ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
__________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" квітня 2014 р.Справа № 916/101/14Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді Головея В.М.,
Суддів: Мирошниченко М.А., Шевченко В.В.
при секретарі судового засідання: Ляшенко М.І.,
за участю представників сторін:
від позивача за первісним позовом - не з'явився,
від відповідача за первісним позовом - Черкес В.О. (за довіреністю),
від третьої особи - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії "АТ "Укрексімбанк" у м. Одесі
на рішення господарського суду Одеської області від 11.03.2014р.
по справі № 916/101/14
за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії "АТ "Укрексімбанк" у м. Одесі
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАРС"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4
про стягнення
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАРС"
до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії "АТ "Укрексімбанк" у м. Одесі
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4
про визнання поруки припиненою
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
Представником відповідача за первісним позовом в судовому засіданні не було заявлено клопотання про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, отже фіксація судового процесу не здійснювалась відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 17.04.2014р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
В С Т А Н О В И Л А:
В січні 2014р. Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії «АТ "Укрексімбанк» (далі - Банк, позивач за первісним позовом) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАРС» (далі - ТОВ «ЗАРС», відповідач за первісним позовом) про стягнення заборгованості за Кредитним договором у розмірі 926 057, 87 дол. США (станом на 09.01.2014р. за курсом НБУ (7,993 грн. за 1 дол. США) становить 7 401 980,56 грн.), 3% річних за невиконання грошового зобов'язання в розмірі 18 105,12 дол. США (станом на 09.01.2014р. за курсом НБУ (7,993 грн. за 1 дол. США) становить 144 714, 22 грн.) та понесених судових витрат в розмірі 73 080,00 грн.
Позов мотивований тим, що позичальник не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання по поверненню кредиту та плати процентів в строки, що передбачені п.п. 2.4, 2.5 Кредитного договору.
Ухвалою господарського суду від 13.01.2014р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву Банку до розгляду та залучено до участі у справі у якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4 (далі - третя особа, позичальник).
05.02.2014р. до початку розгляду справи по суті, ТОВ «ЗАРС» подало до господарського суду зустрічну позовну заяву до Банку про визнання припиненою поруки, що виникла на підставі договору поруки від 27.12.2006р., укладеного між кредитором - Банком та поручителем - ТОВ «ЗАРС» на забезпечення виконання умов Кредитного договору № 6306С28 від 27.12.2006р., укладеного між кредитором Банком та позичальником - ОСОБА_4.
Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що порука припинилась у зв'язку зі збільшенням обсягу відповідальності поручителя, що відбулося без його згоди та не пред'явленням Банком позову до поручителя протягом 6 місяців з дати виникнення прострочення боржника.
Ухвалою господарського суду від 07.02.2014р. зустрічна позовна заява була прийнята до розгляду та об'єднана з первісним позовом.
Рішенням господарського суду Одеської області від 11.03.2014р. (суддя Рога Н.В.) у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено у повному обсязі, визнано припиненою з 15.04.2009 р. поруку, що виникла на підставі Договору поруки від 27.12.2006р., укладеного між кредитором - Банком та поручителем ТОВ «ЗАРС» на забезпечення виконання умов Кредитного договору №6306С28 від 27.12.2006 р., укладеного між кредитором - Банком та позичальником - ОСОБА_4 та стягнуто з Банка на користь відповідача за первісним позовом витрати по сплаті судового збору у сумі 1218,00грн.
Рішення суду вмотивовано тим, що відповідачем за первісним позовом належним чином доведено, що права та обов'язки які виникли на підставі Договору поруки від 27.12.2006р. припинились 15.04.2009р. внаслідок укладення додаткової угоди №1, якою без згоди поручителя збільшений обсяг його відповідальності, у зв'язку з цим, підстави для задоволення позову Банка про стягнення суми кредитної заборгованості та нарахованих штрафних санкцій з поручителя відсутні.
Не погоджуючись з рішення господарського суду, Банк звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, прийняти нове, яким задовольнити первісний позов Банка до ТОВ «ЗАРС», а в задоволенні зустрічного позову про визнання поруки припиненою відмовити повністю.
Скаржник вважає рішення безпідставним, необґрунтованим, винесеним без повного з'ясування обставин, що мають значення у справі з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 01.04.2014р. апеляційна скарга Банка прийнята до провадження та зобов'язано Банк надати докази надсилання апеляційної скарги третій особі.
08.04.2014р. через канцелярію апеляційного суду від Банка надійшла заява з додатками, відповідно до якої були виконанні умови ухвали суду від 01.04.2014р. та надані докази відправлення третій особі копії апеляційної скарги з додатками.
15.04.2014р. до Одеського апеляційного господарського суду від ТОВ «ЗАРС» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач за первісним позовом вважає, що господарський суд дійшов вірного висновку про припинення поруки через збільшення обсягу відповідальності поручителя без його згоди, надав вірну оцінку тому факту, що поручитель, не надав згоди на будь-які зміни Кредитного договору та вірно зазначив, що окрім Поруки, яка припинилась, виконання зобов'язань ОСОБА_4 забезпечено іпотекою.
17.04.2014р. до початку судового засідання через канцелярію Одеського апеляційного господарського суду від Банка надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що цього ж дня слухається по суті в Суворовському районному суді м. Одеси справа про стягнення заборгованості з ОСОБА_4
Відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.).
Так, в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Доводи позивача за первісним позовом щодо неможливості з'явитися у судове засідання у зв'язку з неможливістю забезпечити явку свого представника апеляційним господарським судом відхиляються, оскільки позивачем за первісним позовом у справі є юридична особа.
Відповідно до положень ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.
Також, господарський суд враховує, що позивач не був позбавлений права надати письмові пояснення та направити до участі у справі іншого представника, у тому числі з числа осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.
Крім цього, в супереч приписам ст. 33 ГПК України до клопотання про відкладення розгляду справи, представник позивача за первісним позовом не надав жодних доказів, які б підтвердили участь його представника в судовому засіданні в Суворовському районному суді м. Одеси.
Третя особа належним чином повідомлялась про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги, проте його представник в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив та правами, наданими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.
Крім цього, оскільки апеляційний суд не визнавав обов'язковою явку представників сторін в судове засідання 17.04.2014р. Відповідно до ст. 77 ГПК України неявка представника сторони у судове засідання є підставою для відкладення розгляду справи у разі, якщо за його відсутності неможливо розглянути певну справу. Неявка представника третьої особи не унеможливлює розгляд даної справи, у зв'язку з цим, судова колегія вважає, що розгляд справи за відсутності представника третьої особи, при тому, що сторона належним чином повідомлялась судом про місце та час розгляду справи, не є порушенням процесуальних прав сторони.
Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Приймаючи до уваги вищевикладене судова колегія порадившись на місці, прийшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представника позивача за первісним позовом та представника третьої особи за наявними матеріалами справи, відповідно до ст. 75 ГПК України.
Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні 17.04.2014р. проти апеляційної скарги заперечує з підстав викладених у відзиві, просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Крім цього, в судовому засіданні представник ТОВ «ЗАРС» було надано клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме: інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного реєстру іпотек.
Розглянувши зазначене клопотання, судова колегія його задовольнила.
Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представника відповідача за первісним позовом, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено господарським судом, 27.12.2006р. між Відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» (нова назва - ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» ) (далі - Банк) та ОСОБА_4 (далі - позичальник) укладено Кредитний договір № 6306С28 (далі - Кредитний договір), за умовами якого Банк надає позичальнику Кредит у сумі 1 190 000 дол. США з кінцевою датою погашення 24.12.2027р. для оплати за дачні будівлі та гараж за адресою: АДРЕСА_1, а також за земельні ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, вартістю, що є гривневим еквівалентом 1 700 000 дол. США згідно з договорами купівлі-продажу.
Пунктами 2.4.1. - 2.4.2 Кредитного договору передбачено, що погашення кредиту відбувається у валюті кредиту щомісяця рівними частинами починаючи з наступного місяця після одержання кредиту у сумах, визначених графіком погашення кредиту. Строки, передбачені графіком погашення кредиту за договором є обов'язковими. У разі порушення строків погашення кредиту, вказаних у Графіку погашення кредиту, процентів та платежів за цим договором, позичальник сплачує Банку за кожний день прострочки, включаючи день проплати, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, що діяла у період, за який стягується пеня.
Відповідно до п.п. 1 п. 2.6.2. Кредитного договору позичальник зобов'язаний здійснити дострокове погашення кредиту або його частини, процентів за користування кредитом, комісій, зборів та інших належних до сплати платежів за договором протягом 10 календарних днів з дня отримання письмової вимоги банку про таке дострокове погашення у випадку, якщо позичальник не виконав будь-яке зобов'язання за цим договором.
Згідно умов пунктів 4.1.1. та 4.2. Кредитного договору подією невиконання зобов'язань є не сплата позичальником Банку у строк платежів по погашенню кредиту, будь-якої іншої суми, належної до сплати згідно з п. 2.2. цього Договору. Настання події невиконання зобов'язань призводить до обов'язку позичальника достроково виконати всі зобов'язання за кредитним договором протягом 10 днів з дати отримання повідомлення.
27.12.2006р. між Відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - кредитор) та ТОВ «ЗАРС» (далі - поручитель) укладено договір поруки (далі - Договір поруки), за умовами якого поручитель зобов'язався перед кредитором солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання позичальником Основного зобов'язання передбаченого Кредитним договором, а також відшкодувати витрати, що виникатимуть внаслідок невиконання або неналежного виконання Основного зобов'язання і в тому числі витрати, понесені Кредитором під час звернення стягнення на Предмет застави, що є забезпеченням зобов'язань позичальника за кредитним договором.
Відповідно до п. 4.4.2 Договору поруки, поручитель зобов'язаний нести солідарну відповідальність за невиконання або неналежне виконання позичальником основного зобов'язання, включаючи, крім основного боргу, відсотки, пеню, інші витрати та збитки, понесені кредитором внаслідок неналежного виконання позичальником основного зобов'язання.
Також, з матеріалів справи вбачається, що 15.04.2009р. між Відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - Банк) та ОСОБА_4 (далі - позичальник) було укладено Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору № 6306С28 від 27.12.2006р., згідно якої сторони домовились про встановлення Банком Позичальнику повної відстрочки погашення основного боргу терміном на 6 місяців (починаючи з квітня 2009 року)виклали п. 2.2.1. Кредитного договору у наступній редакції: «п. 2.2.1. Позичальник щомісячно сплачуватиме Банку проценти за користування Кредитом у Валюті Кредиту у розмірі річної процентної ставки, яка визначається наступним чином: LIBOR (12m) + 6,79%, але не менше 12,50% річних. У разі невиконання позичальником обов'язку, встановленого ч. 6 п. 3.3.2. Договору, щодо надання звітності про фінансово-майновий стан у зазначений договором строк, Банком буде підвищено відсоткову ставку за кредитом на 1% річних.» .
Пунктом 5 Додаткової угоди №1 від 15.04.2009р. сторони узгодили у новій редакції додаток №1 до Кредитного договору «Графік погашення кредиту за Договором», відповідно до якого повернення кредиту з 01.10.2009 року збільшилось з 4 772,22 доларів США до 4 851,60 дол. США, а кінцевий строк повернення кредиту встановлено 24.12.2027р..
Крім цього, пункт 4 Додаткової угоди №1 від 15.04.2009р. сторони виклали пункт 3.3.2. Кредитного договору у новій редакції, та погодили додаткові умови про те, що щороку на 1 жовтня позичальник зобов'язаний, зокрема, «на період дії відстрочки погашення основного боргу з 01.04.2009р. по 01.10.2009р. - щоквартально, а саме станом на 01.07.2009р. в строк до 15.07.2009р. та станом на 01.10.2009р. в строк до 15.10.2009р., надати звітність про фінансово-майновий стан. У разі невиконання позичальником зазначеної вимоги у цей строк, банком буде підвищено відсоткову ставку за кредитом на 1%».
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не вставлено договором або законом (ст.ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 2 цієї статті передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку стосовно того, що надання додатковою угодою №1 від 15.04.2009 р. позичальнику відстрочки з погашення кредиту строком на 6 місяців, протягом якої ОСОБА_4 не здійснював чергові платежі за договором, призвело до збільшення залишку кредитної заборгованості на суму 22 770,88 дол. США (853 881,60 дол. США - 831 110,72 дол. США), тобто без згоди поручителя сторони Кредитного договору змінили основне зобов'язання що призвело до збільшення залишку заборгованості за тілом кредиту порівняно з первинним графіком погашення кредиту, що був узгоджений 27.12.2006р.
Господарським судом вірно зазначено, що розрахунок суми, що підлягає стягненню як дострокове погашення кредиту, має здійснюватись з урахуванням того, що на момент виникнення прострочення, несплаченими позичальником - ОСОБА_4 залишалися платежі за 176 місяців (період з дати порушення позичальником графіку погашення кредиту травень 2013 р. і до закінчення терміну дії кредитного договору 24.12.2027 р.).
Розмір несплаченої кредитної заборгованості позичальника без штрафних санкцій згідно Графіку погашення кредиту (до внесення змін додатковою угодою №1 від 15.04.2009 р.) починаючи з дати порушення зобов'язання становила 4 722,22 дол. США х 176 міс. = 831 110,72 дол. США. Додатковою угодою №1 від 15.04.2009 р. Банк та позичальник узгодили, що за квітень, травень, червень, липень, серпень і вересень 2009 р. сплата щомісячних платежів ОСОБА_4 не здійснюється. Таким чином, внаслідок надання Позичальнику відстрочки виконання основного зобов'язання на півроку, починаючи з 01.10.2009 р. розмір щомісячного платежу збільшився з суми 4 722,22 дол. США до 4 851,60 дол. США на весь строк дії Кредитного договору, тобто, до 01.12.2027 р., що зафіксовано в новому графіку погашення кредиту за договором, що є невід'ємною частиною додаткової угоди №1 від 15.04.2009 р.
Отже, у зв'язку з укладенням додаткової угоди №1 до Кредитного договору розмір основної заборгованості, що підлягає сплаті позичальником, збільшився до 4 851,60 дол. США та становить 4 851,60 дол. США х 176 міс. = 853 881,60 дол. США. Вказаний розрахунок підтверджується розрахунками, наведеними позивачем: 815 068,46 дол. США (строкова заборгованість за кредитом) + 38 812,80 дол. США (простроченої заборгованості за кредитом) = 853 881,60 дол. США.
Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України).
Статтею 559 Цивільного кодексу України встановлені підстави для припинення поруки. Так, відповідно до ч. 1 вказаної статті порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. За змістом ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України під "обсягом відповідальності" розуміється не лише збільшення тіла боргу, але й збільшення відсоткової ставки, розміру пені, інших штрафних санкцій тощо.
Так, укладення додаткової угоди №1 призвело також до збільшення розміру нарахованої пені за порушення виконання кредитного зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6. ст. 232 Господарського кодексу України).
Розрахунок пені обчислюється на основі розміру щомісячного платежу. Як вбачається з розрахунку пені, складеного позивачем за первісним позовом , розмір пені обчислюється виходячи з розміру щомісячного платежу 4 851,60 дол. США, який був збільшений до цієї суми додатковою угодою №1 від 15.04.2009 р.
Господарський суд вірно зауважив, що за відсутності додаткової угоди №1 розмір пені обчислювався б виходячи з щомісячного платежу розміром 4 722,22 дол. США. Таким чином, укладення додаткової угоди №1 призвело також і до збільшення обсягу відповідальності поручителя - ТОВ «ЗАРС» у частині збільшення суми пені, що була нарахована позичальнику за прострочення погашення кредиту.
Як випливає із ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України, у разі збільшення обсягу відповідальності, поручитель не залишається зобов'язаним навіть на початкових умовах, тобто, збільшення обсягу відповідальності відбулось без згоди поручителя.
Крім цього, господарський суд помилково не розглядав доводи ТОВ «ЗАРС» щодо припинення поруки на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України, колегія суддів вважає, що дана підстава має також важливе значення для задоволення зустрічного позову.
Так, зі змісту договору поруки вбачається, що сторонами не був встановлений строк дії поруки, тому до правовідносин між Банком та поручителем застосовуються положення ч. 4 ст. 559 ЦК України згідно якої порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
У зв'язку з порушенням третьою особою своїх зобов'язань щодо сплати щомісячних платежів, у Банка виникло право вимагати повного та дострокового повернення наданих коштів. З наведеного Банком розрахунку заборгованості вбачається, що датою виконання основного зобов'язання є 16.05.2013р. і з цієї дати у Банку виникло право вимагати дострокового повернення кредиту. Станом на 16.05.2013р. Банк був обізнаний про існування прострочення сплати щомісячних платежів, тому саме вказана дата є початком перебігу 6-місячного строку, встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України.
Строк передбачений вищевказаною статтею є преклюзивним (припиняючим), тобто його закінчення є підставою для припинення поруки у випадку пропуску кредитором строку заявлення вимог до поручителя. Цей строк не можу бути поновлено, зупинено чи перервано з підстав, передбачених у ст. ст. 263, 264, ч. 5 ст. 267 ЦК України.
Аналогічний висновок містить постанова Верховного суду України у справі №6-107цс13 від 16.10.2013р. «Про визнання поруки припиненою» та постанова Вищого господарського суду України у справі № 910/4224/13 від 15.10.2013р.
Отже, враховуючи те, що в договорі поруки строк дії поруки не встановлений і строк виконання грошових зобов'язань за Кредитним договором настав 16.05.2013р., а Банк звернувся до господарського суду з відповідним позовом лише 09.01.2014р., тобто після спливу шестимісячного строку, який почався 17.05.2013р. та закінчився 17.11.2013р., то ця обставина є підставою для відмови у задоволенні первісного позову та задоволенні зустрічного позову, оскільки станом на дату звернення Банку до суду порука ТОВ «ЗАРС» припинилась.
За змістом ст. ст. 559, 598 ЦК України припинення зобов'язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, за якого в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право і кореспондуючий його обов'язок перестають існувати.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд обґрунтовано задовольнив вимоги зустрічної позовної заяви ТОВ «ЗАРС».
Наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.
Перевіряючи згідно приписів ст.101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсягу, тобто не тільки на підставах викладених у апеляційній скарзі, судова колегія не встановила будь-яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.
З огляду на викладене судова колегія не вбачає будь-яких передбачених ст.104 ГПК України правових підстав для скасування рішення місцевого суду.
Керуючись ст. ст. 99, 101- 105 ГПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Рішення господарського суду Одеської області від 11.03.2014р. - залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 18.04.2014 року.
Головуючий суддя Головей В.М.
Суддя Мирошниченко М.А.
Суддя Шевченко В.В.
Судове рішення № 38303459, Одеський апеляційний господарський суд було прийнято 17.04.2014. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 916/101/14. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: