Ухвала суду № 38238436, 20.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2014 року м. Київ К/9991/40326/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Луч" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.03.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.05.2011

у справі № 2а-0570/2709/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Луч"

до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької

області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Луч" звернулось до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22.03.2011 у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.05.2011 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.03.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, позивач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період з 1 липня 2007 по 30 вересня 2010 ; за результатами перевірки складено акт від 28.01.2011 року № 61/23-3/35401026.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме завищено суму податкового кредиту з ПДВ з вартості ТМЦ, отриманого за нікчемними правочином, всього у сумі 47 532 гривень у тому числі за липень 2009 року у сумі 30 761 гривень, за серпень 2009 року у сумі 16 771,00 гривень.

На підставі вищевказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.02.2011 року про нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 47 532,00 гривень та застосовано штрафну санкцію у розмірі 23 766,00 гривень.

З матеріалів справи вбачається, що до умов укладеного між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Авістапромторг» (постачальник) договору купівлі-продажу № 1-06/09 товару, який зазначається у специфікації від 1 червня 2009 року, постачальник зобов'язався поставити товарно-матеріальні цінності у власність покупця (позивача), а покупець (позивач) прийняти та сплатити кошти за отриманий товар.

З матеріалів справи також вбачається, що постановою Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 9 березня 2011 року по справі № 3-474/2011 встановлені певні факти, а саме встановлено факт порушення ведення податкового обліку керівником позивача п.п.7.4.1 п.7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". При цьому, у суді правопорушник визнала свою провину. Окрім цього, провина керівника позивача підтверджується актом перевірки від 28.01.2011 року № 61/23-2/35401026, яким встановлено здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ „Авістапромторг", за наслідками яких позивачем було сформовано податковий кредит за липень 2009 року у сумі 30 761 грн., за серпень 2009р. у сумі 16 771,00 грн.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом пп. "а" п. 7.7.2 п. 7.7 цієї ж статті Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, в порядку наведених законодавчих приписів від'ємна різниця між податковими зобов'язаннями платника (тобто надходженнями сум податку на додану вартість) та податковим кредитом (витратами зі сплати податку в ціні товарів та послуг) за умови фактичного здійснення господарської операції (яка відображена у податковому обліку платника на підставі належним чином оформлених первинних документів відповідно її дійсного економічного змісту) підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету.

У розгляді цієї справи відповідачем доведено наявність порушень у формуванні позивачем податкового кредиту.

Пунктом 1.8 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість", бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Отже, законодавче визначення бюджетного відшкодування пов'язане із сплаченими платником сумами податку, що відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат, заподіяних майнових збитків.

Аналіз норм Закону України „Про податок на додану вартість" свідчить, що термін "сплата податку" використовується в розумінні сплати податку покупцем у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Так, п. 1.3 ст. 1 названого Закону, даючи визначення платника податку як особи, яка зобов'язана утримати та внести до бюджету податок, визначає при цьому, що податок сплачується покупцем або особою, яка імпортує товари на митну територію України.

З огляду на зазначене слід зробити висновок про те, що вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість" щодо надмірної сплати податку як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно з цим Законом поніс фактичні витрати по сплаті податку.

З наведених законодавчих положень випливає, що окрім формальних вимог щодо наявності у платника належним чином оформлених податкових накладних, визначальною умовою реалізації права платника на податковий кредит (який в подальшому бере участь в розрахунку суми бюджетного відшкодування), є реальність її здійснення в рамках провадження господарської діяльності платника.

Суди попередніх інстанцій, оцінивши вказані обставини у сукупності та дослідивши наявні у справі документи, подані платником на підтвердження понесених витрат по взаємовідносинах за названим контрагентом, дійшов обґрунтованого висновку, що первинні документи не підтверджують реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Авістапромторг», за вказаних обставин самі по собі податкові накладні не є достатнім свідченням дійсного виконання поставок товару позивачу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Луч" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.03.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.05.2011 у справі № 2а-0570/2709/2011 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Луч" відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.03.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.05.2011 у справі № 2а-0570/2709/2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко