Ухвала суду № 38238423, 20.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2014 року м. Київ К/9991/40628/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сторожинецькому районі на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.01.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.05.2011

у справі № 2-а-469/10/2470

за позовом Сільськогосподарського виробничо-переробного закритого акціонерного товариства "Буковинапродукт"

до Державної податкової інспекції у Сторожинецькому районі

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське виробничо-переробне закрите акціонерне товариство "Буковинапродукт" звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ріпкінському районі Чернігівської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.01.2011 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.05.2011 постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.01.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено планову виїзну перевірку СГВП ЗАТ «Буковинапродукт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 31.03.2009; за результатами перевірки складено акт № 725/23/05398421 від 06.07.2009.

В ході вказаної перевірки виявлено порушення позивачем п.п. 7.4.1, 7.4.4 та 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»; ст. 203, ст. 208 ЦК України, п. 5.1 ст.5, ч.4 п.п 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За наслідками висновків вищезазначеного акту відповідачем було прийнято податкові повідомлення - рішення № 0000442300/0, №0000432300/0 від 13.07.2009, №0000442300/1, №0000432300/1 від 11.08.2009, №0000442300/2, №0000432300/2 від 02.09.2009, №0000442300/3, №0000432300/3 від 17.11.2009.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував відображений в акті від 06.07.2009р. № 725/23/05398421 висновок контролюючого органу, що правочини які було здійснено між ПП «Енкрго-Люкс» та СГВП ЗАТ «Буковинапродукт» є недійсними у зв'язку з тим, що по ним не відбувалося руху матеріальних цінностей, а лише надавалися документи стосовно продажу товарі по нікчемним правочинам.

Визнання спірної угоди недійсною передбачає встановлення невідповідності змісту угоди актам цивільного законодавства.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що відповідачем не доведено, наявність умислу між ПП «Енкрго-Люкс» та СГВП ЗАТ «Буковинапродукт»", щодо укладення договору, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, як можливої підстави для визнання недійсним господарського зобов'язання.

До матеріалів справи надані докази виконання вказаного договору, а саме, наявні прибутково-видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання виконаних робіт ПП «Енерго-Люкс» за період з жовтня 2007р. по березень 2009р., оборотно-сальдові відомості по рахунках 631, 201,204,15 за період з жовтня 2007р. по березень 2009р., податкові декларації по податку на прибуток за період з жовтня 2007р. по березень 2009р., зведеною таблицею даних про обсяги закупівель, переробки сировини, виготовлення та реалізацією готової продукції за період з 01.09.2007р. по 01.04.2009р., податковими деклараціями по ПДВ за період з жовтня 2007р. по березень 2009р.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.п.7.5.1 п.7.5. ст.7 цього Закону України «Про податок на додану вартість» вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, дата виписки відповідного рахунку; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів. Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України). При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При цьому, ст. 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно п.п. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари, на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Зважаючи на вище зазначені правові норми, колегія суддів зазначає, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкові накладні, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом приймання робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Згідно з підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 не підлягає включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Суди попередніх інстанцій приймаючи до уваги наявність в матеріалах справи письмових доказів та первинних документів дійшли висновку про реальність вчинених угод позивача з ПП «Енкрго-Люкс».

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сторожинецькому районі на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.01.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.05.2011 у справі № 2-а-469/10/2470 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сторожинецькому районі відхилити.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.01.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.05.2011 у справі № 2-а-469/10/2470 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко