Постанова № 38283660, 15.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

м. Київ

15 квітня 2014 року 16:00 № 826/3262/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКА УКРАЇНА"

до

Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про

скасування податкового повідомлення-рішення № 32926552201 від 03.03.2014 року,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МАРКА УКРАЇНА" (далі – позивач, ТОВ "МАРКА УКРАЇНА") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі – відповідач, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про скасування податкового повідомлення-рішення № 32926552201 від 03.03.2014 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.03.2014 року відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи.

В судове засідання 02.04.2014 року прибули представники сторін. З урахуванням вимог ст. ст. 41, 122 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні за клопотанням сторін суд продовжив розглядати справу в письмовому провадженні.

Позивач позов підтримує в повному обсязі. Позовні вимоги вмотивовує тим, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 24.02.2014 року №175/26-55-22-01/34532301 прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яке позивач вважає необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених в письмових запереченнях та пояснень, наданих в судових засіданнях. Відповідач вважає обґрунтованими висновки акту перевірки від 24.02.2014 року №175/26-55-22-01/34532301 та, відповідно, податкове повідомлення-рішення № 32926552201 від 03.03.2014 року прийнято правомірно та в межах чинного законодавства. Так, відповідач посилається на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ “ТЕКНО УКРАЇНА”, оскільки вони не спрямовані на настання реальних правових наслідків.

Дослідивши матеріали справи, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено, що позивача – Товариство з обмеженою відповідальністю "МАРКА УКРАЇНА" зареєстровано як платника податку на додану вартість з 01.12.2006 року (індивідуальний податковий номер 345323026599), що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №100163050.

Видами діяльності ТОВ "МАРКА УКРАЇНА" за КВЕД є: 47.71 Роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 46.42 Оптова торгівля одягом і взуттям; 46.16 Діяльність посередників у торгівлі текстильними виробами, одягом, хутром, взуттям і шкіряними виробами; 46.41 Оптова торгівля текстильними товарами; 47.51 Роздрібна торгівля текстильними товарами в спеціалізованих магазинах.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "МАРКА УКРАЇНА" з питань правильності нарахування, повноти своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "ТЕКНО УКРАЇНА" період з 01.10.2012 року по 31.10.2012 року та складено акт перевірки від 24.02.2014 року №175/26-55-22-01/34532301.

Відповідно до висновків акту перевіркою встановлено порушення ТОВ "МАРКА УКРАЇНА":

(1) п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 58 487 грн., в т.ч. за жовтень 2012 року на суму 58487 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №32926552201 від 03.03.2014 року, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 73 109,00 грн., з яких 58 487,00 грн. за основним платежем, та 14 622,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст.3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається із акту перевірки Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на встановлення факту укладення правочинів між позивачем та ТОВ “ТЕКНО УКРАЇНА” з метою штучного формування податкового кредиту, за відсутності факту реальності господарських операцій.

Висновки ґрунтуються на акті ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві №1118/26-55-222/37506976 від 12.09.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ТЕКНО УКРАЇНА", яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення ст.198, п. 193.1 ст. 193, п.198.6 ст.198. п.201.4 ст.201, пп. 201.10 ст.201, п.201.6. ст.201 Податкового кодексу України, а задекларований податковий кредит ТОВ «ТЕКНО УКРАЇНА» сформований по взаємовідносинах з ТОВ «ГОЙДАС» за період грудень 2012 року, ТОВ «ДАНІУС» за період жовтень 2012 року, грудень 2012 року, січень 2013 року та лютий 2013 року, ТОВ «ІНТЕР-АРКОЛ» за період серпень-жовтень 2012 року, грудень 2012 року, ТОВ «ТРЕЙДТЕХ» за період липень 2012 року, ТОВ «ІНФІНІТІ ЦЕНТР» за період липень-серпень 2012 року, ТОВ «МАГРЕБ Україна» за період червень 2012 року сформований неправомірно та звіркою не підтверджується;

Інших доказів відсутності факту реальності здійснених господарських операцій податковим органом не надано.

Втім, під час перевірки ТОВ “ТЕКНО УКРАЇНА” податковим органом не перевірявся зміст правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, жодних доказів нікчемності правочинів, вчинених ними, суду не надано. Податковим органом також не досліджувалось питання щодо зв'язку здійснених позивачем витрат на користь ТОВ “ТЕКНО УКРАЇНА” з його господарською діяльністю. Окремо суд звертає увагу на те, що висновками акту про неможливість проведення зустрічної звірки не встановлено порушень внаслідок господарських відносин з позивачем.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит та віднесення сум, понесених витрат, до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Аналогічну правову позицію висловлено Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 23.02.2012 №К/9991/40332/11, від 23.04.2012 №К/9991/26905/12.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), “Булвес” АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Також, з аналізу норм Податкового кодексу України, необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв’язку з таким придбанням.

Крім того, п. 4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України № 236 від 22 квітня 2011 року, передбачено, що у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами Державної податкової служби України.

При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу Державної податкової служби забезпечує проведення такої звірки.

Таким чином суд зазначає, що в акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснюються між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

З огляду на наведене суд критично оцінює висновки, викладені в акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ “ТЕКНО УКРАЇНА”.

При з’ясуванні питання, щодо підтвердження використання позивачем у господарській діяльності товарів, отриманих від ТОВ “ТЕКНО УКРАЇНА”, судом встановлено наступне.

Матеріали справи свідчать, що позивач здійснює господарську діяльність з продажу текстильних виробів.

15 травня 2012 року позивачем (Орендар) та ТОВ «ІНВЕСТИЦІЙНИЙ СОЮЗ «ЛИБІДЬ» (Орендодавець) було укладено Попередній договір оренди № 190. Відповідно до преамбули цього Попереднього договору оренди № 190 від 15.05.2012 року Орендодавець планує побудувати об'єкт нерухомості із Торговельним центром («ОУШЕН ПЛАЗА») та згодом має намір передавати в оренду окремі приміщення (блоки), що складають частину торговельного центру; незважаючи на це, до передачі в оренду відповідних приміщень, надавати можливість орендарям шляхом проведення ремонту пристосування приміщення до їхніх потреб та вимог. Сторони укладенням цього Договору визнають, що з моменту допуску Орендаря (ТОВ «МАРКА УКРАЇНА») до приміщень Орендар розпочинатиме проведення у приміщенні ремонту, так як проведення поліпшень та ремонту у приміщенні є підготовкою до комерційного використання приміщення і передумовою ефективної господарської діяльності Орендаря.

На виконання Попереднього договору оренди №190 від 15.05.2012 року між ТОВ «МАРКА УКРАЇНА» (Замовник) та ТОВ «СУММА УКРАЇНА» (Підрядник) було укладено Договір підряду № 20121508 від 31.08.2012 року, відповідно до статті 3 якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується на свій ризик власними або залученими силами і засобами відповідно до Проектної документації та інших вимог Замовника (внутрішніх стандартів Замовника), діючих будівельних норм і правил та в обумовлений Договором строк виконати Роботи щодо Адаптації Приміщення, а Замовник зобов'язується надати Підряднику будівельний майданчик (забезпечити допуск), забезпечити фінансування відповідно до встановленого Графіку фінансування та прийняти належне виконання Робіт.

Під адаптацією приміщення п. 4 статті 1 Договору підряду № 20121508 від 31.08.2012 року розуміється здійснення комплексу будівельних, оздоблювальних, монтажних робіт, спрямованих на приведення приміщення до стану, придатного для використання за цільовим призначенням - здійснення позивачем роздрібної торгівлі непродовольчими товарами.

Відповідно до п. 2 статті 7 Договору підряду № 20121508 від 31.08.2012 року Замовник (ТОВ «МАРКА УКРАЇНА») зобов'язується забезпечити приміщення певним обладнанням, в тому числі світильниками та шнурами для світильників.

20 серпня 2012 року позивачем було укладено Договір № 1533 із ТОВ «К.А.Н. СТРОЙ», відповідно до якого останній зобов'язаний був забезпечити тимчасовим електроживленням ТОВ «МАРКА УКРАЇНА» (його підрядника), яке необхідне для виконання підрядних робіт під час здійснення ремонтних робіт в ТРЦ «ОУШЕН ПЛАЗА».

17 вересня 2012 року позивачем та ТОВ «ТЕКНО УКРАЇНА» було укладено Договір поставки освітлювального обладнання № 1-17.09/12.

Відповідно до п. 1.1. Договору поставки постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, та у відповідності з Замовленням Замовника поставити Товар, а Замовник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти Товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній.

Відповідно до п. 3.6. Договору поставки Постачальник при поставці відповідної партії Товару передає Замовнику наступну супровідну документацію: накладні, в яких повинно бути чітко зазначена кількість відвантаженого Товару, ціна за одиницю Товару. Постачальник несе відповідальність за арифметичні помилки в накладних; копію довідки про внесення до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Згідно з п. 4.1. Договору поставки є перехід права власності на Товар від Постачальника до Замовника здійснюється в момент приймання-передачі Товару на складі Замовника та підписання накладної. Пунктом 4.2. в свою чергу передбачено, що приймання-передача Товару за кількістю та якістю здійснюється на складі Замовника в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Факт виконання вище вказаних пунктів та здійснення поставки освітлювального обладнання посвідчується виданими на підставі Договору поставки: видатковою накладною № 3-11.10/12 від 11.10.2012 року (на суму 766 285,20 грн.); податковою накладною № 3 від 01.10.2012 року (на суму 383 142,60 грн.); податковою накладною № 7 від 11.10.2012 року на суму 383 142,60 грн.).

Факт здійснення оплати підтверджується Рахунком-фактурою № 2-18.09/2012 від 18 вересня 2012 року та Платіжними дорученнями № 1299 від 01 жовтня 2012 року та № 1643 від 06.12.2012 року.

Факт реальної наявності освітлювального обладнання у ТОВ «ТЕКНО УКРАЇНА» також підтверджується наявними в матеріалах справи копіями вантажно-митних декларацій, відповідно до яких ТОВ “ТЕКНО УКРАЇНА” імпортувало з Туреччини «Електричні освітлювальні прилади, які підвішуються або закріплюються на стелі чи стіні, для освітлення торговельних залів магазинів».

Освітлювальне обладнання, придбане позивачем у ТОВ “ТЕКНО УКРАЇНА”, належним чином сертифіковане, що підтверджується наявними в матеріалах справи сертифікатами відповідності.

Після отримання відповідного освітлювального обладнання від ТОВ «ТЕКНО УКРАЇНА», вказане обладнання в рамках Договору підряду № 20121508 від 31.08.2012 року було передане позивачем на користь ТОВ «СУММА УКРАЇНА», що підтверджується Актом прийому-передачі матеріальних цінностей від 12 жовтня 2012 року.

Так, відповідно до вказаного Акту прийому-передачі матеріальних цінностей Сторона 1 (ТОВ «МАРКА УКРАЇНА») передала, а Сторона 2 (ТОВ «СУММА УКРАЇНА) прийняла матеріальні цінності в кількості якості, асортименті та комплектації, що визначені цим актом. Матеріали Сторони 1 у власність Сторони 2 не переходять, а використовуються для виконання робіт по встановленню їх на об'єкті за адресою: м. Київ, вул. Горького 176, ТРЦ «Ocean Plaza».

Крім того, позивачем надано фотографії безпосередньо змонтованого освітлення в магазині за адресою: м. Київ, вул. Горького 176, ТРЦ «Ocean Plaza».

24.08.2012 року ТОВ «МАРКА УКРАЇНА» та ТОВ «ІНВЕСТИЦІЙНИЙ СОЮЗ «ЛИБІДЬ» було укладено Договір оренди № 385, відповідно до п. 32.1. якого ТОВ «МАРКА УКРАЇНА» отримало в оренду приміщення на 2 (другому) поверсі Торгового центру «ОУШЕН ПЛАЗА», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Горького, 176 загальною площею 1210,9 кв. м. На виконання цього договору 19.11.2012 року між сторонами було підписано Акт прийому-передачі приміщення, відповідно до якого приміщення передане для оренди у відповідності до Договору оренди № 385 від 24.04.2012 року.

З огляду на наведене суд приходить до висновку, що придбані позивачем матеріали у ТОВ “ТЕКНО УКРАЇНА” використовувались для проведення ремонтних робіт в магазині позивача, орендованого у ТЦ “ОУШЕН ПЛАЗА”, для подальшого продажу у ньому текстильних виробів, тобто в межах господарської діяльності позивача.

В процесі розгляду справи відповідачем доказів крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем також не надано.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та ТОВ “ТЕКНО УКРАЇНА” не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, в результаті чого суд прийшов до висновку що податкове повідомлення-рішення № 32926552201 від 03.03.2014 року підлягає скасуванню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКА УКРАЇНА" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення № 32926552201 від 03.03.2014 року – задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 32926552201 від 03.03.2014 року, винесене Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКА УКРАЇНА" витрати по сплаті судового збору у розмірі 182 гривень 70 коп.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.О. Маруліна