Ухвала суду № 38238443, 27.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2014 року м. Київ К/9991/38740/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Будьоннівському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07.04.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.05.2011

у справі № 2а-23438/10/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запчасть трейдинг»

до Державної податкової інспекції в Будьоннівському районі м. Донецька

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Запчасть трейдинг» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Будьоннівському районі м. Донецька про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07.04.2011 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.05.2011 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07.04.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку податкової звітності з податку на прибуток; за результатами перевірки було складено акт перевірки від 13.09.10 №2830/15-011/36252869.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.6.1 ст. 6, п.16.4 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.1.5, п.п.І.6 п.1, п.п. 2.3 п.2, п.п.3.1 п.3 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.03 №143.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 30.09.2010 №0002911501/0/13356/15-013/36252869/10 яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 7134,00 грн.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем до ДПІ в Будьоннівському районі м. Донецька надана декларація з податку на прибуток за 2009 рік, у якій в рядку 04.9 «від'ємне значення об'єкту оподаткування попереднього податкового періоду» не заповнена.

В декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року в рядку 05 «коригування валових витрат» вказана сума 295035,00грн., в рядку 05.2 «самостійно виявленні помилки за результатами минулих податкових періодів» вказана сума 295035,00.

Виправлення самостійно виявлених помилок, допущених у попередніх податкових періодах, здійснюється за правилами, встановленими п.5.1 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та п.4.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" на відміну від п. 17.2 ст. 17 цього Закону виправленню підлягає лише помилка в показниках "раніше поданої податкової декларації", тобто в одній декларації. Пунктом 2 Порядку встановлено, якщо платником самостійно виявлено помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, то відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону N 2181 (з урахуванням строків давності) такий платник має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податку має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були виявлені.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податку подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний (податковий) період, то така звітна декларація не вважається уточнюючою, а штрафи, визначені в пункті 17.2 статті 17 Закону N 2181, не застосовуються.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку що позивач виправив самостійно встановлені помилки при поданні декларації з податку на прибуток за 2009 рік, в декларації за 1 квартал 2010 року, в порядку встановленому законодавством, та обґрунтовано відобразив показники в деклараціях з податку на прибуток підприємства за 2009 рік, 1 квартал 2010 року та 1 півріччя 2010 року.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду бере до уваги висновок судово-економічної експертизи, яка встановила, що первинними документами бухгалтерського та податкового обліку позивача не підтверджується порушення ним Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Будьоннівському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07.04.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.05.2011 у справі № 2а-23438/10/0570 змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Будьоннівському районі м. Донецька відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07.04.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.05.2011 у справі № 2а-23438/10/0570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко