Ухвала суду № 38238344, 20.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/39914/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Дністер - Спецгідроенергомонтаж" на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02.06.2011

у справі № 2а-789/10/2470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Дністер -

Спецгідроенергомонтаж"

до Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції Чернівецької

області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Дністер - Спецгідроенергомонтаж" звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції Чернівецької області про скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 18.03.2009 позовні вимоги задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення: № 0000452300/0 від 18.09.2009, частково на суму 186750 грн.; визнано нечинним податкове повідомлення-рішення за 0000462300/0 від 18.09.2009.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02.06.2011 постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 18.03.2009 скасовано прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 31.03.2009 та складено акт № 448/23-013/31015986 від 07.09.2009.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення: № 0000452300/0 від 18.09.2009, яким визначено позивачу податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 223767, 50 грн.: основний платіж 142703 грн., штрафні (фінансові) санкції 81064, 50 грн.; № 0000462300/0 від 18.09.2009, яким визначено позивачу податкове зобов'язання по податку на прибуток підприємств у сумі 207562, 50 грн.: основний платіж 155625 грн., штрафні (фінансові) санкції 51917, 50 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: п. 3.1. ст. 3, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.2.1, пп. 7.2.6, п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", за період з 01.04.2008 по 31.03.2009 занижено податок на додану вартість на загальну суму 142703 грн.; п. 4.1.1, пп. 4.1.2, п. 4.1 ст. 4; пп. 5.1., пп. 5.2.1, пп. 5.2.5, п. 5.2, пп. 5.3.9, п. 5.3, пп. 5.6.1, п. 5.6, пп. 5.7.1, п. 5.7, п. 5.9 ст. 5; ст. 8; п. 16.4 ст. 16 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", не донараховано податок на прибуток всього за перевірений період у сумі 179508 грн.; пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", не подано декларацію з податку на прибуток підприємства за І квартал 2009 року.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону N 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

При цьому, відповідно до п. 5.11 ст. 5 Закону N 334/94-ВР, встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у даному Законі, не дозволяється.

В свою чергу, факт надання послуг підтверджується підписані замовником акти виконаних робіт свідчать, що при будівництві використані саме ці матеріали, які вказані в накладних та отримані від ТОВ „БФ „Спектор" та ТОВ „УБК" Стелла", які по формі і змісту відповідають вимогам Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" N 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону N 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 165 (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок), визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Згідно з пунктом 2 Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

У зв'язку з викладеним колегія суддів прийшла до висновку, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість згідно податкових накладних, отриманих від ТОВ „БФ „Спектор" та ТОВ „УБК „Стелла".

Судом першої інстанції встановлено, що товарно-матеріальні цінності, вказані у документах від ТОВ „БФ „Спектор" та ТОВ „УБК „Стелла", отримані позивачем, що підтверджується прибутково-видатковими накладними та податковими накладними та було відображено в реєстрах бухгалтерського обліку придбання товарно-матеріальних цінностей, згідно прибутково-видаткових накладних та податкових накладних .

Факт здійснення операцій з ТОВ „БФ „Спектор" та ТОВ „УБК „Стелла", що підтверджується перерахуванням коштів на банківський рахунок ТОВ „БФ „Спектор" та ТОВ „УБК „Стелла".

Отримані товарно-матеріальні цінності були використані позивачем при виконанні будівельно-монтажних робіт на будівництві Дністровської ГАЕС, про що свідчать акти виконаних робіт КБ-2в та підсумкові відомості ресурсів (витрати за прийнятими нормами).

Первинними обліковими документами у будівництві, що підтверджують факт виконання робіт є акт приймання виконаних підрядних робіт (типова форма КБ-2В) та підсумкові відомості ресурсів (витрати за прийнятими нормами).

Акти виконаних робіт форми КБ-2В, та підсумкові відомості ресурсів (витрати за прийнятими нормами) були надані перевіряючим в повному обсязі.

Порушень по оформленню та по суті вищезгаданих документів перевіряючими не виявлено, про що свідчить акт перевірки, а тому товарно-матеріальні цінності оприбутковані та витрачені на виробництво правомірно.

Зазначене судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення взято до уваги не було, що призвело до безпідставного скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Дністер - Спецгідроенергомонтаж" на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02.06.2011 у справі № 2а-789/10/2470 слід задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 18.03.2010 залишити без змін.

Керуючись ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Дністер - Спецгідроенергомонтаж" задовольнити.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02.06.2011 у справі № 2а-789/10/2470 скасувати.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 18.03.2009 у справі № 2а-789/10/2470 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко