Ухвала суду № 38238402, 27.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/38056/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Волошин В.М.

за участю представників згідно журналу судового засідання від 27.02.2014 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційні скарги Голови Державної податкової адміністрації у Вінницькій області Вітрука Олександра Васильовича, Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22.04.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011

у справі № 2а/0270/1002/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ДМС"

до Голови Державної податкової адміністрації у Вінницькій області

Вітрука Олександра Васильовича,

Державної податкової інспекції у м. Вінниці

про визнання протиправними дій, визнання протиправними та

скасування рішення та податкової вимоги

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ДМС" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Голови Державної податкової адміністрації у Вінницькій області Вітрука Олександра Васильовича, Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправними та скасування рішення № 159 від 11.01.2011, податкової вимоги № 250 від 02.02.2011 та визнання протиправними дій.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 22.04.2011 позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення голови Державної податкової адміністрації у Вінницькій області Вітрука О.В. № 159 від 11.01.2011 про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000692300 від 09.03.2010, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Вінниці щодо прийняття податкової вимоги № 250 від 02.02.2011, визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Державної податкової інспекції у м. Вінниці № 250 від 02.02.2011.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011 постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22.04.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції Голова Державної податкової адміністрації у Вінницькій області оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції Державна податкова інспекція у м. Вінниці оскаржила їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 30.09.2009 та складено акт № 57/2320/32719282 від 24.02.2010.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.2, пп. 7.7.3, пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", занижено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у розмірі 808875 грн.

За результатами перевірки відповідачем прийнято та направлено на адресу позивача податкове повідомлення - рішення № 0000692300 від 09.03.2010, яким збільшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 808875 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення позивачем не оскаржувалось, визначена податковим органом сума заниження бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в розмірі 808875 грн. зараховувалась з зменшення податкових зобов'язань по податку на додану вартість в наступних податкових періодах.

11.01.2011 головою Державної податкової адміністрації у Вінницькій області Вітруком О.В. прийнято рішення № 159, яким, відповідно до ст. 55 Податкового кодексу України, скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці № 0000692300 від 09.03.2010, як таке, що застосоване в порушення п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість".

02.02.2011 Державною податковою інспекцією у м. Вінниці винесено та направлено позивачу податкову вимогу № 250 (форма Ю), відповідно до якої позивачу визначено необхідність термінового погашення податкового боргу по податку на додану вартість в сумі 746047 грн.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених в ціні товарно-матеріальних цінностей сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт реального здійснення відповідної господарської операції та підтвердження вказаної обставини належним чином оформленими первинними документами, які, в свою чергу, є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, з огляду на встановлений судами факту реального здійснення господарських операцій з придбання позивачем товару, висновок судів про задоволення позову є правильним.

Доводи скаржників про обов'язковість наявності такої підстави для виникнення у платника права на бюджетне відшкодування, як факт надмірного надходження відповідної суми податку до бюджету, обґрунтовано не було взято до уваги судовими інстанціями, позаяк в даному разі виконання контрагентами позивача обов'язку зі сплати податкових зобов'язань до бюджету не має правового значення для вирішення цього спору.

З урахуванням принципу персональної відповідальності підстави для позбавлення такого платника права на включення до податкового кредиту та отримання з бюджету надмірно сплачених сум податку у зв'язку з невиконанням іншими платниками податку - постачальниками по ланцюгу - покладеного на них законом обов'язку щодо внесення до бюджету сплачених покупцем сум податку в ціні придбання товарів (послуг) відсутні.

Враховуючи це, доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновку судів про наявність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційні скарги Голови Державної податкової адміністрації у Вінницькій області Вітрука Олександра Васильовича, Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22.04.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011 у справі № 2а/0270/1002/11 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Голови Державної податкової адміністрації у Вінницькій області Вітрука Олександра Васильовича, Державної податкової інспекції у м. Вінниці залишити без задоволення.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22.04.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011 у справі № 2а/0270/1002/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко