Рішення № 38300980, 18.04.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№ 22ц/778/799/14 Головуючий у 1 інстанції: Каряка Д.О.

Суддя-доповідач Дзярук М.П.

РІШЕННЯ

Іменем України

18 квітня 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого Крилової О.В.

Суддів Дзярука М.П.

Трофимової Д.А.

При секретарі Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Приморське орендне підприємство теплових мереж» на рішення Приморського районного суду Запорізької області від 26 листопада 2013 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Приморське орендне підприємство теплових мереж» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за відпущену теплову енергію,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2013 року ТОВ «Приморське орендне підприємство теплових мереж» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за відпущену теплову енергію.

В позові зазначало, що ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1. На підставі особового рахунку НОМЕР_2 ОСОБА_3 надавались послуги по опаленню від ТОВ «ПОПТМ», її квартири. ОСОБА_3 отримувала теплову енергію, тому за вимогами постанови КМУ «Про затвердження правил користування тепловою енергією» № 1198 від 03.10.07р. та зобов'язана була своєчасно сплачувати за отриману теплову енергію. Проте, ОСОБА_3 оплату здійснювала частково, в результаті чого утворилась заборгованість, яку вона до теперішнього часу не сплатила.

Посилаючись на вказані обставини, просило суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Приморське орендне підприємство теплових мереж» заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 31.08.2006 р. по 30.04.2010р. основний борг у розмірі 8733,16 грн.; пеню за період з 31.08.2006 р. по 30.05.2013 р. у розмірі 7106,31 грн.; три відсотки річних за період з 31.08.2006 р. по 30.05.2013 р. у розмірі 1215,98 грн.; індекс інфляції за весь час прострочення, за період з 31.08.2006 р. по 30.05.2013 р. у розмірі 2649,44 грн. та судовий збір у розмірі 229,40 грн.

Рішенням Приморського районного суду Запорізької області від 26 листопада 2013 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ТОВ «Приморське орендне підприємство теплових мереж» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду в режимі відеоконференції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного законодавства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону судове рішення суду першої інстанції не відповідає.

Розглядаючи спір між сторонами суд першої інстанції дійшов правильного висновку про існування між ними відносин, пов'язаних з наданням послуг з теплопостачання, однак ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд вважав, що позивачем пропущений строк позовної давності, на застосуванні якого наполягав відповідач.

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 31.07.2008р. (а.с. 11). Відповідач користувалася послугами з централізованого опалення, однак оплату здійснювала несвоєчасно. Спростуванню зазначеному відповідач суду не надала.

Позивач у зв'язку з несплатою відповідачем послуг, звернувся до суду до відповідача про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію за період з серпня 2006р. по квітень 2010р. у розмірі 8 733,16 грн.; пені за період з серпня 2006р. по 30.05.2013р. в сумі 7 106,31 грн.; 3% річних в сумі 1 215,98 грн.; індекс інфляції у розмірі 2 649,44 грн. Всього на суму 19 704,89 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 13, п. 5 ч .3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання є видом комунальних послуг, згідно ст.ст.526, 625, 901, 902 ЦК України, одна сторона за договором про надання послуг, зобов'язана оплатити другій стороні надані їй послуги у встановлені строки відповідно до умов договору чи інших актів цивільного законодавства. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, і якщо прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу. На підстав п. 18, п. 30, "Правил надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджених Постановою КМ України № 630 від 21.07.2005 року розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. За правилами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Посилання відповідача на відсутність між сторонами укладеного договору про надання житлово-комунальних послуг не заслуговують на увагу, оскільки зазначена обставина не може бути підставою для відмови у даному позові. Незважаючи на відсутність письмового договору про надання житлово-комунальних послуг, із фактичних стосунків, що склалися між сторонами, вбачається, що такі договірні відносини між ними існували, оскільки позивач надавав послуги з теплопостачання, а відповідач користувався наданими послугами, проте за вищевказаний період відмовляється їх оплачувати.

Таким чином, у позивача виникло право на стягнення з відповідача заборгованості за послуги з теплопостачання.

Проте колегія суддів, вважає, що період за який необхідно стягнути заборгованість повинен відраховуватися з березня 2009р. по квітень 2010р., за період з серпня 2006р. по березень 2009р. необхідно відмовити у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Так, згідно зі ст. 253, 256, 257 ЦК України загальна позовна давність, у межах якої особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Позивач мав дізнатися про невнесення відповідачем послуг з теплопостачання наступного місяця після невнесення такої плати.

За період з серпня 2006р. по квітень 2010р., відповідачем було сплачено лише 360 грн. в листопаді 2007р.

Позивач же звернувся до суду до відповідача спочатку в порядку наказаного провадження в березні 2012р., що є підставою для переривання перебігу позовної давності у відповідності до ч.2 ст. 264 ЦК України. Таким чином, заборгованість не може бути стягнута після закінчення строку позовної давності, а період за який слід стягнути заборгованість повинен обраховуватися з березня 2009р. Сплата відповідачем 50 грн. у червні 2013р. жодним чином не впливає на початок обрахування цього періоду.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Відповідача подала заяву про застосування строку позовної давності.

Отже слід врахувати при обчисленні строку стягнення момент звернення позивача до суду із заявою про видання судового наказу у березні 2012 року - і відповідно обрахувати суму заборгованості лише з березня 2009 року по квітень 2010р. - у межах трирічного терміну, стягнути суму заборгованості лише за цей період, що складає 3 765,72 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо застосування до даних правовідносин ч.2 ст. 625 ЦК України, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до правової позиції, що викладена судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України у постанові від 20.06.2012 року по справі № 6-68цс12, яка в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для застосування судами України, закріплена в п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, встановлених у ч. 2 ст. 625 ЦК України. Застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України до спірних правовідносин також кореспондується із закріпленими в п. 3 ч. 1 ст. 96 ЦПК України нормами, відповідно до яких однією з вимог, за якими може бути видано судовий наказ, є вимога про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості.

Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

У зв'язку з визначеним з відповідача на користь позивача підлягає стягненню, виходячи з розрахункових даних позивача, сума трьох відсотків річних за період прострочення з квітня 2009р. по травень 2013р. у розмірі 407,86 грн., а також індекс інфляції за аналогічний період у розмірі 528,13 грн.

Що ж стосується позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 7 106,31 грн., то колегія суддів дійшла висновку про відмову в їх задоволенні, оскільки між сторонами не було укладено договору, а тому не зрозуміло розмір пені, а також не зазначено на який закон спирається позивач, визначаючи суму пені у розмірі 1%.

Крім того, як визначено у ст.1 Закону України «Про внесення зміни до статті 2 Закону України «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги» від 17 грудня 2010 року № 2795-VI, дія цього Закону припиняється 1 січня 2011 року. Нарахування та стягнення пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги здійснюється на суму заборгованості, яка утворилася з 1 січня 2011 року. Позивач же просить стягнути борг по квітень 2010р.

З урахуванням вищезазначених вимог закону, правових підстав для стягнення пені немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно з п. п. 1, 8 ч. 2 ст. 4 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-У1 «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру становить 1% ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

За подання апеляційної скарги на рішення суду - 50% ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, а у разі подання заяви майнового характеру - 50% ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Згідно квитанцій позивачем сплачено судовий збір в розмірах 229, 40 грн. та 114,70 грн.

Оскільки понесені позивачем судові витрати документально підтверджені, судовий збір в розмірі 344,10 грн. підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_3

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Оскільки суд першої інстанції при розгляді справи допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до помилкового вирішення спору, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303,304, 307, 309, 313,314,316,317,319 ЦПК, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Приморське орендне підприємство теплових мереж» - задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду Запорізької області від 26 листопада 2013 року у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Приморське орендне підприємство теплових мереж» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за відпущену теплову енергію - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Приморське орендне підприємство теплових мереж» (ЄДРПОУ 19282171) заборгованість за спожиту теплову енергію за період з березня 2009р. по квітень 2010р. у розмірі 3 765 (три тисячі сімсот шістдесят п»ять) грн.. 72 коп., три відсотка річних за період з квітня 2009р. по травень 2013р. у розмірі 407 (чотириста сім) грн.. 86 коп., індекс інфляції за період з квітня 2009р. по травень 2013р. у розмірі 528 (п»ятсот двадцять вісім) грн.. 13 коп. та судовий збір у розмірі 344 (триста сорок чотири) грн. 10 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: