Ухвала суду № 38238403, 13.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/40499/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Волошин В.М.

за участю представників згідно журналу судового засідання від 13.02.2014 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „А-Вікт", Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2011

у справі № 2а-2487/10/0670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „А-Вікт"

до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської

області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „А-Вікт" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області про визнати недійсними та скасувати податкових повідомлень - рішень: №0001072301/0, 0001062301/0 від 16.09.2009; №0001072301/1, 0001062301/1 від 13.10.2009; №0001072301/2, 0001062301/2 від 19.03.2010.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 07.09.2010 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2011 постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 07.09.2010 скасовано, прийняте нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково, визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення-рішення: № 0001062301/0 від 16.09.2009, № 0001062301/1 від 13.10.2009, № 0001062301/2 від 19.03.2010 в частині стягнення санкцій за несплату протягом 90 днів товару в розмірі 1583582 грн. - основний платіж, 375770 грн. - штрафні (фінансові) санкції та 791791 грн. (1583582 грн. X 50%), всього на суму - 2751143 грн., в задоволенні решти позивних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю „А-Вікт" оскаржило її в касаційному порядку.

В скарзі просить частково скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволені позову щодо вимог про визнання недійсними оскаржуваних податкових повідомлень-рішень: № 0001062301/0, № 0001062301/1, № 0001062301/2 в сумі 443483 грн.; №0001072301/0 від 16.09.2009, № 0001072301/1 від 13.10.2009, №0001072301/2 від 19.03.2010 на суму 105021 грн. та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог, в іншій частині постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області оскаржила їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 31.03.2009 та складено акт №2066/23-01/33446070 від 03.09.2009.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення: №0001062301/0 від 16.09.2009, №0001062301/1 від 13.10.2009, №0001062301/2 від 19.03.2010, якими позивачу донараховано податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 1736244 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1458382 грн.; №0001072301/0 від 16.09.2009, №0001072301/1 від 13.10.2009, №0001072301/2 від 19.03.2010, якими позивачу донараховано податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 70014 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 35007 грн., а всього на загальну суму 105021 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 та пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", за період з 01.04.2008 по 31.03.2009 донараховано податок на прибуток на загальну суму 1736244 грн. та зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за І квартал 2009 року на суму 49450 грн., пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", донараховано податок на додану вартість на загальну суму 70014 грн., а також встановлено завищення значення р.26 "Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" декларації по податку на додану вартість станом на 31.03.2009 на суму 61199 грн.

На виконання умов контрактів №1/UA/2008, №2/UA/2008, №4/UA/2008, позивачем не здійснено оплату за отримані товари, в зв'язку з чим занизило валовий дохід, оскільки в разі непогашення заборгованості протягом 90 календарних днів від дня граничного строку погашення такої заборгованості, передбаченого договором, товариство зобов'язано було збільшити валові доходи на суму такої непогашеної заборгованості.

За результатами виконаних робіт за договором від 01.07.2007 про надання послуг по організації просування товарів, укладеним між позивачем та ТОВ „Епіцентр К", та договором від 01.01.2008 про надання інформаційно-консультаційних послуг, укладеного між позивачем та ЗАТ „Нова лінія", у ТОВ „А-ВІКТ" не з'явилося нових, відмінних від існуючих покупців продукції, не відбулося збільшення доходу підприємств, та податкових накладних та актах виконаних робіт не вказано які саме послуги підприємству надавалися, та чи були вони пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Позивачем включено до складу валових витрат послуги по просуванню товарів на ринку, отриманих від ТОВ „Епіцентр К" та ЗАТ „Нова лінія" на 627160 грн. без документального підтвердження, що ці витрати пов'язані з господарською діяльністю позивача та включило до складу податкового кредиту 125343 грн. податку на додану вартість з вартості інформаційно-консультаційних послуг та послуг по просуванню товарів на ринку.

Позивачем було придбано електроенергію у ВАТ „Бердичівське САТП-0651", в якого відсутня ліцензія на право здійснення реалізації електричної енергії та на підставі рахунків та податкових накладних, включило до складу валових витрат та податкового кредиту вартість отриманої електроенергії в сумі 32937 грн.

Також, було включено до складу податкового кредиту 6587 грн., що не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Стосовно зобов'язання товариства збільшити валові доходи на суму такої непогашеної заборгованості.

Відповідно до пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією; або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Згідно з пп. 12.1.4 п. 12.1 ст. 12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що повідомлення про збільшення валових витрат або валового доходу, з посиланням на відповідні положення підпунктів 12.1.1 та 12.1.2 цього пункту, платник податку - продавець надає податковому органу разом з декларацією за звітний період. Однак, стосовно покупця вказаний Закон такої вимоги не встановлює.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позову в цій частині, оскільки податкова інспекція незаконно нарахувала позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток, в зв'язку з відсутністю законних підстав вимагати проводити коригування валових витрат.

Стосовно включення до складу валових витрат послуги по просуванню товарів на ринку, отриманих від ТОВ „Епіцентр К" та ЗАТ „Нова лінія" та придбання електроенергії у ВАТ „Бердичівське САТП-0651".

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом пп. 5.2.1 п. 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 названого Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, Законом заборонено відносити до складу валових витрат, що зменшують базу та об'єкт оподаткування податку на прибуток, витрати, які не підтверджені будь-якими розрахунковими, платіжними та іншими документами взагалі.

При цьому Законом не визначено конкретного переліку підтвердних документів, що є підставою для формування валових витрат платника.

Наведені законодавчі положення також дозволяють зробити висновок, що окрім формальних вимог щодо належного документального оформлення господарської операції, установлених пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", умовою визнання податкової вигоди платника є реальність господарської операції, здійсненої у рамках провадження фактичної економічної діяльності.

Як встановлено судами за наслідками дослідження наявних у справі первинних документів, реальне виконання спірних договорів комісії підтверджується звітами комісіонера, актами виконаних робіт, контрактами (за якими комісіонером реалізовувалась продукція позивача), вантажними митними деклараціями на експорт товару.

У статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року N 996-XIV зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції стосовно того, що витрати позивача вартості інформаційно-консультаційних послуг та послуг по просуванню товарів на ринку та придбання електроенергії не підтверджено первинними бухгалтерськими документами.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „А-Вікт", Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2011 у справі № 2а-2487/10/0670 залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „А-Вікт", Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2011 у справі № 2а-2487/10/0670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко