Рішення № 38236331, 10.04.2014, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "10" квітня 2014 р. Справа № 906/1785/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді Кравець С.Г.

Судді: Ляхевич А.А.,

Судді: Терлецької-Байдюк Н.Я.,

за участю представників сторін:

від позивача: Луцюк В.П., представника за довіреністю від 12.03.2014р.,

від відповідача-1: не з'явився,

- від відповідача-2: не з'явився,

- від прокуратури: Муляренко Т.О., прокурора, наказ №179к від 22.04.2013р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Прокурора Коростишівського району в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації (м.Житомир)

до 1) Коростишівської районної державної адміністрації (м.Коростишів)

2) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (м.Коростишів)

про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та державного акту на право власності на земельну ділянку.

Прокурор Коростишівського району звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації до Коростишівської районної державної адміністрації та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та державного акту на право власності на земельну ділянку.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 06.12.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 19.12.2013р.

В судовому засіданні 19.12.2013р. представник позивача, посилаючись на те, що Житомирська обласна державна адміністрація не наділена повноваженнями щодо здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, а такими повноваженнями наділена Державна інспекція сільського господарства у Житомирській області, заявила клопотання про залучення в якості позивача по даній справі Державну інспекцію сільського господарства у Житомирській області.

Ухвалою господарського суду від 19.12.2013р. розгляд справи відкладено на 14.01.2014р. В цій же ухвалі зазначено про відкладення й вирішення питання про залучення в якості позивача по даній справі Державної інспекції сільського господарства у Житомирській області.

Ухвалою господарського суду від 14.01.2014р. відкладено розгляд справи на 23.01.2014р. Цією ж ухвалою суд відмовив у задоволенні клопотання представника позивача - Житомирської обласної державної адміністрації про залучення в якості позивача по даній справі Державну інспекцію сільського господарства у Житомирській області.

Зважаючи на заявлені клопотання представника позивача, господарський суд ухвалою від 23.01.2014р. продовжив строк розгляду спору на 15 днів, відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України, та відклав розгляд справи на 11.02.2014р.

Розпорядженням голови господарського суду Житомирської області Бобровича В.М. від 11.02.2014р., відповідно до ч.1 ст.4-6 Господарського процесуального кодексу України, рішення загальних зборів суддів господарського суду Житомирської області №8 від 10.08.2011р. та клопотання судді Кравець С.Г від 11.02.2014р. призначено розгляд справи №906/1785/13 колегією у складі трьох суддів: головуючий суддя - Кравець С.Г., судді - Ляхевич А.А., Терлецька-Байдюк Н.Я.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 11.02.2014р. справу №906/1785/13 прийнято до провадження колегії суддів у складі головуючого судді Кравець С.Г., судді Ляхевич А.А., судді Терлецька-Байдюк Н.Я., колегіальний розгляд справи призначено на 11.03.2014р.

Ухвалою суду від 11.03.2014р. розгляд справи відкладено на 10.04.2014р.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просила позов задовольнити.

Представник позивача підтримала правову позицію прокурора та просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Коростишівська районна державна адміністрація (відповідач-1) в судове засідання повноважного представника не направила, хоча про час та місце розгляду справи представник відповідача-1 повідомлявся належним чином - під розписку (а.с.223). На адресу господарського суду 10.04.2014р. від Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області факсом надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із хворобою представника.

Приймаючи до уваги той факт, що неявка представника відповідача-1 не перешкоджає повному та всебічному розгляду справи, а також враховуючи, що поважність неявки представника відповідача-1 не підтверджена документально, колегія суддів відхилила клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи.

При цьому, судом враховано, що в судовому засіданні 14.01.2014р. представник відповідача-1 проти позову заперечила. Надала письмові заперечення (вх.г.с. №508/14 від 14.01.2014р., а.с.125) на позовну заяву, відповідно до яких Коростишівська районна державна адміністрація посилається на п.2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", яким роз'яснено, що з позовами про визнання недійсними правочинів щодо земельних ділянок мають право звертатися сторони цих правочинів (договорів), а також інші зацікавлені особи, зокрема, особи, що мають право на придбання земельної ділянки, яка є предметом цього договору. При цьому, інтерес такої особи стосовно придбання у власність земельної ділянки має бути законним, не суперечити Конституції, законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам, а також відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу.

Зазначає, що оспорюване розпорядження є ненормативним актом (акт одноразової дії) тобто таким, що вичерпує свою дію фактом його виконання. Відповідно до п.5 рішення Конституційного суду України від 16.04.2009 року, ненормативні правові акти є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені після їх виконання. Державний акт на право власності на земельну ділянку є лише правопосвідчувальним документом, через що також не може бути визнаний недійсним чи скасованим, оскільки недійсність правовстановлюючого документу, на підставі якого він був виданий (в даному випадку - договору купівлі-продажу) автоматично призводить і до недійсності державного акту.

Також вказує на необхідність врахування, у даному випадку, практики Європейського суду з прав людини.

Відповідач-2 - СПД ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить поштове повідомлення №1250400291268 про вручення 19.03.2014р відповідачу-2 рекомендованого листа. Відповідач-2 в судовому засіданні 14.01.2014р. проти позову заперечував, просив у його задоволенні відмовити. У письмовому відзиві підприємець ОСОБА_3 посилається на те, що з метою отримання у власність земельної ділянки він звернувся до Коростишівської районної державної адміністрації, де повідомили, що для отримання відповідного акту йому необхідно укласти договір купівлі-продажу з Коростишівською районною державною адміністрацією. Зазначає, що на виконання умов договору купівлі-продажу підприємець перерахував грошові кошти у розмірі 43276,00грн. на рахунок Коростишівської РДА, після чого ним отримано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії Ж№071629 (а.с.126-127).

Враховуючи те, що явка представників відповідача-1 та відповідача-2 в судове засідання не визнавалася обов'язковою, а відкладення розгляду справи за даних обставин призведе до необґрунтованого затягування розгляду справи, колегія суддів визнає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідачів та за наявними матеріалами справи, відповідно до ст.75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням голови Коростишівської районної державної адміністрації від 30.05.2011р. №349 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення - землі промисловості" погоджено ФОП ОСОБА_3 звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,2792га, яка знаходиться в користуванні ФОП ОСОБА_3 (договір оренди земельної ділянки від 21.10.2010р., зареєстрований в державному реєстрі, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди зроблено запис №041021100038 від 26.10.2010р.), що розташована на території Коростишівської міської ради за межами населеного пункту м.Коростишів, вул.Жовтнева, 83 Житомирської області, наданої для реконструкції частини приміщення корівника під цех з обробки природного каменю (а.с.17).

Пунктом 2 даного розпорядження вирішено продати земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі промисловості, згідно звіту про експертну грошову оцінку, ФОП ОСОБА_3 (власнику нерухомого майна), загальною площею 0,2792 га, що розташована на території Коростишівської міської ради за межами населеного пункту м.Коростишів, вул.Жовтнева, 83 Житомирської області, вартістю 43276,00грн., наданої для реконструкції частини приміщення корівника під цех з обробки природного каменю.

На підставі даного розпорядження 09.06.2011р. між Коростишівською районною державною адміністрацією та ФОП ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки шляхом викупу, за яким Коростишівська районна державна адміністрація зобов'язується передати у власність шляхом викупу фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі промисловості, загальною площею 0,2792 га для реконструкції частини приміщення корівника під цех з обробки природного каменю, шляхом викупу (а.с.146-148).

Відповідно до п.4.1. договору, передача у власність покупцю земельної ділянки здійснюється протягом 5 днів з моменту оплати вартості земельної ділянки та видачі Державного акту на право власності на земельну ділянку.

Відповідно до квитанцій від 06.07.2011р. та від 17.06.2011р. відповідачем сплачено грошові кошти в загальній сумі 43276,00грн. за викуп земельної ділянки (а.с.150-151).

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09.06.2011р. підприємцю ОСОБА_3 видано державний акт серії ЯК №071629, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №182250001001255 (а.с.22).

Згідно наявних в матеріалах справи проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2792га ФОП ОСОБА_3 (а.с. 186-222) та довідки Відділу Держземагентства у Коростишівському районі №01-16/564/06/9-14 від 28.02.2014р., дана земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту м.Коростишів (а.с.233).

Прокурор, звертаючись з позовом до суду, зазначив, що розпорядження голови Коростишівської районної державної адміністрації від 30.05.2011р. №349 слід визнати незаконним та скасувати у зв'язку з тим, що Коростишівська районна державна адміністрація перевищила свої повноваження, оскільки повноваження щодо розпорядження земельними ділянками несільськогосподарського призначення (землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення) належить Житомирській обласній державній адміністрації. Наслідком видачі незаконного розпорядження головою Коростишівської районної державної адміністрації від 30.05.2011 № 349 стало укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки та видача державного акту на право власності на земельну ділянку. Крім цього, вищевказані договір купівлі-продажу земельної ділянки та державний акт на право власності на земельну ділянку підлягає визнанню недійсним, оскільки розпорядження голови Коростишівської РДА, яке стало підставою для укладення відповідного договору купівлі-продажу та видачі державного акту, є таким, що видане з перевищенням Коростишівською РДА повноважень, що є порушенням положень ст.122 ЗК України.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів господарського суду дійшла висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Предметом позовних вимог є визнання незаконним та скасування розпорядження Коростишівської районної державної адміністрації від 30.05.2011 №349 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення - землі промисловості", визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09.06.2011 та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК №071629.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Це означає, що діяльність зазначених органів, посадових осіб повинна здійснюватися на основі правових актів, у їх межах і за процедурою, встановленою цими актами.

Повноваження місцевих державних адміністрацій визначаються Законом України "Про місцеві державні адміністрації".

Відповідно до ст.1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

До відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить, зокрема, вирішення питань, зокрема, використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля (п. 7 ч.1 ст.13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації").

Згідно статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" до повноважень місцевих державних адміністрацій віднесено розпорядження землями державної власності відповідно до закону.

В силу статті 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Склад та цільове призначення земель України визначено главою 4 розділу ІІ Земельного кодексу України, згідно з яким землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до статті 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, яка була чинна на дату прийняття спірного рішення), до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно зі статтями 10, 17 Земельного кодексу України, п. 2 ст. 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" державна адміністрація здійснює передачу у власність або надання у користування земельних ділянок виключно в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Згідно ст.128 Земельного кодексу України, продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом), провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Відповідно до п.3 ст.122 кодексу, районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) сільськогосподарського використання;

б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті;

в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо) з урахуванням вимог частини шостої цієї статті, крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Частина 7 ст.122 ЗК України передбачає передачу Кабінетом Міністрів України земельних ділянок із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтями 149,150 цього Кодексу.

Обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою даної статті (п.4 ст.122 ЗК України).

Водночас, із самого змісту оскаржуваного розпорядження та наявних у справі матеріалів вбачається, що розпорядження голови Коростишівської районної державної адміністрації від 30.05.2011р. №349 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення - землі промисловості" не стосується випадків, передбачених приписами ст.122 Земельного кодексу України, коли саме районна державна адміністрація має повноваження передавати земельні ділянки на її території із земель державної власності у власність або у користування, оскільки спірна земельна ділянка за вказаним розпорядженням передавалась не для сільськогосподарського використання. Не передбачено вказаним розпорядженням також ведення водного господарства та будівництво об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо). Земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі промисловості, розташованої на території Коростишівської міської ради за межами населеного пункту, за розпорядженням вирішено продати для реконструкції частини приміщення корівника під цех з обробки природного каменю.

Отже, з аналізу чинного законодавства в сукупності з обставинами даної справи вбачається, що спірною земельною ділянкою несільськогосподарського призначення щодо передачі для потреб, визначених у розпорядженні, мала право розпоряджатись виключно обласна державна адміністрація, оскільки саме обласні державні адміністрації згідно ч.4 ст.122 ЗК України наділені повноваженнями передачі земельних ділянок на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, окрім вищенаведених випадків. Тому, Житомирська обласна державна адміністрація правомірно визначена прокурором як позивач.

Враховуючи вищенаведене, а також, те, що пунктом 2 спірного розпорядження голови Коростишівської районної державної адміністрації від 30.05.2011р. №349 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення - землі промисловості" надано дозвіл на продаж ФОП ОСОБА_3 земельної ділянки несільськогосподарського призначення (землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення), яка розташована за межами населеного пункту, та для потреб, що не передбачені до п.3 ст.122 ЗК України як підстава для поширення повноважень районної державної адміністрації на розпорядження вказаною земельною ділянкою, суд дійшов висновку про перевищення Коростишівською районною державною адміністрацією своїх повноважень при прийнятті оскаржуваного розпорядження.

Відповідно до ч.2 ст.43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

За приписами статті 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути: визнання правочину недійсним; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу, державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до п.2 роз'яснень Президії Вищого арбітражного Суду України від 26.01.2000р. №02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів", підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Враховуючи те, що розпорядження Коростишівської районної державної адміністрації від 30.05.2011р. №349 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення - землі промисловості" не відповідає вимогам законодавства, оскаржуване розпорядження підлягає скасуванню.

Згідно із ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.210 Земельного кодексу України, угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.

Таким чином, враховуючи, що розпорядження голови Коростишівської районної державної адміністрації від 30.05.2011р. №349 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення - землі промисловості" прийнято з перевищенням своїх повноважень, колегія суддів приходить до висновку, що договір купівлі-продажу земельної ділянки від 09.06.2011р., укладений між Коростишівською районною державною адміністрацією та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, підлягає визнанню недійсним.

При цьому, колегією суддів враховується, що відповідач-2 - СПД ОСОБА_3 володів інформацією стосовно того, який орган виконавчої влади був компетентним вирішувати питання щодо продажу у власність спірної земельної ділянки.

Так, в судовому засіданні 14.01.2014р. було оглянуто оригінал договору оренди земельної ділянки (а.с.136-140), з якого вбачається, що 21.10.2010р. між відповідачами у справі був укладений договір оренди земельної ділянки. Згідно з п.1 даного договору, орендодавець Коростишівська районна державна адміністрація на підставі розпорядження голови обласної державної адміністрації від 10.06.2010р. №157 "Про надання земельних ділянок в оренду, надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та затвердження технічної документації із землеустрою" та рішення 27 сесії V скликання Коростишівської районної ради Житомирської області від 10.09.2010 року №643 "Про затвердження технічної документації по визначенню нормативної грошової оцінки земельної ділянки ФОП ОСОБА_3." надає, а орендар фізична особа - підприємець ОСОБА_3 приймає в строкове платне користування, на умовах оренди земельну ділянку, яка вилучається з земель сільськогосподарського призначення (під господарськими будівлями і дворами) 0,2792 га, розташовану на території Коростишівської міської ради, за межами населеного пункту м.Коростишева Житомирської області, по вулиці Жовтневій, 83, для реконструкції частини приміщення корівника під цех з обробки природного каменю (землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення).

Розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 10.06.2010р. №157 "Про надання земельних ділянок в оренду, надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та затвердження технічної документації із землеустрою", зокрема, було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та умови її надання, надано в оренду СПД ОСОБА_3 вищевказану земельну ділянку, а також зобов'язано районну державну адміністрацію укласти договір оренди землі з підприємцем (а.с.142-143).

Слід також зазначити, що наявність у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 права власності на нерухоме майно, яке розташоване на спірній земельній ділянці, не надає права Коростишівській районній державній адміністрації діяти поза межами та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вказана обставина є лише правовою підставою (ч.2 ст.134 ЗК України) для продажу вказаної земельної ділянки не на конкурентних засадах (земельних торгах).

Пунктом 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах що випливають із земельних відносин" від 17 травня 2011 року, роз'яснено, що державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Разом з тим господарським судам слід враховувати, що право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, а тому з огляду на приписи частини першої статті 16 Цивільного кодексу України та статті 152 Земельного кодексу України захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного державного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей державний акт, не визнано недійсним у встановленому порядку.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що Коростишівська районна державна адміністрація перевищила свої повноваження, прийнявши розпорядження щодо продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, наслідком чого стало укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки між Коростишівською районною державною адміністрацією та ФОП ОСОБА_3 та видача державного акту на право власності на земельну ділянку даній особі.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що Державний акт серії ЯК №071629 на право власності на земельну ділянку, виданий фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №182250001001255, слід визнати недійсним.

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню.

Як визначено в ч.2 ст.49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Приписами ч.ч.2, 3 ст.49 ГПК України передбачено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року №3674-VI., судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

У позовній заяві прокурором заявлено три немайнові вимоги, а саме: 1) про визнання незаконним та скасування розпорядження, 2) про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, 3) про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.

Згідно п. 2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Статтею 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2013 рік" установлено на 2013 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1147 гривні.

Таким чином, у даному випадку судовий збір становить 3441,00грн.

Враховуючи викладене, а також, з огляду на те, що, як встановлено судом, спір виник внаслідок неправильних дій відповідача-1 - Коростишівської районної державної адміністрації, господарський суд покладає на останнього судові витрати по справі у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Коростишівської районної державної адміністрації від 30.05.2011р. №349 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення - землі промисловості".

3. Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 09.06.2011р., укладений між Коростишівською районною державною адміністрацією та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за №3529.

4. Визнати недійсним державний акт серії ЯК №071629 на право власності на земельну ділянку, виданий фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №182250001001255.

5. Стягнути з Коростишівської районної державної адміністрації (12505, Житомирська область, м.Коростишів, вул. Дарбіняна, 11, ідентифікаційний код 04053524) в доход Державного бюджету України 3441,00грн. судового збору.

6. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 15.04.14

Головуючий суддя Кравець С.Г.

Суддя Ляхевич А.А.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Друк. :

1 - до справи

2 - прокуратура (рек.)

3 - Коростишівська РДА (рек.з пов.)

4 - ФОП ОСОБА_3 (рек. з пов.)