Постанова № 38253337, 15.04.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2014 р.Справа № 916/2820/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Гладишевої Т.Я.

(Склад колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду сформовано згідно із розпорядженням голови суду № 230 від 06.03.2014 року)

(Склад колегії суддів змінено згідно із розпорядженням секретаря судової палати Одеського апеляційного господарського суду № 86 від 09.04.2014 року)

при секретарі судового засідання: Полінецькій В.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Полубоярова К.В. (довіреність №09/30 від 25.07.2013 року)

від відповідача: Туренко О.Б. (довіреність № 07/140/1 від 28.08.2013 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Чорноморгідробуд"

на рішення господарського суду Одеської області від „30" січня 2014 року, повний текст якого складено та підписано „04" лютого 2014 року

по справі № 916/2820/13

за позовом Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Чорноморгідробуд"

про стягнення 252 848,14 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Чорноморгідробуд"

до Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт"

про визнання недійсною додаткової угоди

В С Т А Н О В И В :

21.10.2013 року Державне підприємство "Миколаївський морський торговельний порт" (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю "Чорноморгідробуд" (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 252 848,14 грн., з якої 245 095,58 грн. основна заборгованість, 7 752,56 грн. пені та 5 056,96 грн. витрат по сплаті судового збору.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов укладеного між сторонами договору від 20.03.2013 року № 1-П та Додаткової угоди до нього в частині сплати за надані послуги, у зв'язку з чим за ним виникла заборгованість в розмірі 245 095,58 грн., на яку позивачем згідно умов договору була нарахована пеня в сумі 7 752,56 грн.

04.12.2013 року відповідачем в порядку ст.22 ГПК України подано до суду зустрічну позовну заяву, яка була 05.12.2013 року прийнята господарським судом Одеської області та відповідно до якої просив, зустрічний позов задовольнити, визнати Додаткову угоду № 1 від 20.06.2013 року по Договору №1-П від 20.03.2013 року - недійсною.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог, ТДВ "Чорноморгідробуд" посилається на те, що спірна Додаткова угоду № 1 від 20.06.2013 року була підписана від імені ТДВ "Чорноморгідробуд" не уповноваженого на це керівництвом начальником відокремленого підрозділу, у зв'язку з чим Додаткова угода повинна бути визнаною недійсною, а Державне підприємство "Миколаївський морський торговельний порт" повинно здійснити всі нарахування відповідно до умов Договору.

Рішенням господарського суду Одеської області від 30.01.2014 року по справі № 916/2820/13 (головуючий суддя Рога Н.В.) Позовну заяву Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" - задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Чорноморгідробуд" на користь Державного підприємства "Миколаїський морський торговельний порт" заборгованість у сумі 245 095 грн. 58 коп., пеню у сумі 7 752 грн. 56 коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 5 056 грн. 96 коп. У задоволенні зустрічної позовної заяви Товариства з додатковою відповідальністю "Чорноморгідробуд" відмовлено повністю. Такий висновок суду мотивований тим, що відповідач порушив норми чинного законодавства та умови договору, позивачем це встановлено та підтверджено відповідними доказами, заборгованість за надані послуги в період з 30.04.2013 року по 12.07.2013 року у сумі 245 095,58 грн. не погашена, а тому такі позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі з урахуванням штрафних санкцій, а саме пені у розмірі 7 752,56 грн. Щодо відмови у задоволення зустрічних позивних вимог, висновок суду мотивований тим, що відсутні правові підстави для визнання недійсною Додаткової угоди № 1 до Договору № 1-П від 20.03.2013 року.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ТДВ "Чорноморгідробуд" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати і прийняти нове рішення, яким позовну заяву ДП "ММТП" задовольнити частково та стягнути з ТДВ "Чорноморгідробуд" на користь ДП "ММТП" заборгованість у розмірі 188 888,07 грн. та пеню у сумі 6 306,02 грн. Зустрічну позовну заяву - задовольнити. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

За твердженням скаржника, відповідно до актів виконаних робіт та рахунків, ДП "ММТП" надано відповідні послуги на суму 188 888,07 грн.

Апелянт зазначає, що підписана між сторонами Додаткова угода № 1 від 20.06.2013 року до Договору № 1-П від 20.03.2013 року, якою були внесені зміни щодо збільшення вартості послуг, підписана від імені ТДВ "Чорноморгідробуд" - не уповноваженою особою, без обсягу дієздатності та є недійсною, у зв'язку з чим плата за послуги в період з 30.04.2013 року по 12.07.2013 року складає 188 888,07 грн.

Позивачем за первісним позовом надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому він в судовому засіданні просили апеляційну скаргу ТДВ "Чорноморгідробуд" залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим, відповідаючим матеріалам справи та нормам чинного законодавства.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, 20 березня 2013 року між ДП "ММТП" (Виконавець) та ТДВ "Чорноморгідробуд" (Замовник) був укладений Договір №1-П, відповідно до п.1.1 якого виконавець зобов'язався за заявками замовника надавати послуги плавзасобами: плав краном вантажопід`ємністю 100 тонн, буксирами при виконанні будівельно-монтажних робіт на об'єкті "Реконструкція причалу №15 ДП "ММТП" під перевантажувальний комплекс нафтопродуктів", а Замовник зобов'язався прийняти та оплатити послуги на умовах Договору (т.1 а.с.12-15).

Відповідно до п. 8.1 договору він набирає сили з моменту підписання обома сторонами і діє по 31.12.2013 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

За умовами п.2.2.4. Договору, замовник зобов'язується своєчасно сплачувати рахунки Виконавця у строки , передбачені Договором.

Відповідно до п.3.1. Договору вартість послуг плавкраном виконавця з урахуванням паливно-мастильних матеріалів складає 886грн. 60 коп. (без ПДВ), що складає 1063 грн. 92 коп. (з ПДВ) за одну годину роботи плавкрану.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що вартість послуг буксирів Виконавця з урахуванням паливно-мастильних матеріалів складає: буксир "Урал" - 430,05 грн. (без ПДВ), 516 грн. 06 коп. (з ПДВ) за одну годину роботи плавзасобу, буксир-штовхач "Бугский" - 631,35 грн. (без ПДВ), 757 грн. 62 коп. (з ПДВ) за одну годину роботи плавзасобу.

Замовник оплачує послуги виконавця шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця на підставі актів наданих послуг та приймально-здавальних актів за фактично витрачений час з моменту початку до моменту закінчення надання послуг протягом 5-ти банківських днів з дати отримання рахунку, але не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним (п.3.3.Договору).

За умовами п.5.2 Договору за прострочення оплати з замовника стягується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період, за який нараховується пеня до повної сплати заборгованості, включаючи день сплати.

03.06.2013 року сторонами був підписаний протокол узгодження розбіжностей до Договору № 1-П від 20.03.2013 року, відповідно до якого п.2.2.6 викладено в наступній редакції: «У випадку пошкодження майна виконавця, якщо таке пошкодження сталося з вини замовника, що буде підтверджено незалежною експертизою, замовник зобов'язаний відшкодувати виконавцю витрати на відновлення попереднього стану майна». Також п.3.3 Договору, залишено в редакції: «Замовник оплачує послуги виконавця шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця на підставі актів наданих послуг та приймально-здавальних актів за фактично витрачений час з моменту початку до моменту закінчення надання послуг протягом 5-ти банківських днів з дати отримання рахунку, але не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним. При розрахунках за погодженими тарифами час округляється до 0,5 годин. При цьому час менше ніж 30 хвилин приймається за 0,5 годин, а більше ніж 30 хвилин - за 1 годину.» (т.1 а.с.16).

20 червня 2013 року сторони підписали Додаткову угоду №1 до Договору №1-П від 20.03.2013р., відповідно до якої за даним Договором Виконавець зобов'язується за заявками Замовника надавати послуги плавзасобами: плавкраном вантажопідємністю 100 тонн при виконанні будівельно-монтажних робіт на об'єкті "Реконструкція причалу №15 ДП "ММТП" під перевантажувальний комплекс нафтопродуктів", а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити послуги на умовах цього Договору.

Крім того, сторони виклали у новій редакції п.3.1 Договору, а саме: Вартість послуг плавкраном Виконавця складає : без урахування паливно-мастильних матеріалів - 1 060 грн. 83 коп. (без ПДВ) за одну годину роботи плавзасобу; з урахуванням паливно-мастильних матеріалів - 1 414 грн. 82 коп. (без ПДВ) за одну годину роботи плавзасобу. ПДВ стягується в порядку, визначеному чинним законодавством України. Вартість послуг Виконавця в день не повинна бути менша ніж 8 486 грн. 64 коп. (без ПДВ) при наданні послуг без урахування паливно-мастильних матеріалів, та 11 318 грн. 56 коп. (без ПДВ) при наданні послуг з урахуванням паливно-мастильних матеріалів.

Згідно нової редакції п.3.3. Договору Замовник оплачує послуги Виконавця згідно рахункам шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця на підставі актів наданих послуг та приймально-здавальних актів за фактично витрачений час з моменту початку до моменту закінчення надання послуг протягом 5-ти банківських днів з дати отримання рахунку, але не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним.

Як вбачається з матеріалів справи, в підтвердження своїх доводів, відповідно до Договору від 20.03.2013 року № 1-П та Додаткової угоди до нього, у період з 30.04.2013 року по 12.07.2013 року ДП "ММТП" були надані та ТДВ "Чорноморгідробуд" прийняті послуги на суму 245 095,58 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи приймально-здавальними актами, податковими накладними та актами надання послуг, які підписані та скріплені печатками обома сторонами (т.1 а.с.20-27, 31, а.с.33-40, а.с.42-51, а.с.53-54, 56-57, 59-107).

Так, на підставі зазначених вище актів, ДП "ММТП" були виставлені рахунки ТДВ "Чорноморгідробуд" на загальну суму 245 095,58 грн., які залишені відповідачем без оплати.

17.09.2013 року ДП "ММТП" звернулося до директора - Холодова Д.В. -ТДВ "Чорноморгідробуд" з претензією, згідно з якою просило перерахувати на рахунок ДП "ММТП" 244 997,53 грн. заборгованість по сплаті за надані позивачем послуги.

Між тим, така претензія залишена ТДВ "Чорноморгідробуд" без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення ДП "ММТП" до суду з відповідним позовом (т.1 а.с.108-113).

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог ДП "ММТП" та про відмову в задоволення зустрічних позовних вимог ТДВ "Чорноморгідробуд" та вважає, що доводи, заперечення і вимоги ТДВ "Чорноморгідробуд", викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Положення ст.ст. 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до ст.ст. 509. 510. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням з правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, статуту товариства, Закону України „Про господарські товариства", інших законодавчих актів.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (статті 525, 625 Цивільного кодексу України).

Отже, як встановлено під час розгляду даної справи, у відповідності із цими нормами чинного законодавства, між сторонами - ДП "ММТП", як виконавцем, та ТДВ "Чорноморгідробуд", як замовником, склалися правовідносини пов'язані з наданням послуг, про що 20.03.2013 року було укладено відповідний договір №1-П та Додаткова угода до нього від 20.06.2013 року.

Так, Договір № 1-П від 20.03.2013 року та Додаткова угода до нього від 20.06.2013 року є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Матеріалами справи встановлено, що ДП "ММТП", надавши в період з 30.04.013 року по 12.07.2013 року ТДВ "Чорноморгідробуд" послуги на загальну суму 245 095,58 грн., виконало покладені на нього Договором та Додатковою угодою до нього та нормами чинного законодавства обов'язки.

Між тим, ТДВ "Чорноморгідробуд", за отримані від позивача відповідні послуги в порушення умов вищезазначеного договору та норм чинного законодавства, свої зобов'язання належним чином не виконало, а саме не розрахувалось взагалі, залишивши і наданий час не погашеною заборгованість у розмірі 245 095,58 грн.

Таким чином, судова колегія погоджується з твердженнями та розрахунками позивача, що за ТДВ "Чорноморгідробуд" утворилася та наявна заборгованість за надані в період з 30.04.013 року по 12.07.2013 року послуги в розмірі 245 095,58 грн. та дійшла до висновку про обґрунтованість, правомірність та доведеність належним чином і в повному обсязі позовних вимог ДП "ММТП".

Відповідно до п.5.2 Договору за прострочення оплати з замовника стягується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період, за який нараховується пеня до повної сплати заборгованості, включаючи день сплати.

За змістом ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України встановлює такий правовий наслідок порушення зобов'язання як сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина 1 статті 549 ЦК України).

Так, згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року № 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу приписів ч.ч.4, 6 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.2 статті 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.3 ст.6 ЦК України, сторони в договорі не можуть відступати від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

З огляду на вищевикладене, розмір пені не може перевищувати той розмір, який установлено законом та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до пункту 6 статті 232 ГПК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, судова колегія погоджується із висновками місцевого господарського суду щодо нарахування пені у період з 30.04.2013 року по 12.07.2013 року у сумі 7 752,56 грн., яку з вищезазначених підстав було самостійно розраховано та визначено її розмір.

У зв'язку з наведеним, такі позовні вимоги ДП "ММТП" підлягають задоволенню в повному обсязі, що і було вірно та законно зроблено місцевим господарським судом.

Щодо зустрічних позовних вимог ТДВ "Чорноморгідробуд" про визнання недійсною Додатковою угодою від 20.06.2013 року до Договору № 1-П від 20.03.2013 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

За твердженням відповідача при подачі зустрічної позовної зави, підпис генерального директора - Холодова Д.В., ТДВ "Чорноморгідробуд" на Додатковій угоді не належить йому, а тому зазначена додаткова угода є недійсною.

Проте, вищезазначені доводи спростовуються як судом першої інстанції так і колегією суддів апеляційного провадження з огляду на наступне.

Як було встановлено вище, 20.03.2013 року між сторонами, ДП "ММТП" та ТДВ "Чорноморгідробуд" в особі генерального директора Холодова Д.В., діючого на підставі Статуту було укладено Договір № 1-П.

20.06.2013 року між зазначеними вище сторонами, від імені ТДВ "Чорноморгідробуд" в особі генерального директора Холодова Д.В., діючого на підставі Статуту було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору.

Так, Договір № 1-П від 20.03.2013 року та Додаткова угода до нього підписана обома сторонами та скріплена печатками.

Крім того, в матеріалах справи наявні листи від 21.06.2012 року № 0213 та від 10.07.2013 року № 001-20 на адресу позивача, які підписані саме генеральним директором ТДВ "Чорноморгідробуд" - Холодовим Д.В. і на період вищезазначеного Договору (т.1.а.с.147-148).

Скріплення підпису круглою печаткою підприємства може використовуватися виключно з відома та під контролем керівника, оскільки саме керівник підприємства несе відповідальність за засвідчення печаткою відповідних документів, а тому припущення відповідача, що підпис на додатковій угоді не належить директору товариства не доведено самим відповідачем в порядку ст.ст.33, 34 ГПК України.

Господарський суд, вирішуючи спір зобов'язаний встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними. Недійсність правочину виникає через те, що дія схожа на правочин, але за своєю суттю не відповідає його характеристикам. Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів:

- дефекти (незаконність) змісту правочину;

- дефекти (недотримання) форми;

- дефекти суб'єктного складу;

- дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Отже, відповідно до статті 33 ГПК України, позивач має подати докази стосовно того, що його права порушені, оскаржений договір не відповідає чинному законодавству.

Згідно із п.7 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Виходячи з викладеного, до загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, віднесено те, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06 листопада 2009 року „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" встановлено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" передбачено, що правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої-третьої, п'ятої статті 203 ЦК України.

Таким чином у зв'язку з вищевикладеним, посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що ТДВ "Чорноморгідробуд" взагалі не знало про існування Додаткової угоди від 20.06.2013 року до Договору від 20.03.2013 року є безпідставним та до уваги взагалі не приймається, оскільки приймально-здавальні акти та акти надання послуг підписані обома сторонами та скріплені печаткам, підтверджують отримання та надання послуг відповідно до умов Договору та Додаткової угоди до нього, умови яких повинні виконуватись обома сторонами належним чином.

Доводи скаржника відносно того, що відповідно до актів виконаних робіт, ДП "ММТП" надало послуги відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Договору на загальну суму 188 888,07 грн. до уваги колегією суддів не приймається з огляду на наступне.

Відповідно до п.3.1 Додаткової угоди, вартість послуг плавкраном Виконавця складає : без урахування паливно-мастильних матеріалів - 1 060 грн. 83 коп. (без ПДВ) за одну годину роботи плавзасобу; з урахуванням паливно-мастильних матеріалів - 1 414 грн. 82 коп. (без ПДВ) за одну годину роботи плавзасобу. ПДВ стягується в порядку, визначеному чинним законодавством України. Вартість послуг виконавця в день не повинна бути менша ніж 8 486 грн. 64 коп. (без ПДВ) при наданні послуг без урахування паливно-мастильних матеріалів, та 11 318 грн. 56 коп. без ПДВ) при наданні послуг з урахуванням паливно-мастильних матеріалів.

За змістом п.3.3. Додаткової угоди, замовник оплачує послуги виконавця згідно рахункам шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця на підставі актів наданих послуг та приймально-здавальних актів за фактично витрачений час з моменту початку до моменту закінчення надання послуг протягом 5-ти банківських днів з дати отримання рахунку, але не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним.

Матеріалами справи підтверджується, що між сторонами були підписані акти надання послуг на загальну суму 245 095,58 грн. відповідно до тарифів які були сторонами передбачені Додатковою угодою № 1 від 20.06.2013 року до Договору № 1-П від 20.03.2013 року.

Таким чином, підписання приймально-здавальних актів та актів надання послуг відповідно до умов Договору та Додаткової угоди до нього підтверджують факт прийняття ТДВ "Чорноморгідробуд" отриманих/наданих послуг у період з 30.04.2013 року по 12.07.2013 року від ДП "ММТП" на загальну суму 245 095,58 грн. а тому повинні бути оплачені замовником у повному обсязі відповідно умов договору та норм чинного законодавства.

ТДВ "Чорноморгідробуд" ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надало, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог, доводів і заперечень.

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про задоволення позовних вимог ДП "ММТП" та про відмову в задоволені зустрічних позовних вимог ТДВ "Чорноморгідробуд".

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 30.01.2014року по справі № 916/2820/13 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ТДВ "Чорноморгідробуд" - без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Чорноморгідробуд" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Одеської області від „30" січня 2014 року по справі № 916/2820/13 залишити без змін.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови

складено „16" квітня 2014 року.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Т.Я. Гладишева