Ухвала суду № 38238499, 01.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2014 року м. Київ К/800/34416/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання Ровер» на постанову та ухвалуЗапорізького окружного адміністративного суду від 10.11.2011 року Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2013 рокуу справі№ 2а-0870/8748/11за позовомПриватного акціонерного товариства «Ровер»до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжяпровизнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10.11.2011 року у справі № 2а-0870/8748/11, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2013 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про задоволення позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 56, 193, 200, 201 Податкового кодексу України, ст. ст. 204, 215, 234, 655, 656, 712 Цивільного кодексу України, Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.199 року № 363, ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем виїзної перевірки ПАТ «Ровер» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2011 року складено акт від 30.09.2011 року № 4206/3-08/25214771, яким зафіксовано порушення п. п. 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, які призвели до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за липень 2011 року на 33 798,00грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.10.2011 року № 0000502307, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 42 247,50 грн. (в тому числі визначено суму завищення бюджетного відшкодування у розмірі 33 798,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 8 449,50 грн.).

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України).

Згідно із до п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що реальність господарських операцій по виконанню договору № 1/05 від 12.05.2011 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Оріал», не підтверджується матеріалами справи, документів, які б підтвердили отримання товару та поставку товару платником та докази подальшого використання придбаного у вказаного контрагента товару у своїй господарській діяльності, подальшої реалізації та отримання доходу від такої операції, платником не надано.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують та підлягають відхиленню, оскільки зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання Ровер» відхилити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.11.2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2013 року у справі № 2а-0870/8748/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак