Ухвала суду № 38308003, 15.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-й інстанції: Терлецька О.О. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 року Справа: № 810/5513/13-а

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Федотова І.В., Ісаєнко Ю.А.,

за участю секретаря Бабенка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Житло» до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 червня 2013 року № 0002011510,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліт Житло» ( далі - позивач ) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Київській області ( далі - відповідач ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 червня 2013 року № 0002011510.

Київський окружний адміністративний суд своєю постановою від 20 листопада 2013 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, так як, на його думку, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Еліт Житло» ( далі - ТОВ «Еліт Житло» ) зареєстровано як юридична особа та перебуває на податковому обліку Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Київській області як платник плати за землю.

20 грудня 2007 року між позивачем і Вороньківською сільською радою було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендна плата може бути проіндексована у погодженому сторонами порядку за згодою сторін.

У пункті 2.7 зазначеного договору сторонами передбачено, що у разі збільшення земельного податку розмір орендної плати може бути збільшено за згодою сторін на відповідну суму за вимогою орендодавця.

Бориспільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міністерства доходів і зборів у Київській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Еліт Житло» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати плати за землю у період з 2011 по 2012 роки включно, за результатами якої складено акт від 25 травня 2013 року № 159/15-1/32850895.

Згідно з висновками зазначеного акту перевірки, відповідачем було встановлено порушення ТОВ «Еліт Житло» вимог податкового законодавства шляхом невірного застосування платником податків розміру нормативної грошової оцінки землі при визначенні суми податкового зобов'язання з орендної плати за землі державної та комунальної власності, що призвело до заниження позивачем податкового зобов'язання з орендної плати за 2011 рік на суму - 53539,11 грн. та за 2012 рік на суму - 53539,13 грн.

На підставі та на виконання акту перевірки від 25 травня 2013 року № 159/15-1/32850895 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 12 червня 2013 року № 0002011510 про стягнення збільшеного розміру орендної плати за землю та штрафних санкцій на загальну суму 127155,41 грн.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України ( далі - ПК України ), Земельного кодексу України ( далі - ЗК України ), Цивільного кодексу України ( далі - ЦК України ), Законами України «Про оренду землі» ( далі - Закон № 161-XIV ), Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Типового договору оренди землі» від 03 березня 2004 року № 220 ( далі - Постанова № 220 ).

Так, відповідно до частин 1, 2 статті 83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Згідно зі статтею 13 Закону № 161-XIV, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У статті 15 Закону № 161-XIV закріплено, що істотними умовами договору оренди землі є об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Статтею 21 Закону № 161-XIV регламентовано, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про оренду землі», зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

У пункті 13 Типового договору, затвердженого Постановою № 220, передбачено перегляд розміру орендної плати у разі, зокрема, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції.

Згідно зі статтею 9 ПК України, плата за землю віднесена до загальнодержавних зборів.

Статтею 288 ПК України встановлено, що єдиною юридичною підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Цією ж статтею передбачено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Відповідно до статті 654 ЦК України, зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Отже, дослідження викладених законодавчих положень надає підстави стверджувати про те, що договір оренди землі є цивільно-правовою угодою, а отже, йому притаманні, зокрема, такі ознаки, як свобода договору та обов'язковість його виконання сторонами. При цьому, суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у правовідносини сторін договору, а лише має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства. Якщо ж договір пов'язаний зі сплатою податків і, на думку суб'єкта владних повноважень, спрямований на ухилення від їх сплати, останній, за допомогою адміністративних заходів, уповноважений відновити публічний порядок.

Тож, колегія суддів вважає, що зміна розміру плати за землю не є підставою для автоматичного корегування орендної плати та, відповідно, донарахування податковими органами платникам податків сум податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій, а обумовлює лише необхідність перегляду сторонами договору оренди його умов в частині визначення розміру орендної плати за землю шляхом внесення відповідних змін до договору.

Аналогічна правова позиція викладені у постановах Верховного Суду України від 11 червня 2013 року.

Згідно з частиною першою статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що умови спірного договору оренди, укладеного між позивачем і Вороньківською сільською радою, сторонами не переглядалися та, відповідно, розмір орендної плати не змінювався, що обумовлює відсутність жодних правових підстав для здійснення відповідачем донарахування ТОВ «Еліт Житло» зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій у зв'язку зі зміною нормативно-грошової оцінки землі.

Доводи апелянта стосовно того, що нормативно-грошова оцінка земель впливає на розмір плати за землю, а тому, на думку податкових органів, обумовлює необхідність донарахування позивача грошового зобов'язання зі сплати даного податку, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, безпідставними і такими, що спростовуються наведеною вище аргументацією.

Отже, колегія суддів вважає, що апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, діючи у порушення вимог частини 2 статті 71 КАС України, не довів правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та не переконав суд у своїй правоті.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно наявності підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Київській області від 12 червня 2013 року № 0002011510 і приходить до висновку про те, що судом першої інстанції було повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, із дотриманням вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це, судова колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повнйи текст рішення виготовлено 18 квітня 2014 року.

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Федотов І.В.

Ісаєнко Ю.А.