Ухвала суду № 38265169, 10.04.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2014 року Справа № 4886/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів Кузьмича С.М., Матковської З.М.,

з участю секретаря судового засідання Гелецького П.В.,

представника позивача Дяківа О.М.,

представника відповідача Ортинської Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.01.2013 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Калина-ЛТД» до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В вересні 2012 року Приватне акціонерне товариство «Калина - ЛТД» (далі - Позивач, ПрАТ «Калина-ЛТД») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - Відповідач, ДПІ у м. Червонограді) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001431701 від 26.03.2012 року, № 0000322301 від 30.03.2012 року, № 0007811701 від 12.06.2012 року та зобов'язання до вчинення дій.

У судовому засіданні в суді першої інстанції представник позивача позовні вимоги змінив, виключивши вимогу про зобов'язання до вчинення дій.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки у позивача є в наявності всі підтверджуючі документи, пов'язані із здійсненням господарської діяльності, тому вимог чинного законодавства позивач не порушував.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18.01.2013 року позов задоволено повністю.

Постанову суду першої інстанції оскаржила ДПІ у м. Червонограді, подавши на неї апеляційну скаргу.

Відповідач зазначає, що не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що постанова підлягає скасуванню.

Як обґрунтування апеляційної скарги звертає увагу на порушення судом норм матеріального права. Зокрема, зазначив, що позивачем завищено валові витрати через безпідставне включення відсотків за користування кредитом та не утримано податок з доходів фізичних осіб.

Вислухавши суддю-доповідача, представника Відповідача, яка просить задовольнити апеляційну скаргу, представника Позивача, який просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Червонограді з 25.01.2012 року по 28.02.2012 року проведено планову виїзну перевірку приватного акціонерного товариства «Калина-ЛТД», код за ЄДРПОУ 33724094, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року, про що 05.03.2012 року складено акт № 245/2301/33724094 /т.1 а.с.9-38/.

На підставі складеного за результатами перевірки акта відповідачем прийнято 26.03.2012 року податкове повідомлення-рішення № 0001431701 /т.1 а.с.40/ про збільшення позивачеві грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб в сумі 16068,74 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 2911,67 грн.; 30.03.2012 року податкове повідомлення-рішення № 0000322301 /т.1 а.с.41/ про збільшення позивачеві грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 6423705,0 грн., та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 1354553,0 грн.; 12.06.2012 року податкове повідомлення-рішення № 0007811701 /т.1 а.с.42/ про збільшення позивачеві грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб в сумі 11,79 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті згідно викладених у акті перевірки висновків відповідача про порушення позивачем:

- п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1, пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5, п. 1.32 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334/94-ВР), п. 141.1 ст. 14І, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 38561313,0 грн., в тому числі у III кварталі 2010 року у сумі 32206565,0 грн., у IV кварталі 2010 року у сумі 5349250,0 грн., у І кварталі 2011 року у сумі 927332,0 грн., у II кварталі 2011 року у сумі 23230,0 грн., у III кварталі 2011 року у сумі 54936,0 грн.;

- п. 3.4 ст. 3 п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, п.п. 8.1.1, п.п. 8.1.2, п. 8.1 ст. 8, п.п. 16.3.5 п. 16.3 ст. 16, п. 17.1, п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року № 889-ІV (із змінами і доповненнями) (далі - Закон № 889-ІV), п. 164.2.17 п. 164.2, ст. 164.5 ст. 165 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VI, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 16068,74 грн., в т.ч. у ІІІ-IV кварталах 2010 року в сумі 6126,75 грн., у І-ІII кварталах 2011 року в сумі 9941,99 грн.;

- подання до ДПІ податкових розрахунків суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку ф-1ДФ за II-IV квартали 2010 року та І-ІІІ квартали 2011 року з порушенням встановлених вимог ст. 9 Закону України «Про державний реєстр фізичних осіб платників податків та інших обов'язкових платежів» від 22.12.1994 року № 320/94-ВР із змінами і доповненнями, Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку» затвердженого наказом ДПА України від 29.09.2003 року № 451, розділу III Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом ДПА України від 24.12.2010 року № 1020.

Відповідач дійшов таких висновків через включення позивачем до валових витрат відсотків за користування кредитом та не утримання податку з доходів фізичних осіб при наданні послуг по охороні.

Вірно встановивши обставини справи, суд першої інстанції правильно застосував до правовідносин між сторонами відповідні їм норми матеріального права.

Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставне включення позивачем до суми інших витрат суму 25382159,0 грн. - відсотків за користування кредитами, які були отримані у попередніх податкових періодах, слід зазначити наступне.

Так, відповідно до підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону № 334/94-ВР (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Таким чином, обов'язковою умовою врахування у складі валових витрат платника витрат на сплату відсотків за кредитом є використання кредитних коштів у рамках провадження господарської діяльності платника.

Згідно з визначенням, що міститься у пункті 1.32 статті 1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Отже, для цілей оподаткування кваліфікуючою ознакою господарської діяльності є її спрямованість на отримання доходу, що, в свою чергу, передбачає наявність у платника відповідної мотивації при вступі у господарські правовідносини з іншими суб'єктами господарювання. При цьому доход платника у розумінні наведеної норми не обмежуються виключно одержання прибутку у вигляді приросту активів, а включає й будь-який інший економічний ефект. Наведене обумовлює необхідність оцінки обґрунтованості податкової вигоди платника з урахуванням наявності ділової мети у діях платника на підставі аналізу перспективи отримання прибутку та об'єктивного встановлення розумної можливості позитивних змін економічного стану платника.

У справі, що переглядається, актом перевірки від 05.03.2012 року № 245/2301/33724094 /т.1 а.с.9-38/, зокрема на сторінці 14 вказаного акту встановлено, що «за період 01.07.2010 року по 30.09.2011 року (період, що перевірявся) жодної фінансово-господарської діяльності, пов'язаної з використанням кредитних коштів не проводилось. Перевіркою встановлено, що витрати по відсотках за користування кредитами - це є сплата відсотків по кредиту за договорами минулих податкових періодів, а саме 2008-2009 років. Кредитні кошти Товариством використовувались на закупівлю ПММ (паливно-мастильних матеріалів) в минулих податкових періодах».

Вказаним підтверджується, по-перше, відсутня можливість податкового органу встановити чи використовувались кредитні кошти у рамках провадження господарської діяльності платника, оскільки такі кредитні кошти залучались у період, що не перевірявся, і, як наслідок, неможливість використання цієї обставини як підстави порушення Позивачем податкового законодавства; і, по-друге, визнання самим Відповідачем, що кредитні кошти ПрАТ «Калина-ЛТД» використовувались на закупівлю товарів, тобто використовувались у зв'язку з веденням господарської діяльності.

Таким чином, суд першої інстанції цілком об'єктивно визнав право позивача на зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат на сплату відсотків за кредитними договорами та правомірно задовольнив позов в цій частині, скасувавши оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення ПрАТ «Калина-ЛТД» податкового законодавства в частині податку з доходів фізичних осіб, слід зазначити наступне.

З матеріалів справи судом встановлено укладення позивачем (замовником) з ТзОВ «Промислова фінансова безпека» договору № 1/11/2010-1 від 01.11.2010 року на забезпечення особистої безпеки представників «Замовника» /т.1 а.с.287-294/.

Відповідно до додатку 3 до вказаного договору, охороні підлягає директор ЗАТ «Калина-ЛТД» ОСОБА_4.

Перевіркою встановлено порушення податкового законодавства у зв'язку з невключенням до складу оподатковуваного доходу ОСОБА_4 вартості безоплатно отриманих послуг із забезпечення особистої безпеки за рахунок підприємства.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Закону № 889-ІV додатковими благами є кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку.

Згідно з підпунктом «е» підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону № 889-ІV до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті.

Відповідно до пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164.5 ст. 165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: а) вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання або компенсація зумовлені виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачені нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що забезпечення сталого функціонування підприємства шляхом створення належного рівня умов праці його співробітникам, а також забезпечення збереження комерційної таємниці, доступ до якої має директор в силу специфіки його діяльності, є витратами, пов'язаними з господарською діяльністю підприємства, а відтак у даному випадку ОСОБА_4, якому надано послуги з охорони, не отримав дохід у розумінні пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, а забезпечення його особистої безпеки в наведеній ситуації є економічно виправданим та пов'язаним з виробничою діяльністю підприємства.

Крім того, у матеріалах справи міститься контракт з директором ЗАТ «Калина-ЛТД» від 01.06.2010 року /т.1 а.с.43-46/ та від 01.06.2011 року /т.1 а.с.48-51/ та додаткова угода /т.1 а.с.47,52/. Відповідно до вказаної додаткової угоди, для забезпечення особистої безпеки директора товариства, товариство укладає із відповідними підприємствами (організаціями) договори (правочини) щодо проведення заходів особистої безпеки директора. Заходи особистої безпеки проводяться спеціалізованою та ліцензованою організацією (підприємством) протягом робочого часу з урахуванням особливостей нормування.

Відтак, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги не відповідають законодавству України та не можуть бути підставою для її задоволення.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції відповідає обставинам справи, наявним в ній доказам, прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного Управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.01.2013 року у справі № 2а-7901/12/1370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.С. Затолочний

Судді С.М. Кузьмич

З.М. Матковська

Повний текст виготовлено 10.04.2014 року