Ухвала суду № 38279284, 19.02.2014, Апеляційний суд Закарпатської області

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

19.02.2014 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів: Животова Є.Г. (головуючий), Стана І.В., Феєра І.С., за участі прокурора Сирохман Л.І., захисників ОСОБА_3: адвоката ОСОБА_4 та ОСОБА_5, розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінальної справи за апеляційною скаргою захисника підсудної ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.07.2013.

Цим вироком:

- ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Хмельницький, мешканця АДРЕСА_1, непрацюючого, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, громадянина України, не судимого, визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком три роки.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання, з випробуванням протягом дворічного іспитового строку.

Запобіжний захід ОСОБА_6, підписку про невиїзд, до набрання вироком законної сили залишено без змін;

- ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженку та мешканку АДРЕСА_2, непрацюючу, з середньо-спеціальною освітою, незаміжню, громадянку України, судиму 08.12.2010 за ч.3 ст.185 КК України до трьох років позбавлення волі із звільненням на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням протягом дворічного іспитового строку, визнано винуватою та призначено покарання за ч.2 ст.185 КК України у вигляді позбавлення волі строком три роки.

На підставі ч.1 ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.12.2010 та остаточно визначено покарання ОСОБА_3 у вигляді позбавлення волі строком три роки та один місяць.

Строк відбуття покарання засудженій ОСОБА_3 постановлено рахувати з моменту її затримання, а саме з 02.04.2013.

Запобіжний захід ОСОБА_3, взяття під варту, залишено без змін.

З ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Закарпатській області солідарно стягнуто судові витрати за проведення товарознавчих експертиз на загальну суму 1 234,80 грн.

Речові докази: велосипедний замок, який знаходиться на зберіганні в камері схову речових доказів Ужгородського МУ (МВ) УМВС України в Закарпатській області знищено; п'ять велосипедів: «GIANT Suede», «BENNETO», «Ocean», «Jaguar BT», «Formula», які знаходяться на зберіганні в камері схову речових доказів вказаного правоохоронного органу, передано власникам (законним володільцям, відповідно: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11).

Згідно вказаного вироку, 01.07.2012, біля 19 год., ОСОБА_3, в період іспитового строку (визначеного зазначеним вище вироком від 08.12.2010), за попередньою змовою та разом з ОСОБА_6, на першому поверсі в під'їзді буд. АДРЕСА_3, шляхом перерізання велосипедного замка таємно викрали велосипед «GIANT Suede», належний ОСОБА_7, заподіявши цьому потерпілому матеріальну шкоду в розмірі 3 465 грн.

Окрім того, продовжуючи свою злочинну діяльність, в ніч з 08 на 09.07.2012 ОСОБА_3, в коридорі загального користування буд. АДРЕСА_4, таємно викрала велосипед «BENNETO», належний ОСОБА_8, заподіявши цьому потерпілому матеріальну шкоду в розмірі 770 грн.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, 09.07.2012 ОСОБА_3 за попередньою змовою та разом з ОСОБА_6, перед першим під'їздом буд. АДРЕСА_5, шляхом перерізання велосипедного замка таємно викрали велосипед «Ocean», належний ОСОБА_9, заподіявши цьому потерпілому матеріальну шкоду на суму 980 грн.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, в ніч з 12 на 13.07.2012, біля 1 год., ОСОБА_3 за попередньою змовою та разом з ОСОБА_6, в першому під'їзді буд. АДРЕСА_6, таємно викрали велосипед «Jaguar BT», належний ОСОБА_10 та велосипед «Formula», належний ОСОБА_11, заподіявши матеріальну шкоду потерпілим: ОСОБА_10 в розмірі 910 грн., ОСОБА_11 в розмірі 805 грн.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 вказує, що ОСОБА_3 необґрунтовано засуджена за ч.2 ст.185 КК України.

Вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки ґрунтуються лише на показаннях ОСОБА_6, відсутні і будь-які докази або свідки, які могли б підтвердити обґрунтованість обвинувачення.

В матеріалах кримінальної справи наявні написані власноруч ОСОБА_3 явки з повинною, в яких вона повністю визнає факт вчинення нею крадіжок велосипедів, однак такі не можуть братись до уваги, оскільки є неналежно оформлені, як того вимагає ст.96 КПК України.

Також, під час судового слідства підсудна ОСОБА_3 неодноразово заявляла, що під час досудового розслідування до неї застосовувалися незаконні методи слідства, які полягали у систематичному залякуванні та психологічному тиску на неї, через що вона вимушена була підписувати процесуальні документи та давати показання, які вказують на її винуватість, а також писати явки з повинною. Ужгородським міськрайонним судом не було призначено службову перевірку по даному факту та не дана належна оцінка діям працівників міліції.

Окрім того, судом першої інстанції не було взято до уваги відсутність підписів одного з понятих в протоколі відтворення обстановки та обставин події від 28.07.2012, відсутність дати та часу відібрання пояснень потерпілих та допиту деяких свідків.

Відповідно до ст.368 КПК України однобічним або неповним визнається судове слідство в суді першої інстанції, коли залишилися недослідженими такі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи.

Суд мав ретельно дослідити наявні процесуальні документи, на які посилалась сторона захисту, допитати в судовому засіданні понятих, які брали участь у проведенні відтворення обстановки та обставин події 28.07.2012, а також призначити службову перевірку, щодо факту застосування відносно ОСОБА_3 незаконних методів слідства.

Окрім того, відповідно до вимог ст.334 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку має містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення злочину, його наслідків, форми вини, мотивів суспільно небезпечного діяння. В вироку мають бути викладені всі обставини, які визначають ступінь вини підсудного, а після цього дається остаточна оцінка доказам у справі з точки зору їх допустимості, достовірності і достатності для вирішення питань, зазначених у ст.324 КПК України.

Ужгородським міськрайонним судом надана оцінка зміненим показанням ОСОБА_3, як спосіб захисту останньої з метою ухилення від кримінальної відповідальності, однак не вмотивовано, чому саме такі показання не беруться до уваги і якими саме допустимими доказами вони спростовуються.

З цих підстав захисник ОСОБА_4 просить вирок Ужгородського міськрайонного суду від 22.07.2013 відносно обвинувачених за ч.2 ст.185 КК України ОСОБА_3 та ОСОБА_6 скасувати, а кримінальну справу повернути на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, захисника ОСОБА_5 та захисника - адвоката ОСОБА_4 на підтримання поданої останнім апеляції, промову прокурора, яка повністю заперечила проти наведених в апеляції доводів, просила її залишити без задоволення, однак просила змінити вирок суду в частині стягнення судових витрат із зазначенням, що такі підлягають стягненню із засуджених в розмірі по 617,4 грн. з кожного (а не солідарно 1 234,8 грн., як зазначено в резолютивній частині вироку від 22.07.2013), перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи сторін, провівши судові дебати, апеляційний суд визнає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_4 не підлягає задоволенню з таких підстав.

В апеляції захисника йдеться про невідповідність вироку суду фактичним обставинам справи та зокрема, про те, що висновки суду про доведеність вини ОСОБА_3 ґрунтуються лише на показаннях іншого підсудного ОСОБА_6, свідки події або будь-які інші докази відсутні.

Інші ж наявні у справі докази: явка з повинною ОСОБА_3, протокол відтворення обстановки і обставин події не можуть вважатися допустимими, оскільки перша написана ОСОБА_3 під психологічним тиском із її залякуванням.

Суд першої інстанції відповідно до вимог ст.ст. 323,324, 333-335 КПК України (1960 року) дослідив у судовому засіданні всі зібрані у справі докази, встановив обставини справи, перевірив усі доводи обвинувачення і захисту, оцінив їх, сформулював у вироку обвинувачення, визнане доведеним, зазначив мотиви, з яких визнав пред'явлене підсудним обвинувачення доведеним, взяв до уваги показання: 1) підсудного ОСОБА_6, який повністю визнав свою вину у вчиненному та ствердив вину ОСОБА_3 у вчиненні за вказаних вище обставин трьох епізодів крадіжок велосипедів: 01, 09.07.2012 та в ніч з 12 на 13.07.2012, 2) ОСОБА_3, дані нею на досудовому слідстві і в суді про зазначені фактичні обставини справи, які повністю узгоджувалися з показаннями ОСОБА_6, іншими матеріалами справи.

Суд дав правильну оцінку показанням потерпілих, вирішив усі питання, що вирішуються судом при постановленні вироку і належно вмотивував свої висновки.

Доводи захисника про заперечення ОСОБА_3 в суді своєї вини та її посилання на застосування у відношенні неї недозволених методів досудового слідства спростовуються протоколом судового засідання (Т.2, а.с. 137-149), з якого слідує, що підсудна свою вину у вчинених за вказаних вище обставин п'яти крадіжок велосипедів визнала повністю, пояснивши свої дії відсутністю у неї грошових коштів на їжу, оплату комунальних послуг, просила її суворо не карати та призначити їй покарання, не пов'язане з позбавленням волі, те саме просив і захисник ОСОБА_4, посилаючись, крім іншого, на молодий вік ОСОБА_3 (Т.2, а.с. 149).

26.07.2013 Ужгородським міськрайонним судом повідомлено сторони про виготовлення протоколу судового засідання (Т.2, а.с.150), зауваження на вказаний протокол з приводу допущеної неправильності або його неповноти не подавалися в порядку ст.88 КПК (1960 р.).

Як вбачається з вироку, судом першої інстанції досліджено протоколи відтворення обстановки і обставин події (Т.1, а.с. 130-137, 144-149), проведеного з участю підозрюваної ОСОБА_3 в присутності її захисника ОСОБА_13, підозрюваного ОСОБА_6, з яких слідує, що підсудні добровільно, самостійно, без будь-якого примусу й тиску, повністю підтвердили раніше дані ними показання (Т.1, а.с. 125-127, 140-141) про час, місце та обставини вчинених ними за вказаних обставин крадіжок велосипедів.

Дані докази повністю узгоджуються з іншими наявними у справі доказами, дослідженими та відображеними судом першої інстанції в оскарженому вироку.

Отже, викладені у вироку висновки про винуватість підсудних ОСОБА_3 та ОСОБА_6 у вчиненні ними злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України за вказаних у вироку суду обставин ґрунтуються на зібраних доказах, відповідають фактичним обставинам кримінальної справи.

Ці докази в установленому порядку досліджені в судовому засіданні, узгоджуються між собою, правильно оцінені судом і обґрунтовано покладені в основу вироку. В сукупності вони повністю спростовують доводи зазначеної вище апеляції захисника підсудної ОСОБА_3

Твердження апелянта про однобічність та неповноту судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи.

Те саме стосується і доводів захисту про застосування під час досудового слідства працівниками правоохоронного органу у відношенні підсудної ОСОБА_3 недозволених методів, які нібито призвели до її самообмови та обмови іншим підсудним у вчиненні ними за вказаних обставин крадіжок.

Отже, по справі не здобуто доказів про те, що під час досудового слідства і судового розгляду у підсудних були підстави для обмови один одного чи самообмови щодо вчинення доведених в суді злочинів.

Відповідно до ч.2 ст.365, п.4 ч.1 ст.373 КПК України (1960 року), якщо розгляд апеляції дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, щодо яких апеляції не надійшли, апеляційний суд зобов'язаний прийняти таке рішення; апеляційний суд змінює вирок також в інших випадках, коли зміна вироку не погіршує становища засудженого.

Доводи прокурора про необхідність змінити вирок Ужгородського міськрайонного суду від 22.07.2013 в частині стягнення з підсудних судових витрат є обґрунтовані, тому що суд відповідно до ст.93 КПК (1960 року) стягує такі з кожного підсудного, а не солідарно, про що йдеться в резолютивній частині оскарженого вироку.

Отже, вирок від 22.07.2013 в цій частині слід змінити і стягнути судові витрати з кожного з підсудних на користь НДЕКЦ при УМВС України в Закарпатській області по 617,4 грн. (Т.1, а.с. 165,178,192,203,217).

Керуючись ст.ст. 365,366,373,377 КПК України 1960 року, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу захисника підсудної ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Змінити вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.07.2013 в частині стягнення судових витрат, стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_6 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Закарпатській області (УДК в Закарпатській області, МФО 812016, р/р 31256272210434, КЕКД 25010100, призначення платежу «За виконання товарознавчих експертиз: від 23.07.2012, 30.07.2012 №№ 23-81, 23-78, 23-87, 23-80, 23-79») по 617,4 грн. з кожного.

В решті вирок залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту її проголошення, а засудженою, що перебуває під вартою - в той же строк з моменту вручення їй копії цієї ухвали.

Судді: