Рішення № 38293343, 18.04.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 014/653/12ц Головуючий у І інстанції Іванюта Т.Є.Провадження № 22-ц/780/2549/14 Доповідач у 2 інстанції СавченкоКатегорія 44 18.04.2014

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17 квітня 2014 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Даценко Л.М., Приходька К.П.,

при секретарі Токар Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 30 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Балико-Щучинської сільської ради про усунення перешкод у користуванні проїздом загального користування, визнання незаконним рішення сільської ради і відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним вище позовом, який надалі доповнила і мотивувала тим, що їй належить будинок по АДРЕСА_2, який розташований на земельній ділянці площею 0,2088 га, що приватизована нею у встановленому законом порядку. Власником сусіднього будинку і ділянки по АДРЕСА_1 є відповідачка ОСОБА_1, повз ділянку якої проходить проїзд загального користування до її будинку. Вказувала, що у серпні 2012 року відповідачка самовільно вигородила до своєї ділянки частину проїзду загального користування, зменшивши його ширину менше 3 метрів, що унеможливлює проїзд до її будинку спецтехніки (пожежна машина, машина швидкої тощо). Після зменшення проїзд не відповідає вимогам п.3.2.2 ДБН 360-92 Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень, бо менше ніж 3,5 м. Діями по вигородженню проїзду загального користування їй завдано моральної шкоди, яку оцінила в розмірі 1500 грн. Посилалася, що Балико-Щучинська сільська рада здійснила огляд земельних ділянок сторін, про що склала акт від 17 жовтня 2012 року, де вказала, що межа між сторонами не порушена. Вказаний акт сільська рада затвердила на сесії 18 жовтня 2012 року. Вважає, що як акт, так і рішення сільської ради є незаконними, бо огляд ділянок відбувався без звернень сторін, без розгляду документів , а лише за наслідками візуального обстеження.

У зв'язку з наведеним просила зобов'язати відповідачку не чинити перешкод у користуванні проїздом загального користування, звільнити проїзд загального користування до житловгго будинку по АДРЕСА_2 та демонтувати паркан щоб ширина проїзду становила 3,5 м, а також демонтувати встановлені ворота, визнати незаконним акт постійної комісії Балико-Щучинської сільської ради від 17 жовтня 2012 року про погодження меж ділянки відповідачки, визнати незаконним і скасувати рішення Балико-Щучинської сільської ради від 18 жовтня 2012 року про погодження меж земельної ділянки відповідачки та надання їй дозволу на виготовлення державного акту, стягнути із відповідачки на її користь моральну шкоду в розмірі 1500 грн. та судові витрати.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 30 грудня 2013 року позов задоволено в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення і неправильне судом норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає не в повній мірі.

Судом першої інстанції встановлено і з матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_2 є власником житлового будинку і земельної ділянки площею 0,2088 га по АДРЕСА_2 на підставі державного акту (а.с.9-10). Відповідачка ОСОБА_1 є власником сусіднього будинку і земельної ділянки площею 0,3238 га по АДРЕСА_1 на підставі державного акта (а.с12-13).

Належний позивачці ОСОБА_2 будинок розташований в глибині і сполучається із вулицею Комарівською через проїзд загального користування, з обох боків якого розташована земельна ділянка відповідачки ОСОБА_1

Також судом встановлено, що у серпні 2012 року відповідачка встановила паркан із бетонних стовпчиків і металевої сітки, зайнявши частину проїзду загального користування, внаслідок чого ширина проїзду зменшилася. Крім того відповідачка зменшила ширину воріт менше як на 3 метри. Вказані дії призвели до неможливості повноцінного користування належним позивачці будинком і ділянкою, зокрема проїзду до ділянки техніки.

Крім того, встановлено, що за зверненням ОСОБА_1 Балико-Щучинська комісія сільської ради з питань регулювання земельних відносин здійснила огляд земельних ділянок сторін, про що склала акт від 17 жовтня 2012 року, де вказала, що межа між сторонами не порушена. Рішенням сільської ради від 18 жовтня 2012 року відповідачці надано дозвіл на виготовлення державного акту на право власності на земельну ділянку відповідачці без підпису ОСОБА_2 в акті погодження меж.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що відповідачка своїми діями по вигородженню частини проїзду загального користування створює перешкоди позивачці у користуванні проїздом загального користування, чим порушує її права щодо користування будинком і зеемльною ділянкою, які підлягають до захисту.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Проте, колегія суддів не може погодитися з висновками суду, в частині стягнення моральної шкоди, поскільки всупереч вимогам ст.60 ЦПК України, згідно якої кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, позивач не надала жодного доказу, який би підтверджуввав факт завдання їй моральної шкоди.

Крім того, колегія суддів не може погодитися із висновками суду про необхідність визнання незаконним акту постійної комісії сільської ради з питань регулювання земельних відносин від 17 жовтня 2012 року, поскільки акт огляду комісії це технічний документ, який не тягне юридичних наслідків, а відтак не є рішенням в розумінні ст.152 ЗК України чи ст.393 ЦК України, яке підлягає оскарженню.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди та визнання незаконним акту постійної комісії сільської ради з питань регулювання земельних відносин не грунтується на матеріалах справи і вимогах закону і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові в цій частині із викладених вище підстав.

Доводи апеляційної скарги щодо недоведеності факту вигородження ОСОБА_1 частини проїзду загального користування, який веде до ділянки позивачки, необгрунтовані і спростовуються наявними у справі кадастровими планами ділянок, зведеними кадастровими планами кадастрового бюро, а також зведеним планом земельних ділянок, виготовленим фізичною особою-підприємцем (з відповідними повноваженнями на виконання топографо-геодезичних робіт), де містяться дані про вигородження ОСОБА_1 проїзду загального користування із зазначенням відстаней. Вказані документи відповідачкою не спростовані.

В решті суд залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія судів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.

Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 30 грудня 2013 року в частині стягнення моральної шкоди скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в цій частині.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді :