КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15449/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 квітня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Глущенко Я.Б.,
суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 грудня 2013 року,
В С Т А Н О В И В:
ПАТ «Укртрансгаз» звернулося у суд із позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.09.2013 року №0001054120 та №0001044120.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 грудня 2013 року позов задоволено.
Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Так, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на необґрунтованість встановлених відповідачем порушень податкового законодавства під час перевірки позивача по господарським взаємовідносинам останнього з ТОВ «ІК «Будинок Металу», ТОВ «ТП «Агронафтопродукт» та ПП «Ястреб».
З такими висновками суду не можна не погодитися.
Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Інжинірингова компанія «Будинок Металу» за лютий, березень, квітень, червень, серпень, жовтень 2012 року, з ТОВ «Торгівельне підприємство «Агронафтопродукт» за квітень, червень, липень, серпень 2012 року та з ПП «Ястреб» за період з січня по грудень 2012 року, за підсумками якої складено акт від 30.08.2013 року №1055/41-20/30019801 та виявлено порушення п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період, що перевірявся, в загальному розмірі на 1724388 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування ПДВ за грудень 2012 року на 16846 грн.
У зв'язку із наведеним відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.09.2013 року №0001054120, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 16846 грн., № 0001044120, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі на 2586582 грн., з них 1724388 грн. - за основним платежем, 862194 грн. - за штрафними санкціями.
Не погоджуючись із такими рішеннями податкового органу, ПАТ «Укртрансгаз» звернулося у суд.
Обговорюючи правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зважає на таке.
Як убачається із матеріалів справи, а саме акту перевірки, підставою визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість стало безпідставне, на думку контролюючого органу, віднесення ПАТ «Укртрансгаз» до податкового кредиту ПДВ, сплаченого у складі вартості придбаних товарів та послуг у ТОВ «ІК «Будинок Металу», ТОВ «ТП «Агронафтопродукт» та ПП «Ястреб». Така безпідставність, згідно акту перевірки, випливає з того, що господарські відносини між позивачем та названими юридичними особами фактично не відбулися, про що, на переконання податкового органу, свідчить порушення контрагентами останніх податкового законодавства, зокрема, ТОВ «Імперія плюс» (постачальник ТОВ «ІК «Будинок Металу»), ТОВ «Спецтрубмонтаж» (постачальник ТОВ «ТП «Агронафтопродукт») та ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» (постачальник ПП «Ястреб»). Відповідач також наголошує, що стосовно названих постачальників контрагентів позивача наявна інформація про відсутність їх за місцезнаходженням, а також щодо них неможливо провести зустрічні звірки, про що свідчать відповідні акти податкових органів.
На спростування приведених доводів, позивачем надано до перевірки первинні документи, що опосередковували його взаємовідносини із своїми контрагентами, проте, контролюючим органом не взято їх до уваги.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить із наступного.
Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Податковий кодекс України, ПК України).
Підпунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Судом встановлено, що ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз Україна» (правонаступником якої є ПАТ «Укртрансгаз»), в особі Будівельно-монтажної фірми «Укргазпромбуд», та ТОВ «Інжинірингова компанія «Будинок Металу» було укладено договори про закупівлю товарів за державні кошти від № 023 від 15.07.2011 року, №024 від 13.07.2011 року, №025 від 20.07.2011 року та № 026 від 15.07.2011 року, згідно з якими продавець (ТОВ «ІК «Будинок Металу») зобов'язувався поставити протягом 2011 та 2012 років вироби зі сталі, зокрема, арматуру, прокат сталевий, сталь листову, сталеві смуги, дріт арматурний тощо, а позивач - оплатити вартість придбаного товару.
Виконання зобов'язань за вказаними договорами підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, картами складського обліку матеріалів, актами списання товару, прибутковими ордерами. Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується платіжними дорученнями. За наслідками поставки контрагентом позивачу виписані податкові накладні, які за змістом відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.
Стосовно господарських відносин позивача з ТОВ «ТП «Агронафтопродукт» колегією суддів установлено, що між ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» (правонаступником якого є позивач), в особі філії «Науково-дослідний і проектний інститут транспорту газу», як замовником, та названим контрагентом, як підрядником, було укладено договір №17/10/11 від 17.10.2011, згідно якого замовник доручив, а підрядник зобов'язувався виконати роботи з ремонту актового залу інженерно-лабораторного корпусу інституту транспорту газу в м. Харкові по вул. Маршала Конєва, 16.
Матеріалами справи підтверджується виконання умов зазначеного договору, про що свідчать складені в процесі його виконання відомості ресурсів та розрахунки загальновиробничих витрат до договірної ціни, локальні кошториси, акти приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в, довідки про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) форми КБ-3, в яких розкривається номенклатура, види, обсяг та вартість конкретних будівельних робіт та виробничих витрат.
Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та банківськими виписками.
Окрім того, позивачем надано фотознімки, на яких зафіксовано поетапне здійснення замовленого у ТОВ «ТП «Агронафтопродукт» ремонту.
За наслідками поставлених послуг контрагентом позивача виписано останньому податкові накладні, які за змістом відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.
Стосовно господарських відносин, що склались між позивачем та контрагентом ПП «Ястреб», колегією суддів установлено, що між останніми укладено договори про надання послуг з розслідувань і забезпечення безпеки на об'єктах філій ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз Україна» (правонаступником якої є ПАТ «Укртрансгаз») «Прикарпаттятрансгаз», «Харківтрансгаз», «Будівництво газопроводу «Джанкой-Феодосія-Керч», «Науково-дослідний і проектний інститут транспорту газу», ВРТП «Укргазенергосервіс» та «Агрогаз» №110405688 від 22.04.2011 року №110405687 від 22.04.2011 року, №110405686 від 22.04.2011 року, №1111061134 від 15.11.2011 року, №1111061135 від 15.11.2011 року, №104/111209972 від 26.12.2011 року, №1112221028 від 27.12.2011 року, №18/11-180 від 17.11.2011 року, №18/11-117/110710947 від 26.07.2011 року, №41/110210423 від 18.02.2011 року, №1112231059 від 14.12.2011 року.
Виконання зобов'язань сторін за договорами підтверджуються актами здачі-приймання послуг та платіжними дорученнями.
Окрім того, позивачем надано акти обстеження технічного стану об'єктів, звіти по охороні об'єктів, акти задачі-прийому об'єктів під охорону, розроблені та затверджені інструкції про охорону об'єктів та звіти ПП «Ястреб» про фактично виконану роботу.
За фактом поставлених послуг контрагентом виписано позивачу податкові накладні, які за змістом відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.
Враховуючи встановлені обставини, позивачем надано суду первинні бухгалтерські та інші документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання послуг та товарно-матеріальних цінностей у вищезазначених контрагентів. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи чи їх відповідність вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.
Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту сум, на які виписано податкові накладні названими контрагентами, колегія суддів приходить до наступного.
Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).
В силу п. 201.4 ст. 201 названого Кодексу податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Пунктом 201.8 ст. 201 цього Кодексу встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Таким чином, судова колегія зазначає, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України, та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.
У матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагенти позивача не були зареєстрованими платниками податку на додану вартість, а тому не мали права виписувати податкові накладні.
У свою чергу, відповідність зазначених податкових накладних вимогам, встановленим пунктом 201.1. статті 201 ПК України стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, відповідачем не заперечується. Так само, як відповідачем не надано конкретних зауважень щодо відповідності вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» інших первинних документів, що складались у процесі господарських взаємовідносин позивача з вище згаданим контрагентом.
Колегія суддів звертає увагу на те, що однією із основних засад податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків (пп. 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).
Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми податковий кредит вважається сформованим платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.
Судова колегія вважає за необхідне вказати на те, що подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.
Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування податкового кредиту.
Колегія суддів вважає, що матеріали зустрічних звірок контрагентів позивача, а також висновки й припущення про фіктивність господарської діяльності постачальників контрагентів позивача не можуть бути самостійною підставою для встановлення факту фіктивності господарських операцій, укладених безпосередньо між позивачем та цими контрагентами, за умови документального підтвердження їх фактичного здійснення.
Зважаючи на все вищевикладене, колегія суддів вважає, що податковим органом не доведено існування обставин, які виключають право позивача на формування податкового кредиту у зв'язку із господарськими операціями, що відбулися між ним та ТОВ «ІК «Будинок Металу», ТОВ «ТП «Агронафтопродукт» та ПП «Ястреб» за період, що був предметом податкової перевірки, а тому не доведено належним чином правомірності податкових повідомлень-рішень, прийнятих на основі недостатньо обґрунтованих висновків про відсутність реального характеру вищеописаних господарських взаємовідносин.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з доводами, викладеними в адміністративному позові щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що є підставою для їх скасування.
Зважаючи на наведене, судовою колегію не встановлено підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 грудня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук
.
Головуючий суддя Глущенко Я.Б.
Судді: Пилипенко О.Є.
Романчук О.М
Судове рішення № 38259260, Київський апеляційний адміністративний суд було прийнято 15.04.2014. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 826/15449/13-а. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: