Рішення № 3823158, 04.06.2009, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2009 р.

Справа № 3/54

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М.М.

При секретарі судового засідання: Ковалюк С.Я.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Дочірної компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" вул. Шолуденка, 1, м.Київ, 04116

до: Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз" вул. Ленкавського, 20, м.Івано-Франківськ, 76010

про стягнення боргу та штрафних санкцій за поставлений природний газ в сумі 2 994 031 грн. 02 коп.

За участю представників сторін:

Від позивача: Мацегорін А.О. - представник, (довіреність № 197/10 від 26.12.08р.)

Від відповідача: Олексин Л.П.- заступник начальника юридичного управління, (довіреність № 05-18/814 від 13.05.09р.)

в с т а н о в и в:

Дочірна компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" заявило вимогу до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз" про стягнення боргу та штрафних санкцій за поставлений природний газ в сумі 2 994 031грн.02коп.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві на позов проти заявлених вимог заперечує частково, посилаючись при цьому на неправомірне нарахування позивачем пені, яка, в порядку ст. 232 Господарського кодексу України нараховується за період 6 місяців, а не за один рік, як нараховано позивачем. Окрім цього, відповідач, в порядку ст. 233 Господарського кодексу України просить зменшити розмір штрафних санкцій (за піврічний період з 01.10.2008р. по 07.04.2009р.), оскільки вони надмірно великі та відповідач не взмозі сплатити таку суму коштів, в зв"язку з відсутністю фінансових ресурсів.мотивуючи тим, що на даний час товариство знаходиться у важкому фінансово-економічному становищі, в зв"язку з відсутністю фінансових ресурсів.

Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін в обгрунтування своїх вимог і заперечень, враховуючи вимоги чинного законодавства, встановив наступне.

25.03.2008року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладений договір на постачання природного газу № 06/08-182, згідно якого продавець передав у власність покупцю протягом березня-грудня 2008 року природний газ на загальну суму 49 892 959 грн. 50 коп., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу (наявні в матеріалах справи).

Згідно п. 6.1. Договору остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі природного газу до 25 числа наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з частинами 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма передбачена ст. 526 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов"язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на коритсь другої сторони (Кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

Однак, як стверджує позивач та вбачається з позовних матеріалів, за поставлени товар відповідач розрахувався частково, в зв"язку з чим станом на час звернення з позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем становить 2 536 907 грн. 51 коп. та підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком.

За таких обставин, враховуючи наведене, беручи до уваги відсутність доказів у спростування доводів позивача, доказів про оплату заборгованої суми у встановлені договором терміни, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення 2 536 907 грн. 51 коп. основної заборгованості.

Пунктом 6.2. Договору передбачено відповідачальність покупця (відповідача) у випадку насвоєчасної оплати спожитого газу у вигяді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожень день прострочення платежу. Згідно поданого розрахунку, відповідачу нараховано 325 566 грн. 13 коп. пені.

Суд вважає таке нарахування штрафних санкцій неправомірним виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов"язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання чи неналежного виконання господарського зобов"язання.

Приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано.

Таким чином, нарахування штрафних санкцій повинно було здійснюватись за період - шість місяців, тобто з 01.10.2008р. по 07.04.2009р., а не за рік (347 днів), як це зробив позивач. Таким чином, до стягнення підлягає 120 868 грн. 70 коп. пені.

Разом з тим, відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій (за період 6 місяців з 01.10.08р. по 07.04.09р.) на підставі ст. 233 Господарського кодексу, вважаючи їх надмірно великими.

Суд, розглянувши клопотання відповідача дійшов до наступного: стаття 233 Господарського кодексу передбачає, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов"язання боржника, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов"язанні, немайнові, але і інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Відповідач посилається на те, що діючі тарифи на транспортування та постачання природного газу забезпечують тільки 75 % фактично необхідних витрат. Звернення відповідача щодо перегляду встановлених тарифів не дало бажаного результату. Така тарифна політика призводить до збитковості підприємства і в даний час фінансовий стан товариства є важким. Враховуючи цю обставину і той факт, що відповідач надає послуги населенню і його діяльність має соціально-значиму скерованість - суд вважає за правильне зменшити розмір пені на 50%. Отже, до стягнення належать 162 783 грн. В решті стягнення пені слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб"єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

До інших способів відносяться передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати та річні, як плата по грошовому зобов"язанню, правова природа яких, є самостійним від договірної неустойки (пені) способом захисту прав і забезпечення виконання зобов"язання. Згідно поданого розрахунку, відповідачу нараховано 90 985 грн. 31 коп. інфляційних збитків та 3% річних в розмірі 40 572 грн. 07 коп.

Зважаючи на те, що порушення строків виконання грошового зобов”язання мало місце, що підтверджується матеріалами справи і відповідачем не подано доказів у спростування вимог позивача, суд вважає обгрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 90 985 грн. 31 коп. інфляційних збитків та 3% річних в розмірі 40 572 грн. 07 коп.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 2 ст. 20, ч.ч.ч 1, 7 ст. 193, ст. ст. 230, 232, 233 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 509, ст. 526, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз" вул. Ленкавського, 20, м.Івано-Франківськ, 76010 (р/р 260000100076 в ТОВ АКБ "Фінансова ініціатива" МФО 280054, код ЄДРПОУ 03361046) на користь Дочірної компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" вул. Шолуденка, 1, м.Київ, 04116 (р/р 26008301970 в ВАТ "Ощадбанк" МФО 300465, код ЄДРПОУ 31301827) - 2 536 907 грн. 51 коп. основного боргу, 162 783 грн. пені, 90 985 грн. 31 коп. інфляційних збитків, 3% річних в розмірі 40 572 грн. 07 коп., 25 500 грн. витрат на сплату державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті вимог- в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Фрич Марія Миколаївна

рішення підписане 11.06.09

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

______ Бабінець Уляна Василівна