Ухвала суду № 38238420, 27.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/40981/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2011

у справі № 23/481/08-АП-5/112/09-АП

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень: №0000261720/0 від 19.03.2008; №0000261720/1 від 21.04.2008; №0000261720/2 від 07.07.2008; №0000261720/3 від 23.09.2008.

Постановою господарського суду Запорізької області від 24.06.2010 позовні вимоги задоволено у повному обсязі, визнано нечинними податкові повідомлення - рішення: №0000261720/0 від 19.03.2008; №0000261720/1 від 21.04.2008; №0000261720/2 від 07.07.2008; №0000261720/3 від 23.09.2008

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2011 постанову господарського суду Запорізької області від 24.06.2010 скасовано, прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 по 30.09.2007 та складено акт №102/172/НОМЕР_1 від 28.02.2008.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000261720/0 від 19.03.2008, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 581189,73 грн.: основний платіж 385079, 82 грн., штрафні (фінансові) санкції 196109, 91 грн.

В порядку адміністративного оскарження прийнято рішення №260/14/25020 від 27.06.2008, яким скасовано податкове повідомлення-рішення №0000261720/0 від 19.03.2008 в частині штрафних санкцій за заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість за період з 01.01.2006 по 30.09.2007 на суму 385079, 82 грн., в іншій частині податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

На підставі вищезазначеного рішення відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000261720/2 від 07.07.2008, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 581189, 73 грн.: основний платіж 385079, 82 грн., штрафні (фінансові) санкції 196109,91 грн.

За результатами розгляду поданої до Державної податкової адміністрації України скарги позивача прийнято рішення №8545/0/25-0315 від 18.09.08, яким податкові повідомлення - рішення залишено без змін.

Відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000261720/3 від 23.09.2008, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість 581189, 73 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 2.3.1 ст. 2, п. 4.1 ст. 4, п. 6.1 ст. 6, пп.7.3.1 п. 7.3, ст. 7, п. 9.1 та п. 9.4 ст.9, п.10.1 ст. 10 Закону України „Про податок на додану вартість", позивачем не сплачено та не перераховано до бюджету податку на додану вартість за 2006 рік - 9 місяців 2007 року в сумі 385079, 82 грн.

Указом запроваджено спеціальний режим оподаткування, обліку та звітності, спрямований на підтримку суб'єктів малого підприємництва.

За змістом статті 1 Указу Президента України від 03.07.1998 N 727/98 „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", з доходів, одержаних фізичною особою-суб'єктом малого підприємництва, єдиний податок запроваджується за умови дотримання вимог цього Указу, зокрема якщо виручка платника єдиного податку за рік не перевищує 500000 грн.

Згідно зі статтею 5 Указу у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Питання оподаткування сум, що перевищують установлений законодавцем граничний обсяг виручки, положеннями Указу врегульовані не були.

У той же час згідно з приписами пункту 22.10 статті 22 Прикінцевих положень Закону України від 22.05.2003 N 889-IV „Про податок з доходів фізичних осіб" правовідносини з оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю врегульовувались положеннями розділу IV Декрету, який підлягав застосуванню з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 цього Закону.

Так, оподатковуваним доходом громадян від заняття підприємницькою діяльністю згідно зі статтею 13 розділу IV Декрету вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

Відповідно до підпункту 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону N 889-IV оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту. Інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1, отримані вказаними фізичними особами, оподатковуються згідно з підпунктом 9.12.2 зазначеного пункту за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

Аналіз загальних принципів оподаткування, закріплених Конституцією України та Законом України від 25.06.1991 N 1251-XII „Про систему оподаткування", якими встановлювались засади податкових відносин в Україні на час виникнення спірних відносин, та наведених норм матеріального права дає підстави дійти висновку, що оподаткування доходів - платника єдиного податку, отриманих з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, має здійснюватись із застосуванням встановлених Законом N 889-IV правил загальної системи оподаткування для платників податків, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

У справі, що розглядається, судами не було застосовано до спірних відносин приписи Закону N 889-IV щодо доходів, отриманих позивачем за період 01.01.2006 по 31.12.2006 та з 01.01.2007 по 30.09.2006, які перевищили граничні обсяги виручки від здійснення підприємницької діяльності, встановлені Указом.

Підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України „Про податок на додану вартість" передбачено, що особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 грн. (без урахування податку на додану вартість).

При цьому згідно з пунктом 12.1 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 N 79, не зареєстрована платником податку на додану вартість особа, яка, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування та сплачуючи єдиний податок, перевищила обмеження щодо обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік, установленого статтею 1 Указу, зобов'язана подати до органу державної податкової служби заяву про реєстрацію як платника податку на додану вартість.

Реєстраційна заява платника податку на додану вартість має бути подана (надіслана) податковому органу фізичною особою - підприємцем - не пізніше двадцятого календарного дня з моменту перевищення.

Відповідно до пункту 9.4 статті 9 Закону України „Про податок на додану вартість", якщо особа укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), унаслідок виконання яких планується здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищуватиме протягом звітного податкового періоду у два чи більше разів суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, то така особа зобов'язана зареєструватися як платник цього податку до кінця такого звітного податкового періоду.

Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Отже, чинне податкове законодавство, встановлюючи обов'язок особи зареєструватися платником податку на додану вартість за умови перевищення обсягу оподатковуваних операцій, не містить будь-яких особливостей або застережень в залежності від режиму оподаткування, на якому перебуває така особа.

Невиконання ж такого обов'язку особою у визначений законом строк тягне застосування передбачених законом наслідків, що обумовлює правомірність донарахування позивачеві оспорюваної суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на розрахунковий рахунок позивача згідно первинних банківських документів від замовників надійшла сума 685047, 58 грн. за період з 01.01.2006 по 31.12.2006 та сума 1240352, 24 грн. за період з 01.01.2007 по 31.12.2007.

Декларації про доходи, одержані протягом звітного року, позивачем не надавались.

Єдиним критерієм для віднесення коштів до виручки суб'єкта господарювання є факт їх надходження на рахунок останнього за операціями з продажу товарів (робіт, послуг) незалежно від виду договору, яким опосередковувалося виконання таких операцій, а відтак при визначенні граничного обсягу виручки, при перевищенні якого суб'єкт малого підприємництва втрачає право перебувати на спрощеній системі оподаткування, підлягає врахуванню і сума виручки платника єдиного податку.

Таким чином, позивач отримавши на власний розрахунковий рахунок суму, яка перевищує дозволений Указом Президент України розмір виручки, а саме 500000 грн., повинен був перейти на загальну систему оподаткування.

Така втрата має місце в разі порушення платником єдиного податку обов'язкових умов перебування на спрощеній системі оподаткування, зокрема в разі перевищення ним граничного розміру виручки, встановленого для платників єдиного податку названим Указом Президента України.

За наявності обставин, що вказують на втрату права перебування особи на спрощеній системі оподаткування, така особа несе відповідальність на загальних підставах.

Зокрема, не звільняється від фінансових санкцій особа, що не виконала податкового обов'язку, який виник унаслідок необхідності оподатковувати за правилами загальної системи оподаткування сум перевищення виручки понад установлені для платників єдиного податку межі.

Оскільки судовими інстанціями не встановлено обставини даної справи, з огляду на не з'ясований судами факт перевищення позивачем граничного обсягу виручки та не встановлення суми такого перевищення.

Не встановлення в судовому процесі вище зазначених обставин як таких, що мають суттєве значення у справі з огляду на неможливість правильно вирішити спір без їх з'ясування, відповідно до частини другої ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень у зв'язку з їх не відповідністю вимогам частин 4 та 5 ст. 11, частині 1 ст. 138 та ст. 159 цього Кодексу з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2011 у справі № 23/481/08-АП-5/112/09-АП задовольнити частково, судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову господарського суду Запорізької області від 24.06.2010 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2011 у справі № 23/481/08-АП-5/112/09-АП скасувати.

Справу № 23/481/08-АП-5/112/09-АП направити на новий розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко