,25 грн., з яких 32261,00 грн. - за основним платежем, 8065,25 грн. - за штрафними санкціями.

Колегія суддів встановила, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що товарність операцій між позивачем і ТОВ «Українські лікарські рослини» за період з 01 квітня 2013 року по 31 липня 2013 року підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що, на думку суду першої інстанції, є підставою для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 вересня 2013 року.

Однак, судова колегія не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення № 88).

Так, Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог п. 198.2. ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок складення платником податку-продавцем податкової накладної та надання її покупцю визначено статтею 201 ПК України.

Відповідно до п. 201.1. ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Згідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналогічна правова норма закріплена у пункті 2.2 Положенні № 88.

Отже, з наведених законодавчих положень вбачається, що податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної сили, крім іншого, повинні бути складені за результатами фактично вчиненої операції, мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про відповідну господарську операцію, її зміст та обсяг, а також бути підписаними уповноваженими особами.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкового кредиту та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: 1) фактичного (реального) здійснення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування; 2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; 3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; 4) наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Таким чином, недоведеність реальності здійснення юридичною особою господарських операцій свідчить про формальність первинної документації, складеної на їх підставі, що у свою чергу, позбавляє платника податків права на формування податкового кредиту.

Тож, лише наявність сукупності передбачених законодавством обставин є єдиною та достатньою правовою підставою для надання первинному документу юридичної значимості для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

При цьому, колегією суддів встановлено, що між ДП «Семенівське» і ТОВ «Українські лікарські рослини» було укладено договори про надання послуг від 22 квітня 2013 року № 2, № 4, № 5, № 6, № 7.

На підтвердження здійснення господарських операцій між позивачем і зазначеним контрагентом, ДП «Семенівське» до суду першої інстанції було надано наступні документи: акти надання послуг та податкові накладні.

Крім того, між ДП «Семенівське» і ТОВ «Українські лікарські рослини» також було укладено договір поставки від 31 травня 2013 року № 8, господарські операції за яким підтверджуються видатковими та податковими накладними.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем ані під час проведення позапланової виїзної перевірки податковими органами, ані до суду першої інстанції не було надано жодних інших доказів, які б підтверджували реальність надання послуг за спірними договорами від 22 квітня 2013 року № 2, 4, 5, 6, 7 та рух товарів за договором поставки 31 травня 2013 року № 8, а також рух коштів між контрагентами при здійсненні ними фінансово-господарських операцій у період з 01 квітня 2013 року по 31 липня 2013 року, зокрема, у матеріалах справи відсутні платіжні доручення та банківські виписки, які б свідчили про перерахування коштів з рахунків ДП «Семенівське» на рахунки його контрагента, або бухгалтерські документи, які б свідчили про наявність дебіторської заборгованості між позивачем і ТОВ «Українські лікарські рослини» за спірний період, а також відсутні специфікації чи інші уточнюючі документи щодо наданих послуг за спірними договорами.

Таким чином, суд апеляційної інстанції встановив, що матеріалами справи не підтверджено реальності виконання господарських операцій між ДП «Семенівське» і ТОВ «Українські лікарські рослини» у період з 01 квітня 2013 року по 31 липня 2013 року, а первинну документацію, надану позивачем на підтвердження факту виконання господарських операцій за правочинами із вказаним контрагентом, не можна вважати достатньою у розумінні податкового законодавства, оскільки зазначені документи не посвідчують реальність здійснення господарських операцій між позивачем і «Українські лікарські рослини», а отже є формально складеними.

Разом з тим, апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, діючи у відповідності до положень частини 2 статті 71 КАС України, довів правомірність винесеного ним податкового повідомлення-рішення від 23 вересня 2013 року № 0001401500 та переконав суд апеляційної інстанції у своїй правоті.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутні правові підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 вересня 2013 року № 0001401500 і приходить до висновку про те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справ та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на це, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Новгород-Сіверської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Чернігівській області - задовольнити, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Новгород-Сіверської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Чернігівській області - задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року - скасувати.

У задоволенні адміністративного позову державного підприємства «Семенівське» до Новгород-Сіверської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст рішення виготовлено 18 квітня 2014 року.

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Федотов І.В.

Ісаєнко Ю.А.