Постанова № 3822705, 23.04.2009, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

23.04.09 Справа № 19/23

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Краєвської М.В.

суддів: Галушко Н.А.

Орищин Г.В.

розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ “Агро ХХІ” від 10.03.2009 р. без номера

на рішення Господарського суду Рівненської області від 25.02.2009 р.

у справі № 19/23

за позовом ВАТ “Науково-виробниче підприємство “Каскад”, м.Київ

до ТзОВ “Агро ХХІ”, м.Рівне

про стягнення 44 549, 98 грн., у т.ч. 38 048, 4 грн. основного боргу, 4 109, 23 грн. пені, 2054, 61 грн. інфляційних втрат, 337, 74 грн. 3 % річних, за договором підряду

За участю представників сторін:

від позивача –Дяків В.Я. (начальник монтажно-налагоджувальної філії № 6, довіреність від 04.03.2009 р. № 46 в матеріалах справи);

від відповідача –не з”явився

Представнику позивача роз”яснено його права й обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України. Заяв про відвід суддів не поступало.

Оскільки позивач не заявляв клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, то протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст.81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 25.02.2009 р. у справі № 19/23 (суддя Тимошенко О.М.) позов задоволено частково, а саме: стягнуто з відповідача на користь позивача 28 048, 4 грн. основного боргу, 4 109, 23 грн. пені, 2 054, 61 грн. інфляційних втрат, 337, 74 грн. 3 % річних за договором підряду за підставністю й обгрунтованістю, щодо решти суми основного боргу (10 000 грн.) провадження у справі припинено на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України в зв”язку зі сплатою відповідачем після порушення провадження у справі.

Відповідач з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого господарського суду змінити в частині стягнення пені й інфляційних втрат, стягнувши з відповідача на користь позивача 2 670, 94 грн. пені та 1170, 93 грн. інфляційних втрат, з підстав неправильного застосування норм матеріального права.

Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, зокрема, що господарським судом не дотримано вимог ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»і ч.2 ст.343 ГК України, в яких встановлений розмір пені на рівні подвійної облікової ставки НБУ; судом першої інстанції помилково прийнято рішення про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань за повний місяць жовтня 2008 року, оскільки прострочення мало місце лише з 14.10.2008 р.

У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення з підстав, викладених у ньому.

Як встановлено судом першої інстанції, 24 липня 2008 року між ТзОВ “Агро ХХІ” (замовник за договором, відповідач у справі) і ВАТ “Науково-виробниче підприємство “Каскад” (підрядник за договором, позивач у справі) був укладений договір будівельного підряду № 440/08 (а.с.6-10), за яким підрядник у порядку та на умовах, визначених цим договором, бере на себе зобов”язання своїми силами та засобами на власний ризик виконати та здати замовнику будівельно-монтажні роботи по прокладці та монтажу волоконно-оптичної лінії зв”язку відповідно до вимог викладених у додатку № 3 (а.с.12) та затверджених Технічних умов № 2 ВАТ “Укртелеком” м.Славута для ТзОВ “Агро ХХІ” та кошторисі, викладеному в додатках № № 1 і 2, з метою надання в користування потоку PRI та високошвидкісного доступу до мережі “Інтернет” в обумовлений цим договором строк, а замовник - прийняти у власність і свочасно оплатити вартість обладнання та виконаних робіт.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що не пізніше 3 діб після виконання умов, зазначених у п.3.3 договору (протягом 10 діб з моменту підписання договору замовник перераховує на розрахунковий рахунок підрядника аванс на розгортання робіт у розмірі 50 % від договірної ціни та вартості обладнання, вказаних у п.п.3.1 та 3.2), підрядник приступає до виконання будівельно-монтажних робіт.

Відповідно до п.п.3.1 і 3.2 договору договірна вартість виконання будівельно-монтажних робіт на об”єкті й обладнання становить 77 871 грн., у т.ч. ПДВ.

Згідно з випискою банку ТзОВ “Агро ХХІ” 15.08.2008 р. було перераховано аванс у розмірі 38 935, 5 грн. (а.с.19).

30 вересня 2008 року сторонами було узгоджено вартість виконаних підрядних робіт, про що складено та підписано довідку про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2008 року, якою передбачено вартість робіт у розмірі 76 983, 9 грн. (а.с.13).

Після виконання визначених договором робіт сторонами підписано акт приймання-передачі робіт за вересень 2008 року (а.с.14-17) й акт передачі до локального кошторису на придбання обладнання (а.с.18), згідно з якими вартість виконаних робіт і придбаного обладнання становить 76 983, 9 грн. (71 282, 4 + 5 701, 5 ).

За умовами п.3.5 договору остаточна оплата залишку вартості обладнання та виконаних робіт здійснюється протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами документу про прийом-передачу обладнання та виконаних робіт.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу ТзОВ “Агро ХХІ” слід задоволити частково, рішення Господарського суду Рівненської області від 25.02.2009 р. у справі № 19/23 змінити в частині стягнення інфляційних втрат, виклавши його в наступній редакції: “Стягнути з ТзОВ “Агро ХХІ” (ідентифікаційний код 34438102) на користь ВАТ “Науково-виробниче підприємство “Каскад” (ідентифікаційний код 21632282) 1 369, 75 грн. інфляційних втрат”. У стягненні решти суми інфляційних втрат (684, 86 грн.) відмовити. В решті рішення суду залишити без змін.

При цьому колегія виходила з наступного.

Згідно з ст.ст.193 ГК України, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов’язання відповідно до ст.610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Враховуючи положення п.3.5 договору та підписаний 30.09.2008 р. акт приймання-передачі виконаних робіт, відповідач зобов”язаний був сплатити остаточну суму в розмірі 38 048, 4 грн. (76 983, 9 –38 935, 5) у строк до 13.10.2008 р. Однак, як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, зобов”язання відповідачем виконано не було. Направлена позивачем претензія від 12.12.2008 р. з вимогою погасити заборгованість (а.с.20-21) залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Оскільки згідно з наданою позивачем випискою з банківського рахунку за 16.02.2009 р. (а.с.57) відповідачем після порушення провадження у справі (06.02.2009 р.) сплачено 10 000 грн., то господарський суд з дотриманням норм процесуального закону щодо стягнення 10 000 грн. основного боргу припинив провадження у справі на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення решти суми основного боргу в розмірі 28 048, 4 грн. підтверджуються матеріалами справи, грунтуються на договорі та законі, а тому, на думку колегії суддів, підставно задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до п.3 ст.611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що при простроченні платежів за виконані роботи згідно з п.3.5 договору замовник сплачує підрядникові неустойку в розмірі 0, 1 % від суми заборгованості за кожну добу затримки.

Керуючись зазначеними положеннями договору, позивач нарахував пеню за період прострочення платежу з 14.10.2008 р. по 29.01.2009 р. в сумі 4 109, 23 грн. Наведений розрахунок (а.с.4) як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій перевірено та визнано правильним.

Покликання апелянта на незастосування господарським судом до спірних правовідносин вимог ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»і ч.2 ст.343 ГК України, в яких встановлений розмір пені на рівні подвійної облікової ставки НБУ, є безпідставні з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, ч.2 ст.67, ч.4 ст.179 ГК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного (господарського) законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Так, сторони в п.7.3 договору узгодили собі такий розмір неустойки.

А про застосування ч.2 ст.343 ГК України до умов спірного договору підряду не може йти мова, оскільки обмеження пені подвійною обліковою ставкою НБУ, встановлене даною статтею, стосується виключно правового регулювання банківської діяльності.

Відповідно до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи положення даної норми, за неналежне виконання грошового зобов”язання позивачем нараховано 337, 74 грн. 3 % річних з 14.10.2008 р. по 29.01.2009 р. і 2 054, 61 грн. інфляційних втрат за жовтень - грудень 2008 року (а.с.4). Розрахунок 3 % річних судами обох інстанцій перевірено та визнано вірним, оскільки позивачем при визначенні терміну прострочення (18 + 30 + 31 + 29 = 108) не врахувався повний місяць жовтня 2008 року, так як прострочення мало місце лише з 14.10.2008 р.

Однак з висновком суду першої інстанції щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 2 054, 61 грн. за жовтень - грудень 2008 року колегія суддів не погоджується та вважає заперечення скаржника щодо наведеного позивачем розрахунку слушними частково, виходячи з наступного.

Рекомендаціями щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р. (далі - рекомендації Верховного Суду України), передбачено, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, відтак сума внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця індексується з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число відповідного місяця, то розрахунок починається з наступного місяця.

Тобто, умовно слід вважати, якщо сплата здійснена з 1 по 15 число відповідного місяця, то презюмується відсутність боргу, тому не нараховуються інфляційні втрати.

Позивачем визначено період, за який індексується сума основного боргу, - це жовтень - грудень 2008 року.

Враховуючи рекомендації Верховного Суду України, у жовтні 2008 року не нараховуються інфляційні, так як прострочення мало місце з 14.10.2008 р.

У листопаді 2008 року сума інфляційних втрат становить 570, 73 грн. (38 048, 4 грн. х 101, 5 % - 38 048, 4 грн.), а в грудні 2008 року –799, 02 грн. (38 048, 4 грн. х 102, 1 % - 38 048, 4 грн.).

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що до стягнення підлягає сума в розмірі 1 369, 75 грн. інфляційних втрат.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ТзОВ “Агро ХХІ” задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 25.02.2009 р. у справі № 19/23 змінити в частині стягнення інфляційних втрат, виклавши його в наступній редакції:

“Стягнути з ТзОВ “Агро ХХІ” (ідентифікаційний код 34438102) на користь ВАТ “Науково-виробниче підприємство “Каскад” (ідентифікаційний код 21632282) 1 369, 75 грн. інфляційних втрат”. У стягненні решти суми інфляційних втрат (684, 86 грн.) відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції та за перегляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стягнути з ТзОВ “Агро ХХІ” (ідентифікаційний код 34438102) на користь ВАТ “Науково-виробниче підприємство “Каскад” (ідентифікаційний код 21632282) 438, 64 грн. державного мита за розгляд справи в суді першої інстанції, 116, 18 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути ВАТ “Науково-виробниче підприємство “Каскад” (ідентифікаційний код 21632282) на користь ТзОВ “Агро ХХІ” (ідентифікаційний код 34438102) 3, 43 грн. державного мита за перегляд справи в суді апеляційної інстанції.

Решта суми державного мита в розмірі 219, 32 грн. залишити за апелянтом.

Доручити Господарському суду Рівненської області видати відповідний наказ.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

6. Справу повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя М.В.Краєвська

Суддя Н.А.Галушко

Суддя Г.В.Орищин