Рішення № 38287736, 15.04.2014, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 квітня 2014 р. Справа № 902/271/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: публічного акціонерного товариства «Коростенський шляхзалізобетон»

(Житомирська обл., Коростенський р-н, с. Поліське, вул. Молодіжна, 8)

до: приватного акціонерного товариства «Вінницьке мостобудівельне

управління № 4» (21011, м. Вінниця, вул. Промислова, 3)

про стягнення 142 244,87 грн.

при секретарі судового засідання Василишеній Н.О.

за участю представників сторін:

позивача: Міщук О.О. за довіреністю б/н. від 19.03.2014 року;

відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Коростенський шляхзалізобетон» звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства «Вінницьке мостобудівельне управління № 4» заборгованості за договором купівлі-продажу № 10 від 18.07.2012 року в загальному розмірі 142 244,87 грн., з яких: 133 212,00 грн. - основний борг та 9 032,87 грн. - пеня.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до укладеного 18.07.2012 року між сторонами договору купівлі-продажу № 10, позивачем поставлено відповідачеві продукцію на загальну суму 133 212,00 грн., за яку останній зобов'язався провести розрахунки у строки, визначені п. 421. договору. В порушення умов договору відповідачем не здійснено оплати за поставлену продукцію. Гарантійним листом № 230 від 09.10.2012 року відповідач зобов'язався провести розрахунки за договором на протязі жовтня 2012 року. Однак, заборгованість не погашена, що зумовило звернення з позовом до суду та нарахування штрафних санкцій, обумовлених договором.

Ухвалою суду від 13.03.2014 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/271/14 та призначено її до розгляду.

Ухвалою суду від 01.04.2014 року розгляд справи відкладено на 15.04.2014 року з метою виконання сторонами вимог суду в частині надання доказів.

В судове засідання 15.04.2014 року з'явився представник позивача. Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, визначених судом доказів не надав, про поважність причини своєї неявки суду не повідомив. Про розгляд справи в суді повідомлений належним чином, що стверджується поштовим повідомленням вх. № 1682 від 21.03.2014 року.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

За викладених вище обставин справу розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

18 липня 2012 року між публічним акціонерним товариством «Коростенський шляхзалізобетон» (позивач, за договором Продавець) та приватним акціонерним товариством «Вінницьке мостобудівельне управління № 4» (відповідач, за договором Покупець) укладено договір купівлі-продажу за № 10 (надалі - Договір).

Розділом 1 Договору визначено, що у відповідності з листом Продавець зобов'язується виготовити залізобетонні конструкції , а Покупець - прийняти їх та попередньо оплатити по цінам зазначеним в доданій до цього Договору специфікації, яка є невід'ємною частиною цього Договору.

Ціна визначається даним Договором і приймається сторонами в національній валюті України - гривні. Загальна сума Договору остаточно визначається на підставі даних викладених в специфікаціях, що є невід'ємними частинами даного Договору. Загальна сума Договору змінюється і уточнюється в залежності від кількості поставленої продукції і ціни продукції, яка погоджується сторонами шляхом підписання специфікацій (п.п. 2.1., 2.4. Договору).

На кожну погоджену партію товару Продавець зобов'язаний надати Покупцю наступні супроводжувальні документи: видаткова накладна, податкова накладна, паспорт якості на товар (п. 3.5. Договору).

Розрахунки за продукцію та послуги по перевезенню - попередня оплата у розмірі 100%. В разі поставки за згодою сторін продукції без попередньої оплати Покупець зобов'язаний оплатити Продавцю вартість продукції та послуг на протязі 5 банківських днів з дати відвантаження (п.п. 4.1., 4.2. Договору).

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє у частині постачання до 31 грудня 2012 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх завершення. Дія Договору може бути продовженою на подальший термін за взаємною згодою сторін (п. 10.1 Договору).

Судом встановлено, що позивачем, в рамках Договору, за видатковими накладними № 345 від 02.8.2012 року, № 350 від 02.08.2012 року, № 365 від 02.08.2012 року, № 429 від 02.08.2012 року поставлено відповідачу товар на загальну суму 133 212,00 грн., який останній отримав, про що свідчить підпис особи уповноважено на отримання товару.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем не проведено розрахунків за поставлений товар у визначені договором строки. Гарантійним листом № 230 від 09.10.2012 року останній зобов'язався провести розрахунки за поставлений товар на протязі жовтня 2012 року. Однак, станом на день розгляду справи, товар є неоплаченим.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті сировини.

В силу ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом .

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що зобов'язання за договором в частині проведення розрахунків, за поставлений товар, відповідачем не виконано.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 133 212,00 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її.

Окрім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення 9 032,87 грн. пені за період з 09.08.2012 року по 09.02.2013 року. Щодо зазначеної вимоги суд виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 7.1. Договору передбачено, що у разі порушення терміну оплати за поставлену продукцію та послуги - Покупець оплачує Продавцю пеню за кожен день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої у строк продукції.

Дослідивши розрахунок заявленої до стягнення 9 032,87 грн. пені, судом не виявлено помилок, а відтак, дана позовна вимога підлягає задоволенню, як така що відповідає чинному законодавству та умовам договору.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог позивача.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.43, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Вінницьке мостобудівельне управління № 4» (21011, м. Вінниця, вул. Промислова, 3, код 03449924) на користь публічного акціонерного товариства «Коростенський шляхзалізобетон» (11555, Житомирська область, Коростенський район, с. Поліське, вул. Молодіжна, 8, код ЄДРПОУ 05422929) 133 212 (сто тридцять три тисячі двісті дванадцять) грн. 00 коп. - боргу; 9 032 (дев'ять тисяч тридцять дві) грн. 87 - пені та 2 844 (дві тисячі вісімсот сорок чотири) грн. 90 коп. - витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити відповідачу рекомендованим листом з повідомленням

про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 17.04.2014р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (21011, м. Вінниця, вул. Промислова, 3)