Ухвала суду № 3830383, 15.04.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

Іменем УКРАЇНИ

15 квітня 2009р. Справа № 3/466/07-АП - 13/533/07-АП

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії

головуючий суддя  Юхименко О.В.,

суддя Коршун А.О.,

суддя Добродняк І.Ю.,

при секретарі Гулій О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції

по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі,

на постанову господарського суду Запорізької області від 05.02.2008р.

у справі № 3/466/07-АП - 13/533/07-АП

за позовом Комунального підприємства «Водоканал»,

вул. Артема, 61, м. Запоріжжя, 69002;

до відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції

по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі,

 пр. Леніна, 190-А, м. Запоріжжя, 69035;

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановили: Комунальним підприємством «Водоканал» подано позов до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000691322/3 від 09.08.2007р. в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 8.957,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5.174,00 грн.

Господарський суд Запорізької області (суддя Серкіз В.Г.) своєю постановою від 05.02.2008р. у справі № 3/466/07-АП - 13/533/07-АП позов задовольнив.

Постанова суду мотивована тим, що Комунальне підприємство «Водоканал» придбавало послуги з ремонту та обслуговування легкових автомобілів, складовою вартості яких (послуг) є вартість мастильних матеріалів. Отже, фахівцями держподаткінспекції невірно класифіковано господарську операцію з проведення обслуговування та ремонту транспортних засобів як операцію з придбавання паливно-мастильних матеріалів.

Крім того, приписи Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР, в редакції Закону N 283/97-ВР від 22.05.97р. (334/94-ВР) не містять вимог щодо коригування валових витрат у податковому періоді, на який припадає сплив терміну позовної давності, у разі, якщо вартість отриманих товарів, (робіт, послуг) не сплачена покупцем.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі Спеціалізована Державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, Відповідач, вказує на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В ході проведення комплексу робіт з технічного обслуговування та ремонту легкового автомобіля підприємство фактично здійснює придбавання безпосередньо послуг з технічного обслуговування (робіт з ремонту), та матеріалів, які були використані під час проведення технічного обслуговування (ремонту).

Відповідно до вимог абзацу п'ятого пп. 5.4.10 пункту 5.4 статті 5 Закону (334/94-ВР) 50 відсотків витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та оперативну оренду легкових автомобілів не включаються до складу валових витрат.

Дійсно, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (334/94-ВР) не містить прямих приписів щодо коригування валових витрат у податковому періоді, на який припадає сплив терміну позовної давності.

Водночас, у разі відсутності компенсації за оприбутковані товари немає законодавчих підстав для визначення вартості отриманого товару як витрат в принципі, у розумінні п. 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (334/94-ВР).

Просить постанову господарського суду Запорізької області від 05.02.2008р. у справі № 3/466/07-АП - 13/533/07-АП скасувати та ухвалити нове рішення. У позові відмовити.

Комунальне підприємство «Водоканал», Позивач, скаргу оспорив. В запереченнях на апеляційну скаргу вказує на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.

У відповідності з Правилами надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 11 листопада 2002 р. N 792, вартість послуг включає і вартість трудомісткості послуги, і вартість матеріалів, використаних при проведенні таких послуг.

Отже, фахівцями держподаткінспекції невірно відокремлено операції з проведення обслуговування та ремонту транспортних засобів та операції з придбавання паливно-мастильних матеріалів, використаних при проведенні таких послуг.

Чинним законодавством встановлені вимоги щодо віднесення суми заборгованості платника податку перед іншою юридичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності, до складу валових доходів. Комунальним підприємством «Водоканал» дотримано зазначених вимог.

Приписи Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (334/94-ВР) не містять вимог щодо коригування валових витрат у податковому періоді, на який припадає сплив терміну позовної давності, у разі, якщо вартість отриманих товарів, (робіт, послуг) не сплачена покупцем.

Розпорядженням голови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2009р. № 250 справу передано для розгляду колегії у складі - головуючий суддя Юхименко О.В., суддів Коршун А.О., Добродняк І.Ю.

Судовий розгляд адміністративної справи здійснювався з повним фіксуванням судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу «Оберіг».

Сутність спору: Уповноваженими фахівцями Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі проведена виїзна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства «Водоканал», код за ЄДРПОУ 03327121, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004р. по 30.06.2006р.

За результатами перевірки складений Акт № 58/08-08/03327121.

Перевіркою встановлено:

на порушення вимог пп. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (334/94-ВР) завищено валові витрати на суму 8.618,00 грн. - Комунальним підприємством «Водоканал» витрати на придбання мастильних матеріалів, які здійснені під час ремонтів та технічного обслуговування легкового автотранспорту, включались до складу валових витрат у розмірі 100 %;

на порушення вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (334/94-ВР) завищено валові витрати на суму вартості оприбуткованого, але не сплаченого протягом терміну позовної давності товару у розмірі 27.211,00 грн.

На підставі Акта перевірки № 58/08-08/03327121, та в результаті апеляційного узгодження податкового зобов'язання, в порядку, визначеному п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року N 2181-III, керівником Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі 09.08.2007р. прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000691322/3.

Згідно з пп. 4.2.2 б) п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року N 2181-III, відповідно до п. 5.1, пп. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5, пп. 8.1.2 п. 8.1, пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8, пп. 12.4.1 п. 12.4 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР, в редакції Закону N 283/97-ВР від 22.05.97р. (334/94-ВР), на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року N 2181-III, Комунальному підприємству «Водоканал» визначено суму податкового зобов'язання за платежем 11020201, податок на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної власності, у розмірі 34.733,00 грн. В їх числі 23.155,00 грн. за основним платежем, та 11.578,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000691322/3 від 09.08.2007р. в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 8.957,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5.174,00 грн. було предметом судового позову.

Колегія суддів, заслухавши представників Позивача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені оскарженої постанови, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Стосовно фактичних обставин справи спір між сторонами відсутній.

Фахівцями контролюючого органу, про що зазначено вище, відокремлено операції з проведення обслуговування та ремонту транспортних засобів та операції з придбавання паливно-мастильних матеріалів, використаних при проведенні таких послуг.

Така позиція фахівців держподаткінспекції видається колегії суддів помилковою.

Для здійснення контролю за витратами паливно-мастильних матеріалів необхідно керуватися наказом Мінтрансу України від 10.02.98 р. № 43 «Про затвердження Норм витрат палива i мастильних матеріалів на автомобільному транспорті» (зі змінами та доповненнями), яким затверджено Норми витрат палива i мастильних матеріалів на автомобільному транспорті.

Нормування витрат палива - це встановлення допустимої міри його споживання у певних умовах експлуатації автомобілів, для чого застосовуються базові лінійні норми, встановлені по моделях (модифікаціях) автомобілів, та система нормативів i коригуючих коефіцієнтів, які дають змогу враховувати виконану транспортну роботу, кліматичні, дорожні й інші умови експлуатації.

Списання паливно-мастильних матеріалів у бухгалтерському обліку здійснюється згідно з фактичною вартістю витрачених паливно-мастильних матеріалів автомобіля з урахуванням норм витрат.

Підприємства, які використовують у господарській діяльності як вантажні, так i легкові автомобілі, мають вести окремий облік паливно-мастильних матеріалів.

Відповідно до пп. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (334/94-ВР) не включаються до складу валових витрат 50% витрат платника податку на придбання паливно-мастильних матеріалів для легкових автомобілів. При цьому платник податку звільняється від обов'язків доведення зв'язку таких витрат з його господарською діяльністю.

Податковий облік приросту (убутку) балансової вартості паливно-мастильних матеріалів для легкових автомобілів ведеться лише в межах тих 50% вартості паливно-мастильних матеріалів, що включаються до складу валових витрат.

Таким чином, витрати на паливно-мастильні матеріали для автотранспорту, що використовується в господарській діяльності платника податку за умови наявності підтвердних документів у межах норм, затверджених наказом № 43, та з урахуванням пп. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону (334/94-ВР) відносяться до складу валових витрат на підставі пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону.

Напроти, Правила надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 11 листопада 2002 р. N 792, регулюють правові норми взаємовідносин між Замовником і Виконавцем послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів та їхніх складових, а також вимоги щодо контролю за відповідністю наданих послуг.

Перелік матеріалів, використаних виконавцем, а також наданих замовником виконавцю для виконання робіт із технічного обслуговування або ремонту транспортного засобу, є складовими та істотними умовами договору про технічне обслуговування і ремонт транспортного засобу, в силу приписів Закону України «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 року N 2344-III.

Отже, фахівцями держподаткінспекції невірно відокремлено операції з проведення обслуговування та ремонту транспортних засобів та операції з придбавання паливно-мастильних матеріалів, використаних при проведенні таких послуг.

Стосовно відсутності законодавчих підстав для розуміння вартості отриманого товару як витрат, у разі відсутності компенсації за оприбутковані товари, та у зв'язку з перебігом строку позовної давності.

За змістом п. 5.1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» (334/94-ВР), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Терміни, що використовуються в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 31.03.99 N 87, мають таке значення:

Витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками) за звітний період <…>

Крім того, у відповідності з пп. 5.2.1 Закону (334/94-ВР), до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Чинним законодавством встановлені певні вимоги щодо віднесення суми заборгованості платника податку перед іншою юридичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності, до складу валових доходів.

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (334/94-ВР) не містить приписів щодо коригування валових витрат у податковому періоді, на який припадає сплив терміну позовної давності.

Відповідно до вимог п. 5.11 ст. 5 Закону (334/94-ВР), установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

При цьому, вичерпний перелік витрат, що не відносяться до складу валових, наведено у п. 5.3 - 5.7 тієї ж ст. 5 Закону.

Зазначені обставини досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання доказів.

Порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, не вбачається.

В межах апеляційної скарги підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 05.02.2008р. у справі № 3/466/07-АП-13/533/07-АП - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Ухвалу складено у повному обсязі 02.06.2009р.

Головуючий суддя О.В.Юхименко

Суддя А.О.Коршун

Суддя І.Ю.Добродняк