Ухвала суду № 38263096, 14.04.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2014 р. Справа № 124062/11/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

при секретарі судового засідання: Губач Х.І.

з участю представника позивача: Сахарчука А.А.

та представника відповідача: Кубах А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2011 року у справі за позовом Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції до відкритого акціонерного товариства «АТП-10706» про визнання правомірними нарахування та сплати податкового зобов'язання із застосуванням звичайної ціни,-

В С Т А Н О В И Л А:

20.07.2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання правомірним за результатами планової виїзної перевірки нарахування та сплату податкового зобов'язання із застосуванням звичайної ціни по податку на додану вартість в сумі 53 042 грн. в тому числі штрафної санкції в розмірі 10 608 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що є наявний факт умисного продажу об'єкта нерухомості за заниженою ціною з метою зменшення податкового зобов'язання з ПДВ.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2011 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити адміністративний позов.

В апеляційній скарзі покликається на те, що в порушення п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 року №246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України, відповідач при здійсненні операції з продажі котельні в квітні 2009 року, за ціною нижчою за звичайну, занижено базу оподаткування податком на додану вартість, внаслідок чого занижено податкове зобов'язання з ПДВ.

У ході апеляційного розгляду представник апелянта Сахарчук А.А. надав пояснення та просить задовольнити апеляційну скаргу.

Представник відповідача Кубах А.М. у ході апеляційного розгляду надав пояснення та просить відхилити апеляційну скаргу.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що товариством правомірно, при визначенні бази оподаткування податком на додану вартість взято за основу висновок про вартість майна згідно зі звітом про оцінку майна від 12.05.2008р., який визначав вартість котельні у розмірі 61 200грн. В даному випадку ціна котельні, зазначена у договорі купівлі-продажу від 22 квітня 2009 року є звичайною ціною, яка відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що 22.04.2009 р. між ВАТ «АТП-10706» (продавець) та ТзОВ «Негабарит» (покупець) укладено договір купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна, а саме: дільниці по ремонту ГМП та котельні.

Відповідно до п.2.1 Договору продаж дільниці по ремонту ГМП та котельні за домовленістю сторін вчинено за 137 666грн.40коп., в тому числі: дільниці по ремонту ГМП - 64 226грн.40коп. (в т.ч. ПДВ - 10 704грн.40коп.) та котельні - 73 440грн. (в т.ч. ПДВ - 12 240грн.).

Пунктом 2.2. Договору констатовано, що балансова вартість відчужуваного нерухомого майна, згідно довідки №127 від 16.04.2009р. становить: дільниці по ремонту ГМП - 3 733грн.84коп. та котельні - 200 976грн.

З 28.01.2011р. по 13.03.2011р. Ковельською МДПІ проведено планову виїзну перевірку ВАТ «АТП-10706» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. по 30.09.2010р., про що складено акт від 18.03.211р. №164/23-05461119.

В результаті перевірки встановлено ряд порушень, вчинених ВАТ «АТП-10706», в тому числі порушення п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 42 434грн.. в тому числі за квітень 2009 року в сумі 42 434грн.

Висновки перевірки грунтуються на тому, що ВАТ « АТП-10706» база оподаткування податком на додану вартість при реалізації котельні за договором купівлі-продажу від 22 квітня 2009 року визначена в сумі 61 200грн. відповідно до Висновку про вартість майна, виданому ТзОВ «Волинь-експерт» 12 травня 2008 року, строк дії якого на момент продажу вже закінчився. Водночас за даними бухгалтерського обліку залишкова вартість котельні становить 273 372грн.65коп., що підтверджується записом в. бухгалтерському обліку при відображенні залишкової вартості необоротних активів в квітні 2009 року по Д-т бал.рах. 976 «Списання необоротних активів» та К-т бал.рах. 103 «Будинки та споруди» на суму 277 106грн.49коп. (з них залишкова вартість котельні - 273 372грн.65когі.) і в даному випадку саме залишкова вартість повинна бути визначена базою оподаткування ПДВ. оскільки, з метою оподаткування, чистою вартістю реалізації основних засобів є їх залишкова вартість основних засобів у бухгалтерському обліку, яка прирівнюється до звичайної ціни. При визначенні податкових зобов'язань з податку на додану вартість за операціями з продажу основних фондів підприємству необхідно було застосовувати звичайні ціни у відповідності до п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97- ВР від 03.04.1997р. (далі - Закон №168/97-ВР).

Згідно з п.4.1 ст.4 Закону №168/97-ВР база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Відповідно до пп. 1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994р. (далі - Закон №334/94-ВР) якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору; якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Підпунктом 1.20.5і п.1.20 ст.1 Закону України №334/94-ВР визначено, що якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обгрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни «справедлива вартість», «ринкова вартість» та «чиста вартість реалізації», які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну «звичайна ціна», визначеного цим Законом.

Висновки податкового органу щодо необхідності застосування до даних правовідносин саме пп. 1.20.5 даного Закону обгрунтовані тим, що висновок про вартість майна, складений 12.05.2008р. ТзОВ «Волинь-експерт» на момент укладення договору купівлі-продажу у квітні 2009 року є недійсним, оскільки минуло більше 6 місяців з дня його затвердження.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна. Акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно. Якщо процедурами з оцінки майна для складання акта оцінки майна передбачене попереднє проведення оцінки майна повністю або частково суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна. Акт оцінки майна підлягає затвердженню керівником органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Зміст, форма, порядок складання, затвердження та строк дії акта оцінки майна встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Суд першої інстанції правильно зазначив, з чим погодилась колегія суддів, що законодавством передбачено 2 види кінцевих документів за результатами оцінки майна - звіт про оцінку майна, що складається суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору та акт оцінки майна, який містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування.

Ковельською МДПІ при проведенні перевірки зроблено посилання на постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження Методики оцінки майна» від 10 грудня 2003 р. №1891 (далі - Методика), у відповідності з нормами якої строк дії висновку про вартість майна, складений 12.05.2008р. ТзОВ «Волинь-експерт» - 6 місяців.

Згідно з абз.1 п.22 Методики акти оцінки майна, акти оцінки часток (паїв, акцій), складені для цілей приватизації (корпоратизації), для реєстрації статуту відкритих акціонерних товариств, підписання договору купівлі-продажу майна, крім пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, оголошення умов продажу майна, у тому числі повторного продажу, дійсні протягом шестимісячного строку від дати їх затвердження.

Однак, дана норма не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки у ній йдеться мова не про звіт про оцінку майна, який і було складено ТзОВ «Волинь-експерт», а саме про акт оцінки майна, який затверджується керівником органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

В даному випадку підлягає до застосування п.26 Методики, який визначає, що строк дії висновку про вартість майна, складеного для інших випадків проведення оцінки майна, що передбачаються цією Методикою, може визначатися відповідними органами, що використовують результати цієї оцінки.

Враховуючи, що Ковельська МДПІ не є органом, що має право визначати строк дії висновку про вартість майна, хоча й використовує результати цієї оцінки, суд вважає, що товариством правомірно, при визначенні бази оподаткування податком на додану вартість взято за основу висновок про вартість майна згідно зі звітом про оцінку майна від 12.05.2008р., який визначав вартість котельні у розмірі 61 200грн. В даному випадку ціна котельні, зазначена у договорі купівлі-продажу від 22 квітня 2009 року є звичайною ціною, яка відповідає рівню справедливих ринкових цін.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2011 року у справі №2а/0370/1958/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І.Довга

І.І.Запотічний