Ухвала суду № 38265181, 10.04.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2014 року Справа № 1465/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів Кузьмича С.М., Матковської З.М.,

за участі секретаря судового засідання Гелецького П.В.,

представника позивача Батькова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.01.2014 року у справі за позовом Державної екологічної інспекції у Львівській області до Львівського комунального підприємства «Збиранка» про вжиття заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю), -

В С Т А Н О В И В:

Державна екологічна інспекція у Львівській області звернулася з адміністративним позовом до Львівського комунального підприємства «Збиранка» про вжиття заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю). Просить суд постановити рішення, яким зупинити виконання робіт (надання послуг) Львівським комунальним підприємством «Збиранка» в частині розміщення відходів на Львівському міському полігоні твердих побутових відходів, який знаходиться на землях Грибовицької та Малехівської сільських рад Жовківського району Львівської області до отримання дозволу на розміщення відходів та ліміту на розміщення відходів.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 21.01.2014 року в задоволенні позову відмовив.

Постанову суду першої інстанції оскаржив в апеляційному порядку позивач, який просить скасувати дану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність у відповідача обов'язку отримання дозволу на розміщення відходів та ліміту на розміщення відходів, оскільки чинним законодавством наявність такого обов'язку передбачена.

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, який наполягав на задоволенні апеляційної скарги, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до акту від 10.09 - 30.09.2013 року № 1836/03/1526 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами відповідач проводить бездозвільне та безлімітне захоронення відходів на Львівському міському полігоні ТПВ, відсутній дозвіл на розміщення та ліміт на утворення та розміщення відходів у 2013 році, що є порушенням ст. 32 Закону України «Про відходи».

4 жовтня 2013 року Державною екологічною інспекцією у Львівській області видано припис за № 874-03, у відповідності з яким Львівському комунальному підприємству «Збиранка» на підставі ст. 32 Закону України «Про відходи» належить отримати дозвіл та ліміт на розміщення відходів.

Державна екологічна інспекція стверджувала при розгляді справи судом першої інстанції та наголошує в апеляційній скарзі, що відповідачу належить на підставі ст. 33 Закону України «Про відходи» та на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 року № 1218 «Про затвердження Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів» одержати дозвіл та лімітів на розміщення відходів.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що таке твердження позивача є безпідставним.

Так, як вірно зазначив окружний суд в оскаржуваній постанові, пунктом «р» частини 1 ст. 23 Закону України «Про відходи» встановлено, що до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, у сфері поводження з відходами належить видача дозволів на зберігання та видалення відходів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У відповідності з ч. 4 ст. 33 Закону України «Про відходи» зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання.

Згідно з п. 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.03.2012 року № 6-рп/2012, закон є цілісним документом, всі його положення мають розглядатися у взаємозв'язку, системно.

Як наслідок, під спеціальним дозволом, передбаченим ст. 33 Закону України «Про відходи», належить розуміти дозвіл на зберігання та видалення відходів, передбачений п. «р» ч. 1 ст. 23 цього ж Закону. Крім того, такий дозвіл видається центральним органом виконавчої влади, а не його територіальними підрозділами.

Стосовно ж постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 року № 1218 «Про затвердження Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів», на яку посилається апелянт, то суд першої інстанції вірно зазначив, що виходячи з її преамбули, прийнята вона у відповідності з ст. 31 Закону України «Про відходи», а не ст. 33 даного Закону, як твердить позивач.

Згідно з п. «а» ч. 1 ст. 32 Закону України «Про відходи» ліміти на обсяги утворення і розміщення побутових відходів не встановлюються.

Відповідно до п. 15 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 року № 1218, дозвіл набирає чинності після затвердження лімітів на утворення та розміщення відходів.

Отже, позивачем не доведено ту обставину, що Львівському комунальному підприємству «Збиранка» потрібен ліміт на розміщення побутових відходів та дозвіл, як нерозривно пов'язаний з лімітом документ, виходячи з п. 15 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 року № 1218.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції відповідає обставинам справи, наявним в ній доказам, прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.01.2014 року у справі № 813/7690/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.С. Затолочний

Судді С.М. Кузьмич

З.М. Матковська

Повний текст ухвали складено 14.04.2014