Постанова № 38283684, 04.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

м. Київ

04 квітня 2014 року 15:00 № 826/2676/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "3А"доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0006392203, №0006402203 від 18.11.2013 року та №000712203 від 30.01.2013 року,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "3А" (далі - позивач, ТОВ "3А") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0006392203, №0006402203 від 18.11.2013 року та №000712203 від 30.01.2013 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.03.2014 року відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи.

В судове засідання 02.04.2014 року прибули представники сторін. З урахуванням вимог ст. ст. 41, 122 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні за клопотанням сторін суд продовжив розглядати справу в письмовому провадженні.

Позивач позов підтримує в повному обсязі. Позовні вимоги вмотивовує тим, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 04.11.2013 року №330/1-26-50-22-03-30779439 прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, які позивач вважає необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених в письмових запереченнях та пояснень, наданих в судових засіданнях. Відповідач вважає обґрунтованими висновки акту перевірки від 04.11.2013 року №330/1-26-50-22-03-30779439 та, відповідно, податкові повідомлення-рішення №0006392203, №0006402203 від 18.11.2013 року та №000712203 від 30.01.2013 року прийнято правомірно та в межах чинного законодавства. Так, відповідач посилається на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "КАТРЕЙД", оскільки вони не спрямовані на настання реальних правових наслідків.

Дослідивши матеріали справи, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено, що позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "3А" зареєстровано як платника податку на додану вартість з 16.11.2000 року (індивідуальний податковий номер 307794326093), що вбачається з п. 2.4.1 акту перевірки від 04.11.2013 року №330/1-26-50-22-03-30779439 та сторонами не заперечується.

Видами діяльності ТОВ "3А" за КВЕД є: 20.41 виробництво мила та мийних засобів, засобів для чищення та полірування.

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову перевірку ТОВ "3А" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснені фінансово-господарських операцій за період з 01.12.2012 року по 31.12.2012 року з контрагентом ТОВ «КАТРЕЙД» та складено акт перевірки від 04.11.2013 року №330/1-26-50-22-03-30779439.

Відповідно до висновків акту перевіркою встановлено порушення ТОВ "3А":

(1) п. 198.3. п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2012 року у сумі 37 200,00 грн.;

(2) п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за ІV кв. 2012 року на суму 39 060,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

(1) №0006392203 від 18.11.2013 року, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 46 500,00 грн., з яких 37 200,00 грн. за основним платежем, та 9 300,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

(2) №0006402203 від 18.11.2013 року, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 47 263,00 грн., з яких 39 060,00 грн. за основним платежем, та 8 203,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позивачем було подано скаргу до Головного управління Міндоходів у м. Києві. Рішенням від 22.01.2013р. №918/7/26-19-10-04-04 скаргу позивача залишено без задоволення. Також податковим органом встановлено, що відповідачем невірно розрахована штрафна санкція по податку на прибуток, а тому слід збільшити суму санкцій на 1562,00 грн.

30.01.2013 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №000712203, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1562,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). Втім, у вказаному рішенні відповідачем було невірно вказано дані акту перевірки, на підставі якого рішення було винесене, про що свідчать наявні в матеріалах справи пояснення Головного державного ревізора-інспектора Сухорукової І.В.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст.3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Витратами відповідно до пп.14.1.27. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визнається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається із акту перевірки Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на встановлення нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "КАТРЕЙД", які було укладено з метою штучного формування податкового кредиту, за відсутності факту реальності господарських операцій.

Висновки ґрунтуються на акті ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 30.05.2013 року №1095/22.8-17/38185978 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "КАТРЕЙД» ЄДРПОУ 38185978 щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період з 01.06.2012 року по 31.01.2013 року, яким встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «КАТРЕЙД» за період з 01.06.2012 року по 31.01.2013 року та встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів, які підпадають під визначення ст.22, ст.185, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Висновки вказаного акту ґрунтуються на тому, що ТОВ "КАТРЕЙД" не звітує з лютого 2013 року та відсутнє за місцезнаходженням.

Інших доказів відсутності факту реальності здійснених господарських операцій податковим органом не надано.

Окрім того, під час перевірки ТОВ "КАТРЕЙД" податковим органом не перевірявся зміст правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, жодних доказів нікчемності правочинів, вчинених ними, суду не надано. Податковим органом також не досліджувалось питання щодо зв'язку здійснених позивачем витрат на користь ТОВ "КАТРЕЙД" з його господарською діяльністю.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит та віднесення сум, понесених витрат, до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Аналогічну правову позицію висловлено Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 23.02.2012 №К/9991/40332/11, від 23.04.2012 №К/9991/26905/12.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес"АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Також, з аналізу норм Податкового кодексу України, необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Крім того, п. 4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України № 236 від 22 квітня 2011 року, передбачено, що у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами Державної податкової служби України.

При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу Державної податкової служби забезпечує проведення такої звірки.

Таким чином, суд зазначає, що в акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснюються між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

З огляду на наведене, суд критично оцінює висновки, викладені в акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "КАТРЕЙД".

При з'ясуванні питання, щодо підтвердження використання позивачем у господарській діяльності товарів, отриманих від ТОВ "КАТРЕЙД", судом встановлено наступне.

Матеріали справи свідчать, що позивач є виробником миючих засобів та має основні фонди та необхідний персонал, що підтверджується, зокрема: (1) свідоцтвом ДП "Київоблстандартметрологія", видане ОСОБА_2 за наслідками стажування за програмою "Контроль фізико-хімічних показників в продукції побутової хімії"; (2) дипломом ОСОБА_3, яка має вищу освіту за напрямом "Хімічна технологія та інженерія"; (3) договором оренди від 01.01.2007 року між позивачем та ФОП ОСОБА_4 про оренду нежилих приміщень площею 750 кв. м., прилеглої території та обладнання для використання в господарсько-комерційній діяльності за адресою АДРЕСА_1.

Якість товарів, що виробляються позивачем, посвідчується Висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 30.12.2011р. №05.03.02-04/127, копія якого наявна в матеріалах справи.

Позивач (Покупець) закупив сировину згідно Договору купівлі-продажу №26/10 від 26 жовтня 2012 року у ТОВ «КАТРЕЙД» (Продавець), відповідно до якого Продавець передає у власність, а Покупець приймає товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в накладних, які є невід'ємною частиною договору, та сплачує за нього певну грошову суму в порядку, передбаченому Договором (п.1.1. Договору).

ТОВ «КАТРЕЙД» на замовлення ТОВ « 3А» поставило та передало у власність товари (хімічну сировину), що підтверджується наступними документами: видаткові накладні №1203/4 від 03.12.2012 року, №1207/5 від 07.12.2012 року, №1211/3 від 11.12.2012 року, №1214/4 від 14.12.2012 року та податкові накладні: №8 від 03.12.2012 року, №45 від 07.12.2012 року, №66 від 11.12.2012 року, №87 від 11.12.2012 року, загалом на суму 223201,80 грн., в тому числі ПДВ 37 200,30 грн.

Поставка товару здійснювалася транспортом Продавця, згідно умов Договору, приймання-передача товару оформлювалася в момент передачі товару на підставі вищезазначених видаткових накладних, та на підставі довіреностей № 213 від 03.12.2012 року та №219 від 06.12.2012 року, зареєстрованих в журналі реєстрації довіреностей ТОВ « 3А» (форма ТФ -М-3).

Товар (сировина), придбаний у Продавця (ТОВ «КАТРЕЙД»), згідно нормативного складу продукції, на підставі Акту списання ТМЦ у виробництво №ЗА-0000012 від 30 грудня 2012 року було використано товариством для виготовлення миючих засобів.

Виготовлену продукцію позивач відчужив наступним суб'єктам господарювання: ТОВ "Сервісна компанія "ЄВРОХІМ", ТОВ Спільне Українсько-Литовське підприємство "Нафта-Україна" ЛТД, ТОВ "Одеса-Агроенерджі", що підтверджується наданими позивачем копіями договорів з зазначеними контрагентами, видатковими і податковими накладними, довіреностями на отримання ТМЦ тощо.

З огляду на наведене суд приходить до висновку, що придбані позивачем товари ТОВ "КАТРЕЙД" використовувались для виготовлення мийних засобів з метою відчуження третім особам, тобто в межах господарської діяльності позивача.

Крім того, суд критично оцінює висновки акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "КАТРЕЙД" також з тих підстав, що господарські операції між позивачем та ТОВ "КАТРЕЙД" здійснювались протягом грудня 2012 року - січня 2013 року, втім як перевіряючими встановлені дефекти у правовому статусі ТОВ "КАТРЕЙД" виникли лише з лютого 2013 року (неподання податкової звітності), тобто вже після здійснення господарської операції.

В процесі розгляду справи відповідачем доказів крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем також не надано.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між ТОВ "3А" та ТОВ "КАТРЕЙД" не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, в результаті чого суд прийшов до висновку що податкові повідомлення-рішення №0006392203, №0006402203 від 18.11.2013 року та №000712203 від 30.01.2013 року підлягають скасуванню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "3А" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень №0006392203, №0006402203 від 18.11.2013 року та №000712203 від 30.01.2013 року - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення №0006392203, №0006402203 від 18.11.2013 року та №000712203 від 30.01.2013 року, винесені Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "3А" витрати по сплаті судового збору у розмірі 190 гривень 66 коп.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.О. Маруліна