Постанова № 38238434, 27.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" березня 2014 р. м. Київ К/800/19587/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В., Леонтович К.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АРК на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 08 листопада 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2013 року у справі № 2а-11633/12/0170/12 за позовом Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим до Товариства з обмеженою відповідальністю «Щедре село» про стягнення недоїмки, —

в с т а н о в и л а:

Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Щедре село" 154,18 грн. заборгованості зі сплати суми фінансових санкцій, застосованих відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2013 року, у задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішенням, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове про задоволення позову з мотивів невірного застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши в межах доводів касаційної скарги матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судами та обґрунтованості застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вбачає підстави до її задоволення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11 березня 2011 року Управлінням Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Щедре село" було прийняте рішення №205 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України №1058 від 09.07.03 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на загальну суму 154,18 грн., з яких: 91,77 грн. штрафу та 62,41 грн. пені.

Згідно із частиною 2 статті 17 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальник зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Частиною 6 статті 19 цього Закону встановлено, що страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частинах 1 та 2 цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

Стаття 20 Закону визначає порядок обчислення та сплати страхових внесків. В абзаці 1 частини 6 цієї статті зазначено, що страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Частинами 1, 2, 5, 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»(в редакції до 01 січня 2011 року) передбачалось, що у разі виявлення своєчасно несплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

За рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу;

01 січня 2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону визнано такими, що втратили чинність частини 1-9 статті 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Абзацом 5 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону встановлено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди дійшли висновку, що закон, на підставі якого до позивача нараховані санкції, втратив чинність, а тому нарахування недоїмки є протиправним.

Такі висновки судів є необґрунтованими.

Фактично, суди прийшли до висновку, що виключення частин 1-9 статті 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» унеможливлює їх застосування після 01 січня 2011 року.

Проте, така позиція судів не узгоджується зі змістом пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки вказана норма передбачає вчинення органами Пенсійного фонду стягнення заборгованості із сплати страхових внесків та штрафних санкцій відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, тобто в порядку статті 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

На думку колегії суддів, недоїмка, нарахована Підприємству у зв’язку з несплатою страхових внесків при виплаті заробітної плати за період до 01 січня 2011 року, має бути стягнута і після 01 січня 2011 року, оскільки така заборгованість зі сплати внесків виникла в період дії статті 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

У зв’язку з наведеними нормами та обставинами, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача спірних сум штрафу та пені підлягають задоволенню, а постанова Окружного адміністративного суду АР Крим від 08 листопада 2012 року та ухвала Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2013 року – скасуванню.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що обставини справи встановлені повно і правильно, але, вирішуючи спір по суті, суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення помилкових судових рішень.

Згідно з ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 229, 230, 232 КАС України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АРК задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 08 листопада 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2013 року у справі № 2а-11633/12/0170/12 скасувати, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Щедре село» на користь Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим заборгованість по фінансових санкціях в розмірі 154 (сто п’ятдесят чотири) грн. 18 коп. (банк стягувача: ПАТ «Державний ощадний банк України» МФО 324805, код 22259661) на:

- р/р 2560870447612 в сумі 145,41 грн.;

- р/р 2560870547631 в сумі 8,77 грн.

Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: