Ухвала суду № 38265174, 09.04.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2014 р. Справа № 876/13478/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.,

з участю секретаря судового засідання: Луки Х.М.,

представника позивача Конанець І.М.,

представника відповідача Павлюк Б.З.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року у справі №813/6874/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро ЛВ Лімітед» до Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

10.09.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро ЛВ Лімітед» звернулося в суд з позовом, яким просило визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000332220, №0000312220, №0000282290 від 14 травня 2013 року та податкове повідомлення-рішення №0000372220 від 30 серпня 2013 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області №0000332220, №0000312220, №0000282290 від 14 травня 2013 року та податкове повідомлення-рішення №0000372220 від 30 серпня 2013 року.

Відповідач постанову суду першої інстанції оскаржив, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що під час проведення перевірки було встановлено заниження податку на прибуток ТзОВ «Агро Л В Лімітед» на загальну суму 192655,13 грн., заниження податку на додану вартість на загальну суму 56838 грн. та завищення від'ємного значення по податку на додану вартість на суму 110689 грн. по взаєморозрахунках з ТзОВ «Техконтакт Охоронні Системи», а також несплату податку з доходів нерезидентів на загальну суму 6957,06 грн. Вважають, що при формуванні даних податкового обліку не повинні враховуватись первинні документи, які вказують на проведення господарських операцій із контрагентом ТзОВ «Техконтакт Охоронні Системи».

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення та заперечив проти доводів апеляційної скарги, а представник відповідача підтримав їх.

Суд, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Л В Лімітед» зареєстровано 02.03.2007 року відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Серія АБ № 947594; узято на облік в органах ДПС 07.03.2007 року за № 4062, що підтверджено довідкою № 43/29-0 від 26.05.2009 року.

У період з 26.02.2013 року по 08.04.2013 року Державною податковою службою у Львівській області проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Л В Лімітед», про що складено Акт № 51/22-20/34943719 від 15.04.2013 року про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 135.1., п. п. 135.5.5., п. п. 135.5.15. п. 135.5. ст. 135, п. 137.16. ст. 137 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 4473373 грн.; вимог п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 56838 грн. та зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 110689 грн.; п. 160.5. ст. 160 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено несплату податку з доходів нерезидента (6%), який виплачено у вигляді фрахту, на загальну суму 6957,06 грн..

14.05.2013 року відповідачем на підставі акта перевірки № 51/22-20/34943719 від 15.04.2013 року прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Р» № 0000292220, яким за порушення п. 135.1., п. п. 135.5.5., п. п. 135.5.15. п. 135.5. ст. 135, п. 137.16. ст. 137 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на прибуток в сумі 6710060 грн., у тому числі основний платіж 4473373 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 2236687 грн.

14.05.2013 року відповідачем на підставі акта перевірки № 51/22-20/34943719 від 15.04.2013 року прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Р» № 0000312220, яким за порушення п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість в сумі 85257 грн., у тому числі основний платіж 56838 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 28419 грн.

14.05.2013 року відповідачем на підставі акта перевірки № 51/22-20/34943719 від 15.04.2013 року прийнято податкове повідомлення - рішення форми «В4» № 0000332220, яким за порушення п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість позивача в сумі 110689 грн.

14.05.2013 року відповідачем на підставі акта перевірки № 51/22-20/34943719 від 15.04.2013 року прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Р» № 0000282290, яким за порушення п. 160.5. ст. 160 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 7259,65 грн., у тому числі основний платіж 6957,06 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 302,59 грн.

Позивач із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями не погодився, оскаржив їх у адміністративному порядку. За наслідками розгляду скарги позивача податкове повідомлення-рішення № 0000292220 від 14.05.2013 року було скасовано в частині 4280717,87 грн. основного платежу по податку на прибуток та 2236687 грн. штрафних (фінансових) санкцій по податку на прибуток. В іншій частині скаргу позивача залишено без задоволення.

30.08.2013 року відповідачем на підставі акта перевірки № 22/22-10/34943719 від 22.07.2013 року прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Р» № 0000372220, яким за порушення п. 138.4. ст. 138, п. п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на прибуток в сумі 192655,13 грн., у тому числі основний платіж 192655,13 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 0 грн.

Згідно з п. п. 14.1.179. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно з п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з п. 57.3. ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно з п. 123.1. ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з п. п. 138.1.1. п. 138.1. ст. 138 ПК України Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.2. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.4. ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім не розподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п. п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 160.5. ст. 160 ПК України сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів.

При цьому: базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту; особами, уповноваженими стягувати цей податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, є він платником цього податку чи ні, а також є він суб'єктом спрощеного оподаткування чи ні.

Згідно з п. 185.1. ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з п. 188.1. ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Згідно з п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.4. ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.4. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.6. ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 201.7. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

На підтвердження дотримання вимог п. 138.1., п. 138.2. ст. 138, п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України позивачем надано копії: - договору № 01/09-11 про надання охоронних послуг від 01.09.2011 року, укладеного ТзОВ «Техконтакт Охоронні Системи» (охорона) та ТзОВ «Агро Л В Лімітед» (замовник) про охорону полів та врожаю на полях ТзОВ «Агро Л В Лімітед», що знаходяться на території Батятицької та Зубівмостівської сільських рад на площі 598,29 га у вересні 2011 року; - податкової накладної № 4 від 30.09.2011 року на суму 341026 грн.; - акта № 36 від 30.09.2011 року здачі-приймання виконаних послуг відповідно до договору № 01/09-11 від 01.09.2011 року; - договору № 01/11-11 про надання охоронних послуг від 01.11.2011 року, укладеного ТзОВ «Техконтакт Охоронні Системи» (охорона) та ТзОВ «Агро Л В Лімітед» (замовник) про охорону полів та врожаю на полях ТзОВ «Агро Л В Лімітед», що знаходяться на території Жовтанецької та Старояричівської сільських рад на площі 926,58 га у листопаді 2011 року; - податкової накладної № 1 від 30.11.2011 року на суму 528152 грн.; - акта № 40 від 30.11.2011 року здачі-приймання виконаних послуг відповідно до договору № 01/11-11 від 01.11.2011 року; - договору № 01/12-11 про надання охоронних послуг від 01.12.2011 року, укладеного ТзОВ «Техконтакт Охоронні Системи» (охорона) та ТзОВ «Агро Л В Лімітед» (замовник) про охорону полів та врожаю на полях ТзОВ «Агро Л В Лімітед», що знаходяться на території Великосілківської сільської ради на площі 238,57 га у грудні 2011 року; - податкової накладної № 5 від 31.12.2011 року на суму 135983 грн.; - акта № 48 від 31.12.2011 року здачі-приймання виконаних послуг відповідно до договору № 01/12-11 від 01.12.2011 року; - виписок із банківського рахунку за жовтень, грудень 2011 року, січень 2012 року про оплату послуг за договорами № 01/09-11 від 01.09.2011 року, № 01/11-11 від 01.11.2011 року та № 01/12-11 від 01.12.2011 року; - довідок ТзОВ «Техконтакт Охоронні Системи» про чисельність працівників, вартість основних засобів та нематеріальних активів, наявність орендованого автотранспорту станом на 01.09.2011 року, 01.11.2011 року та 01.12.2011 року (т. 2, а. с. 10-12); - функціональних обов'язків мобільної групи охорони від 01.09.2011 року, від 01.11.2011 року та від 01.12.2011 року та інструкцій з охорони сільськогосподарських полів до договорів № 01/09-11 від 01.09.2011 року, № 01/11-11 від 01.11.2011 року та № 01/12-11 від 01.12.2011 року (т. 2, а. с. 13-24).

Надані сторонами докази вказують на відсутність порушень позивачем податкового законодавства по взаємовідносинах із контрагентом ТзОВ «Техконтакт Охоронні Системи», зазначених у Акті податкової перевірки № 51/22-20/34943719 від 15.04.2013 року та Акті податкової перевірки № 22/22-10/34943719 від 22.07.2013 року.

Позивачем представлено всі відповідні розрахункові, платіжні та інші документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які вказують на товарність господарських операцій, їх відповідність основній меті господарської діяльності контрагентів та використання результатів господарських операцій у господарській діяльності позивача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що твердження відповідача про безтоварність господарських операцій позивача та його контрагента ТзОВ «Техконтакт Охоронні Системи», а також висновки про заниження податку на прибуток на суму 192655,13 грн., заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет 56838 грн. та завищення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 110689 грн. не обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Наявні у матеріалах справи докази в сукупності свідчать про використання позивачем у своїй господарській діяльності послуг, придбаних у контрагента ТзОВ «Техконтакт Охоронні Системи».

Необґрунтованими, є покликання податкового органу у акті податкової перевірки на обставини, встановлені у Акті від 04.10.2012 року № 1482/22-10/33951650 про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Техконтакт Охоронні Системи» з питань господарських відносин з ПП «Галичторг», та з ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» за період з 01.06.2011 року по 01.06.2012 року, складеному посадовими особами ДПІ у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби, стосовно відсутності у ТзОВ «Техконтакт Охоронні Системи» трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських приміщень, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, безтоварності господарських операцій між контрагентами тощо. Згідно з п. 110.1 ст. 110 Податкового кодексу України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування чи податкового кредиту. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Стосовно твердження відповідача про порушення позивачем п. 160.5. ст. 160 Податкового кодексу України суд зазначає наступне.

Відповідно до умов контракту від 22.03.2010 року, укладеного з С.Н. Robinson Europe B.V. (Нідерланди), ТзОВ «Агро Л В Лімітед» здійснено переказ коштів на суму 52370 Євро за транспортне обслуговування і міжнародне перевезення вантажів, з них по території України 3310 Євро.

Відповідно до умов контракту від 09.11.2010 року, укладеного з P.J. Services (Великобританія), ТзОВ «Агро Л В Лімітед» здійснено переказ коштів у сумі 3710 Євро за транспортне обслуговування та міжнародне перевезення вантажів, з них по території України 1310 Євро.

Відповідно до умов контракту від 10.02.2011 року, укладеного з P.J. Services (Великобританія), ТзОВ «Агро Л В Лімітед» здійснило переказ коштів у сумі 3710 Євро за транспортне обслуговування та міжнародне перевезення вантажів, з них по території України 6100 Євро.

Позивачем долучено до матеріалів справи декларацію про статус резидента, відповідно до якої С.Н. Robinson Europe B.V. є резидентом Нідерландів згідно зі ст. 4 Угоди про уникнення подвійного оподаткування між Нідерландами та Республікою Угорщина, а також сертифікат про статус податкового резидента, відповідно до якого P.J. Services (EU) Ltd є резидентом Великобританії згідно зі ст. 4 Конвенції, що діє між Великобританією та Україною.

Відповідач стверджує, що декларація про статус резидента С.Н. Robinson Europe B.V не дає підстав застосувати міжнародний договір, оскільки вона підпадає під угоду про уникнення подвійного оподаткування між Нідерландами та Республікою Угорщина. Зазначає, що стосовно транспортного обслуговування і міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом не можна застосовувати міжнародні договори в частині звільнення (зменшення) від оподаткування доходів з джерелом їх походження з України.

Суд зазначає, що відповідно до п. 3.2. ст. 3 Податкового кодексу України якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно зі ст. 7 Конвенції між Україною і Королівством Нідерландів про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується лише у цій Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює комерційну діяльність у другій Договірній Державі через розташоване там постійне представництво. Якщо прибуток включає види доходів, які розглядаються окремо в інших статтях цієї Конвенції, положення цих статей не будуть зачіпатися положеннями цієї статті.

Згідно зі ст. 7 Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується податком тільки у цій Договірній Державі, якщо тільки підприємство не здійснює комерційної діяльності в другій Договірній Державі через розташоване там постійне представництво. Якщо прибуток включає види доходу або приріст вартості майна, які розглядаються окремо в інших статтях цієї Конвенції, положення цих статей не будуть зачіпатися положеннями цієї статті.

Таким чином, будь-який дохід підприємства-резидента Великобританії чи Нідерландів, який ним отриманий від здійснення комерційної діяльності на території України слід оподатковувати в країні його резиденства, тобто Великобританії чи Нідерландах. Частина 7 ст. 7 кожної з Конвенцій передбачає, що виняток з цього правила оподаткування може бути засновано тільки тоді, коли це зазначено в самій конвенції - її інших статтях.

Жодне з положень конвенцій не містить окремих положень (виключень зі ст.7) щодо оподаткування доходів, отриманих від транспортного обслуговування і міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Стосовно підтвердження С.Н. Robinson Europe B.V. статусу резидента Нідерландів Суд зазначає, що пунктом 103.4. ст. 103 ПК України визначено, що підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка).

Згідно з п. 103.5. ст. 103 ПК України довідка видається компетентним і (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним-договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

З огляду на наведене Податковий кодекс України єдиною умовою для застосування норм Конвенції між Україною та Королівством Нідерландів, встановлює наявність легалізованої (апостильованої) довідки, виданої за формою, затвердженою компетентним органом країни резиденства (Нідерландів) у якій би було вказано, що компанія є резидентом Нідерландів. Жодних інших вимог до змісту такої довідки Податковий кодекс України не встановлює.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що твердження податкового органу щодо несплати ТзОВ «Агро JI B Лімітед» податку на доходи іноземних юридичних на загальну суму 6957,06 грн. відповідачем не доведено, доказів правомірності податкового повідомлення-рішення № 0000282290 від 14.05.2013 року суду не надано.

Обставини, викладені у Акті перевірки № 51/22-20/34943719 від 15.04.2013 року стосовно порушення позивачем п. 138.4. ст. 138, п. п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 , п. 160.5. ст. 160, п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України відповідачем належними та допустимими доказами підтверджені не були.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0000332220, № 0000312220, № 0000282290 від 14.05.2013 року та № 0000372220 від 30.08.2013 року є протиправними і підлягають скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем вимог п. 138.4. ст. 138, п. п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 , п. 160.5. ст. 160, п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, до яких належать органи державної податкової служби та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дір бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов до вірних висновків, приймаючи рішення по суті спірних правовідносин.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року у справі №813/6874/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя В.П. Дякович

Судді Л.П. Іщук

Т.В. Онишкевич