Постанова № 38303457, 17.04.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2014 р.Справа № 915/59/14Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді: Головея В.М.,

суддів: Мирошниченко М.А., Шевченко В.В.,

при секретарі судового засідання: Ляшенко М.І.,

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ім. КЛ. Петровського"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 17.02.2014р.

у справі №915/59/14

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ім. КЛ. Петровського"

про стягнення 236 790, 81 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 17.04.2014р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И Л А:

В січні 2014р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач) звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ім. КЛ. Петровського» (далі - ТОВ «Ім. КЛ. Петровського», відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 236 790, 81 грн. з яких: 224 490,00 грн. - основного боргу; 9 994,41 грн. - пені; 2 306,40 грн. - 3% річних та 4 735,82 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Обґрунтовуючи позов, ФОП ОСОБА_1 посилається на несвоєчасні розрахунки ТОВ «Ім. КЛ. Петровського» за договором про надання послуг №22/06/13-1 від 22.06.2013р.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 17.02.2014р. позов ФОП ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з ТОВ «Ім. КЛ. Петровського» на користь позивача заборгованості в сумі 236 790,81 грн., з яких : 224 490,00 грн. - основного боргу; 9 994,41 грн. - пені; 2 306,40 грн. - 3 % річних та 4 735, 82 грн. - судового збору.

Рішення мотивоване тим, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, оскільки матеріалами справи підтверджено наявність порушень умов договору щодо своєчасного виконання послуг з боку відповідача.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, ТОВ «Ім. КЛ. Петровського» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати в частині стягнення з відповідача 9 994,41 грн. пені та 2 306, 40 грн. - 3% річних, оскільки позивачем не надано доказів пред'явлення рахунків відповідачу відповідно до п. 3.5 договору, а відмітка відповідача про отримання листів від позивача, в яких зазначається про направлення рахунків відповідачу, не є належним доказом факту вручення саме цих рахунків.

17.04.2014р. до Одеського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник ФОП ОСОБА_1 зазначив, що відповідач не виконав свої зобов'язання, чим порушив умови договору, вимоги цивільного, господарського законодавства та права позивача. У зв'язку з цим, позивач просить відмовити апелянту в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі.

Представники сторін належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 17.03.2014р., проте в судове засідання вони не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили та правами, наданими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористались.

Приймаючи до уваги вищевикладене судова колегія порадившись на місці, прийшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представників сторін за наявними матеріалами справи, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено господарським судом, 22.06.2013р. між ТОВ «Ім. КЛ. Петровського» (замовник) та ФОП ОСОБА_1 (виконавець) укладено договір про надання послуг № 22/06/13-1, предметом якого є надання послуг по збиранню урожаю 2013р. зернових, технічних та масляних культур 1 (одним) комбайном виконавця марки John Deer CTS 9780 (2006 року випуску) на площах замовника, що розташовані на території Березанського району Миколаївської області (п. 1.1).

Пунктами 3.3, 3.5 договору встановлено, що надання послуг згідно умов цього договору щотижнево фіксується в актах про надані послуги, в яких обов'язково вказується загальний об'єм наданих послуг, вартість послуг із розрахунку за 1 га та загальну вартість наданих послуг, які підписують уповноважені представники сторін і завіряють печаткою. Вони є підставою для надання виконавцем рахунку на оплату відповідно до умов цього договору. Замовник проводить оплату по факту виконання послуг відповідно до рахунку позивача протягом 30 банківських днів з дня його отримання.

Згідно з п. 5.4 договору, сторона, що прострочила виконання зобов'язання за цим договором, сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день такого прострочення від вартості невиконаного зобов'язання.

Цей договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 8.1 договору).

На виконання умов договору позивач надав послуги відповідачу на загальну суму 224 490,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами наданих послуг від 01.07.2013р. на суму 59 670,00 грн. та від 15.07.2013р. на суму 164 820,00 грн., які без зауважень були підписані повноважними представниками сторін.

На оплату вищезазначених послуг позивачем було виставлено відповідачу рахунки № 1 від 01.07.2013 року на суму 59 670,00 грн. та № 2 від 15.07.2013 року на суму 164 820,00 грн., які були направлені листами та отримані відповідачем, про що на них зроблено відмітки від 15.07.2013р. за вх. № № 175/1, 175/2.

Отже, позивач виконав всі умови договору, що також підтверджується підписаним обома сторонами актом звіряння взаємних розрахунків станом на 31.10.2013 р., а відповідач в порушення п.п. 3.5, 3.6 договору не оплатив позивачу ці послуги.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України та положень статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 902 ЦК України).

Враховуючи викладене колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 224 490,00 грн. є обґрунтованою і місцевий суд підставно задовольнив цю вимогу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 (три) проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів перевірила правильність розрахунку позивача (скаржника) за допомогою методики визначеної у програмно-технічному комплексі „Законодавство" та дійшла до висновку, що розрахунок 3% річних зроблено арифметично і методологічно вірно.

Також, на думку судової колегії, позивачем правомірно нарахована пеня, що відповідає умовам договору, а саме п.5.4.

Перевіривши розрахунок позивача суми пені, колегія суддів дійшла висновку, що його було зроблено арифметично правильно.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що місцевим судом правомірно задоволено вимогу позивача про стягнення пені у розмірі 9 994,41 грн. та 3 % річних в сумі - 2 306,40 грн..

Скаржник зазначає, що позивач не довів факту отримання відповідачем рахунків №1 від 01.07.2013р. та № 2 від 15.07.2013р., однак судова колегія не погоджується з апелянтом, оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивач супровідними листами направив відповідачу, а відповідач отримав супровідні листи з актами виконаних робіт та рахунками (а.с. 15-16, 19-20).

Отже, наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Будь-яких інших доводів щодо незаконності рішення місцевого суду та допущення ним порушень норм матеріального та процесуального права, крім вищезазначених та визнаних апеляційною інстанцією необґрунтованими та безпідставними, скаржник не навів.

Перевіряючи, згідно приписів ст.101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсягу, тобто не тільки на підставах викладених у апеляційній скарзі, судова колегія не встановила будь-яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.

З огляду на викладене, судова колегія не вбачає будь-яких передбачених ст.104 ГПК України правових підстав для скасування рішення місцевого суду.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 17.02.2014р. по справі №915/59/14 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 18.04.2014 року.

Головуючий суддя Головей В.М.

Судді Мирошниченко М.А.

Шевченко В.В.