Ухвала суду № 38238361, 20.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2014 року м. Київ К/9991/40160/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Сатер" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.11.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2011

у справі № 2-а-9746/10

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Сатер"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

Державної податкової адміністрації у м. Києві

про визнання протиправними дій та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Сатер" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, Державної податкової адміністрації у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.11.2010 у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2011 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.11.2010 в частині визнання протиправними дій - скасовано, в цій частині провадження закрито, іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.11.2010 року залишити без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 15.04.2010р. по 14.05.2010р. Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва проведено документальну невиїзну перевірку з питань правильності визначення податку на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету позивачем при взаємовідносинах з ТОВ "Мегаполісбудлюкс" за період з 01.08.2009 по 30.09.2009, за результатами якої складено Акт № 4/23-80/19015984 від 28.05.2010.

В результаті перевірки виявлено порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість", в результаті чого: завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту наступного періоду 2009 року в розмірі 1140 грн.; завищено залишок від'ємного значення за вересень 2009 року, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного податкового періоду в розмірі 162193 грн.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 15.06.2010 р. № 3155/10/23-810 ДПА у м. Києві внесено зміни до Акту перевірки від 28.05.2010 р. № 4/23-80/19015984 в частині даних декларації з податку на додану вартість за вересень 2009 року ВАТ "АК "САТЕР" в зв'язку з тим, що при проведенні перевірки використовувалась декларація з податку на додану вартість за вересень 2009 року, яка містилася в матеріалах кримінальної справи, надана ВАТ "АК "САТЕР", однак в подальшому було встановлено невідповідність даних декларації, яка міститься в матеріалах кримінальної справи та даних декларації, яка подана до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що виправлення даних показників декларації не призвело до зміни результатів перевірки.

Стосовно оскарження акту перевірки колегія суддів зазначає, що за змістом пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС (у тій самій редакції) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з визначенням, наведеним у статті 3 КАС, позивач -це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

За приписами статті 104 КАС до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Отже, з наведених процесуальних норм Закону випливає, що судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті наведених приписів КАС підставою для звернення особи за до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому слід зазначити, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення можливості чи неможливість реалізації її законного права та\або виникнення додаткового обов'язку.

А тому дії суб'єкта владних повноважень є такими що порушують права і свободи особи в тому разі, які вони, по-перше, вчинені з перевищенням визначених законом повноважень, та, по-друге, є юридично значимими, тобто мають безпосередній вплив та стан суб'єктивних прав та обов'язків особи.

Оспорюваний акт саме по собі не має обов'язкового характеру, не створює для суб'єкта господарювання жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав, а відтак не має ознак акта індивідуальної дії у тому значенні, в якому це поняття використано у статті 17 КАС. З урахуванням викладеного оспорюваний акт не може бути предметом розгляду в адміністративному суді, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанцій дійшов вірного висновку про закриття провадження в даній частині позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Сатер" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.11.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2011 у справі № 2-а-9746/10 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Сатер" відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.11.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2011 у справі № 2-а-9746/10 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко