Ухвала суду № 38259265, 15.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/4728/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Скрипка І.М. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

при секретарі Строяновській О.В.,

за участю:

представника позивача - Баланюк К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будрегіонінвест» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Будрегіонінвест» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Будрегіонінвест» звернулося у суд з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0001092204 від 15.08.2013 року, яким товариству визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на нікчемність правочинів, за наслідками укладення яких у товариства виникло право на податковий кредит з податку на додану вартість, а сама по собі наявність у позивача первинних документів, за висновком суду, не є безумовною підставою для віднесення зазначених у них сум до податкового кредиту.

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по розрахунках з ТОВ «Бізнес Столиця» за період з 01.11.2011 року по 31.01.2012 року, за підсумками якої складено акт від 02.08.2013 року та виявлені порушення п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 109736,48 грн., в тому числі за листопад 2011 року - на суму 16666,67 грн., за грудень 2011 року - на суму 84333,33 грн., за січень 2012 року - на суму 8736,48 грн.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 15.08.2013 року №0001092204, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі на 164605,50 грн., з них 109737 грн. - за основним платежем, 54868,50 грн. - за штрафними санкціями.

Обговорюючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, судова колегія зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, підставою для нарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість стало виявлення податковим органом під час перевірки позивача отримання останнім послуг від ТОВ «Бізнес Столиця» за угодою, яка не спрямована на реальне настання правових наслідків, нею обумовлених.

Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на результатах зустрічної звірки названого підприємства щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків - покупцями за період з 01.08.2011 року по 31.03.2012 року, що викладені в акті ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки від 17.05.2013 року №373/3-22-80-33461895, за підсумками якого податковим органом не підтверджено наявність у ТОВ «Бізнес Столиця» необхідних умов для ведення господарської діяльності, зокрема: основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. Серед іншого, вказане підприємство не знаходиться за юридичною адресою. Окрім того, відповідачем в ході перевірки було враховано вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 18.05.2013 року у справі №761/12023/13-к, яким встановлено, що ТОВ «Бізнес Столиця» було перереєстроване у 2011 році ОСОБА_3 з використанням паспортних даних ОСОБА_5 з метою використання підприємства в злочинній діяльності, направленій на ухилення від сплати податків іншими платниками, зокрема, ТОВ «Будрегіонінвест» на загальну суму фінансово-господарських операцій у розмірі 1700000 грн. (283000 грн. податку на додану вартість). Зазначеним вироком, який набрав законної сили, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво) та призначено йому покарання з урахуванням визнаної ним вини, згідно угоди про визнання винуватості.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на таке.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Податковий кодекс України, ПК України).

Підпунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як убачається з матеріалів справи, з метою виконання умов договору №1/06-11 від 17.06.2011 року по здійсненню субпідрядних робіт з будівництва житлового комплексу «Новатор», між позивачем та ТОВ «Бізнес-Столиця» укладено договір субпідряду №2311 від 23.11.2011 року, згідно з яким субпідрядник (ТОВ «Бізнес-Столиця») бере на себе зобов'язання виконати і здати замовникові (ТОВ «Будрегіонінвест») роботи, а саме: лазерну машинну стяжку підлоги на об'єкті будівництва житлового комплексу «Новатор» за адресою: Київська область, м. Буча, вул. Воїнів Інтернаціоналістів, 13 - відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації й в обумовлений цим договором строк, а замовник зобов'язується надати субпідряднику площу для проведення робіт, передати затверджену проектно-кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування робіт, прийняти об'єкт після виконання робіт і повністю сплатити вартість виконаних робіт і матеріалів.

На підтвердження виконання умов такого договору позивачем надано суду проектну документацію на будівництво житлового комплексу, податкові накладні, акти приймання виконаних будівельних робіт типової форми №КБ-2в, довідки про вартість виконаних будівельних робіт типової форми КБ-3, підсумкові відомості ресурсів, договірну ціну, локальні кошториси та відомості ресурсів до них, акти на закриття прихованих робіт, акт звіряння взаємних розрахунків за період з січня 2011 року по грудень 2012 року, платіжні доручення, а також лист ТОВ «Бізнес-Столиця» щодо допуску до виконання робіт працівників.

На підтвердження відображення операцій із таким контрагентом у бухгалтерському обліку подано оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за період з серпня 2011 року по березень 2012 року, а також картку рахунку 631 за вказаний період.

Таким чином, позивачем надано первинну документацію, яка зазвичай складається при виконанні будівельних робіт. Зі змісту первинних документів вбачається, що зі сторони позивача вони були підписані його представником, а зі сторони виконавця робіт - ОСОБА_5 та скріплені печатками товариств.

Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту сум, на які виписано податкові накладні названим контрагентом, колегія суддів заважає на наступне.

Відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду

У відповідності до пп. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Зі змісту зазначених положень слідує, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні поставлених платнику податків послуг чи робіт сум до податкового кредиту та до валових витрат є факт дійсного проведення господарських операцій, обумовлених відповідними угодами, що має засвідчуватись належними первинними документами.

Таким чином, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Перевіривши реальність спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Бізнес-Столиця», з приводу яких складались наявні в матеріалах справи первинні та інші документи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для віднесення сплаченого ПДВ до складу податкового кредиту, з огляду на встановлені вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 18.05.2013 року у кримінальній справі №761/12023/13-к обставини. Так, вказаним вироком було встановлено, зокрема, що ОСОБА_3, перебуваючи у м. Києві, у період 2011 року, переслідуючи свій злочинний умисел, використав паспортні дані ОСОБА_5 та, використовуючи попередньо складений статут підприємства ТОВ «Бізнес-Столиця», протоколи загальних зборів учасників ТОВ «Бізнес Столиця», підписані від імені ОСОБА_5, забезпечив придбання суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи ТОВ «Бізнес-Столиця» шляхом перереєстрації на її ім'я в Голосіївській районній у м. Києві державній адміністрації та в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва як платника податків та забезпечив відкриття розрахункового рахунку №2600631311271 в ПАТ «Діамантбанк» з метою використання його в подальшій злочинній діяльності, направленій на прикриття незаконної діяльності та ухилення від сплати податків. Також, цим судом встановлено, що дії ОСОБА_3, а саме: придбання ТОВ «Бізнес-Столиця» шляхом перереєстрації на ОСОБА_5, були направлені на легалізацію суб'єкта підприємництва - юридичної особи, без наміру здійснення господарської діяльності, передбаченої законодавством та статутними документами підприємства, а з метою використання вказаного товариства у злочинних схемах ухилення від сплати податків та здійснення прикриття незаконної фінансово-господарської діяльності інших суб'єктів підприємницької діяльності, у тому числі і ТОВ «Будрегіонінвест» на загальну суму фінансово-господарських операцій 1700000 грн. (податок на додану вартість 283000 грн.). В результаті розгляду вказаної кримінальної справи ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво) визнав повністю, а також уклав угоду про визнання винуватості із прокурором.

Відповідно до частини 4 статті 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Зважаючи на вищевказаний судовий вирок, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції в тому, що первинні та інші документи, надані позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій між ним та ТОВ «Бізнес-Столиця», не доводять реального їх вчинення, позаяк діяльність контрагента позивача в період їх взаємовідносин була фіктивною та спрямованою на ухилення від сплати податків, в тому числі по взаємовідносинам з позивачем.

Колегія суддів наголошує, що про відсутність реального характеру господарських операцій можуть свідчити, зокрема, такі обставини як неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Так, під час розгляду справи позивачем не спростовано встановленого суб'єктом владних повноважень факту відсутності у ТОВ «Бізнес-Столиця» необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності основних засобі та технічного персоналу.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, що є підставою для відмови в їх задоволенні, а тому оскаржуване судове рішення постановлене з дотриманням норм матеріального права та підлягає залишенню без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будрегіонінвест» залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

(Повний текст ухвали складений 17 квітня 2014 року.)

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М