Ухвала суду № 38238343, 27.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/39965/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18.04.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.06.2011

у справі № 2а/0570/2124/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Літмаш"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -

рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Літмаш" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень: № 0000232340 від 27.01.2011; № 0000252340 від 27.01.2011; № 0000242340 від 27.01.2011.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18.04.2011 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.06.2011 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18.04.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати судові рішення, прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 30.06.2010 та складено акт № 19/23-2/33454453 від 10.01.2011.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000232340 від 27.01.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 3024276, 36 грн.: 2979138,98 грн. основний платіж, 745137, 38 грн. штрафні (фінансові) санкції; № 0000242340 від 27.01.2011, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2010 року на 390311 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 97577, 75 грн.; № 0000252340 від 27.01.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в загальному розмірі 2035330 грн.: 1628264 грн. основний платіж, 407066 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження суми податку на прибуток на 2979138,98 грн., пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", внаслідок чого занижено податок на додану вартість в розмірі 1628264 грн. та завищено суму від'ємного значення податку на додану вартість у червні 2010 року на 390311 грн.

Підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань,є висновок податкового органу про нікчемність угод, укладених позивачем з ТОВ НВФ „Стелс", ТОВ „Індустріальній сплави", ТОВ „Загіп".

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість", податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених в ціні товарно-матеріальних цінностей сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт реального здійснення відповідної господарської операції та підтвердження вказаної обставини належним чином оформленими первинними документами, які, в свою чергу, є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Поряд з цим, як встановлено судами попередніх інстанцій, фактичне виконання спірних контрактів підтверджується видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними.

Судами першої, апеляційної інстанцій встановлено, що саме з метою отримання прибутку позивачем були укладені угоди з ТОВ НВФ „Стелс", ТОВ „Індустріальні сплави", ТОВ „Загіп", за якими позивач придбавав у цих підприємств металеві відходи, деталі, сировину.

З матеріалів справи вбачається , що в подальшому позивачем придбаний товар був проданий ТОВ „Завод „РКЕТ", ТОВ „БІК", ТОВ „Донецький шиноремонтний завод", СП ТОВ „Донецькій завод алюмінієвих профілів", ТОВ ТПК „Укрсплав", ТОВ „Інтермет", ДП „Техноскрап" ТОВ „Скрап", про що свідчать досліджені судом первинні документи специфікації, видаткові накладні, податкові накладні.

Перевезення товару підтверджено наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними на транспортування товару на склад кінцевого покупця.

Відповідно до положень підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до валових витрат витрати, які не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення яких вимагається правилами податкового і бухгалтерського обліку.

Учасники цих господарських операцій у своїх бухгалтерській та податковій звітностях повно і достовірно відобразили вчинені операції, правомірно віднесли вартість поставок відповідно до валового доходу та валових витрат, своєчасно сплатили податки.

При визнанні угод нікчемними податковим органом не доведено вини та умислу позивача, спрямованих на порушення публічного порядку.

При цьому встановлено, що за спірними угодами контрагенти виконали повністю взяті на себе зобов'язання, а позивач, в свою чергу, провів повний розрахунок за товар.

Контрагенти позивача здійснювали господарську діяльність, вони не були визнані банкрутом, не були ліквідовані, були платниками податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18.04.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.06.2011 у справі № 2а/0570/2124/11 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18.04.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.06.2011 у справі № 2а/0570/2124/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко