Постанова № 38283690, 10.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 квітня 2014 року 16:50 № 826/1462/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000481701 від 20.01.2014 року, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000481701 від 20.01.2014 року ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.03.2014 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог, представник позивача зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000481701 від 20.01.2014 року прийнято безпідставно, оскільки відповідно до наданих до ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві документів вбачається, що витрати ОСОБА_1 на куплю частки статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю «Масіс 1» склали 4 800 800,00 грн., тобто відповідають розміру витрат позивача на придбання вказаної частики, що підтверджується, зокрема, актами оцінки і прийому-передачі майна до статутного капіталу вказаного товариства від 04.06.2010 року та 16.07.2010 року відповідно, а, відтак, за твердженнями представника позивача, ОСОБА_1 не отримав інвестиційного доходу від продажу частики у статутному капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Масіс 1».

У судове засідання 27.03.2014 року з'явилися представники сторін.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, зазначаючи, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено у відповідності з положеннями Податкового кодексу України.

Суд у судовому засіданні 27.03.2014 року за згодою сторін на підставі положень ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), враховуючи відсутність потреби заслухати свідка або експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку громадянина ОСОБА_1 з питань дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб, отриманого від продажу частки в статутному фонді, за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, про що складено відповідний акт від 27.12.2013 року №2155/1/26-53-17-14/НОМЕР_1 (надалі - акт перевірки).

За результатами вказаної вище перевірки контролюючим органом зроблено висновок про порушення ОСОБА_1 вимог пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України (надалі - ПК України): декларація про отримані доходи за 2012 рік не подана фізичною особою ОСОБА_1 до ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (термін подання 30.04.2013 року, фактично не подана). При цьому, в акті перевірки вказано, що в порушення вимог п. 177.4 ст. 177 ПК України виявлено, що ОСОБА_1 відніс до суми витрат витрати, які документально не підтверджені, а саме: не надав на перевірку первинні документи на закупівлю природного відвалу та факсу, на підставі чого донараховано податок з доходів фізичних осіб, отриманого у вигляді інвестиційного прибутку платником податків ОСОБА_1 за 2012 рік у розмірі 81 000,00 грн. (81 000,00 грн. х 15% = 12 150,00 грн.).

З урахуванням висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.01.2014 року №0000481701, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 15 187,50 грн., з яких за основним платежем 12 150,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 3 037,50 грн.

Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 20.01.2014 року №0000481701 протиправним, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Нормативно-правовим актом, що регулює питання декларування податків і зборів, є ПК України, який набрав чинності 01.01.2011 року.

Відповідно до п. 49.1 ст. 49 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу (пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України).

Разом з тим, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування (п. 123.1 ст. 123 ПК України).

В свою чергу, особливості справляння податку на доходи фізичних осіб визначено положеннями розділу IV ПК України «Податок на доходи фізичних осіб».

Згідно п. 162.1 ст. 162 ПК України, платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

При цьому, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (п. 164.1 ст. 164 ПК України).

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема, включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу (пп. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 ПК України).

Ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри (п. 167.1 ст. 167 ПК України).

Водночас, особливості оподаткування інвестиційного прибутку визначені п. 170.2 ст. 170 ПК України.

Так, облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік (пп. 170.2.1 п. 170.2 ст. 170 ПК України).

Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4-170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами) (пп. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу часток в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Масіс 1» від 11.12.2012 року, копія якого наявна у матеріалах справи, передав у власність ОСОБА_3 належну йому частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Масіс 1» за плату у розмірі 4 800 800,00 грн., що не заперечувалося представниками сторін під час судового розгляду справи.

При цьому, представник позивача стверджував, що розмір інвестиційного прибутку, отриманий за результатами відчуження належної ОСОБА_1 частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Масіс 1», є тотожним розміру витрат, понесених позивачем на її придбання.

На підтвердження своєї позиції представником позивача надано суду копії квитанцій до прибуткового касового ордеру №2 від 21.07.2010 року, №11 від 18.10.2010 року, №12 від 19.10.2010 року, №17 від 19.11.2010 року, №19 від 06.12.2010 року, №18 від 26.11.2010 року, що засвідчують внесення ОСОБА_1 до статутного фонду грошових коштів на загальну суму 4 719 800,00 грн.

В якості доказів, що свідчать про внесення решти частики до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Масіс 1» у матеріалах справи міститься копії актів оцінки і прийому-передачі майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Масіс 1» від 04.06.2012 року та від 16.07.2010 року, зі змісту яких вбачається, що ОСОБА_1 з метою формування статутного капіталу, який утворюється для забезпечення діяльності вищезазначеного товариства, передав до статутного капіталу факс, який ОСОБА_1 та представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Масіс 1» (надалі - сторони) самостійно оцінили на суму 1 000,00 грн., а також породній відвал №1 шахти №13 (586,00 тис. м. куб) та породний відвал №2 шахти №13 (122,00 тис. м. куб.), оцінені сторонами на загальну суму 80 000,00 грн.

Разом з тим, у розумінні положень ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

З метою забезпечення виконання податкових зобов'язань, платники податку, у відповідності до п. 176.1 ст. 176 ПК України, зобов'язані:

а) вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.

Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику;

б) отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку;

в) подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.

На вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов'язані пред'являти документи і відомості, пов'язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку;

г) подавати особам, які згідно з цим Кодексом визначені відповідальними за утримання (нарахування) та сплату податку до бюджету, документи на підтвердження права платника податку, який отримує такі доходи, на застосування соціальних податкових пільг;

ґ) у порядку, визначеному законом, допускати посадових (службових) осіб контролюючого органу на територію або до приміщень, що використовуються платником податку для отримання доходів від провадження господарської діяльності;

д) здійснювати заходи, передбачені цим Кодексом, у разі зміни підстав для отримання податкової соціальної пільги;

е) своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку;

є) подавати податкову декларацію за результатами податкового (звітного) року у строки, передбачені цим Кодексом для платників податку на доходи фізичних осіб, якщо протягом такого податкового (звітного) року оподатковувані доходи нараховувалися (виплачувалися, надавалися) у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, платнику податку у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами двома або більше податковими агентами і при цьому загальна річна сума таких оподатковуваних доходів перевищує сто двадцять розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року.

З огляду на вищенаведені правові норми вбачається, що витрати на придбання інвестиційного активу, які беруться до розрахунку інвестиційного прибутку у разі продажу такого активу, формуються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат на придбання інвестиційного активу.

Враховуючи викладене, слід зазначити, що наявні у матеріалах справи копії актів оцінки і прийому-передачі майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Масіс 1» від 04.06.2012 року та від 16.07.2010 року визначають самостійно узгоджену учасниками корпоративних відносин оцінку майна, внесеного до статутного капіталу товариства, які не є первинними документами у розумінні наведених вище правових норм, на підставі яких може формуватися розмір витрат на придбання інвестиційного активу.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частина 1 ст. 70 КАС України визначає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Згідно з частиною 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На підставі викладеного вище, суд зазначає, що надана під час судового розгляду справи представником позивача в якості доказу, що підтверджує розмір витрат понесених позивачем на придбання породного відвалу шахти №13/1 (586,00 тис. м. куб) та породного відвалу шахти №13/2 (122,00 тис. м. куб.), копія видаткової накладної №1806 від 18.06.2010 року є неякісною та нечіткою, з якої не вбачається наявності у відповідності до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, всіх необхідних для первинного документу реквізитів, а, відтак, суд не може приймати нечітку копію вищезазначеної видаткової накладної як беззаперечний доказ. Водночас, оригіналу видаткової накладної №1806 від 18.06.2010 року для огляду на вимогу суду представником позивача не надано, а також не доведено протилежного.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000481701 від 20.01.2014 року є обґрунтованим, а, отже, не підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) судовий збір у розмірі 1 644,30 грн. (однієї тисячі шестисот сорока чотирьох грн. 30 копійок) на р/р №31218206784007, отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача - (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача - 820019, код класифікації доходів бюджету - 22030001, призначення платежу: «Судовий збір, за позовом ___ (П.І.Б. чи назва установи, організації позивача), Окружний адміністративний суд міста Києва, код ЄДРПОУ 34414689».

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок