Ухвала суду № 38218998, 08.04.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2014 р.Справа № 816/5591/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Кудіної Я.Г.,

в присутності:

представників позивача Безхлібної Н.П., Рябець Т.А.,

представників відповідача Сухомлин Ю.В., Статкевич Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Лубенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.01.2014р. по справі № 816/5591/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятинський делікатес"

до Лубенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ТОВ "Пирятинський делікатес", звернулося до суду з адміністративним позовом до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 17.05.2013 №0000562205, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 923 877 грн. та від 09.08.2013 №0000712205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 858 218 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 429 109 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.01.2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: п.135.1, п. 135.2, п. 135.5.15 п. 135.5 ст. 135, п. 187.1 ст. 187, п. 198.6 ст. 198, п.201.1, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Представники відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі, просили вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представники позивача, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 05.03.2013 по 16.04.2013, на підставі направлень від 04.03.2013 №409, 410, 411, 412, 413, 414, 415, 416, згідно з п.п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України посадовими особами Лубенської ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Пирятинський делікатес" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012. Термін проведення перевірки продовжувався з 03.04.2013 по 16.04.2013 на підставі наказу Лубенської ОДПІ від 29.03.2013 №211 "Про продовження терміну проведення документальної перевірки".

За результатами проведеної перевірки складений акт від 23.04.2013 №70/22-36313601, яким зафіксовані порушення позивачем:

- п.135.1, п.135.2 п.135.5.15 п.135.5 ст.135, пп.139.1.1 п.139.1.9 ст.139, п.144.3 ст.144, п.146.2 ст.146 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток в сумі 1 463 266,00 грн. в т.ч. за 1 квартал 2012 в сумі 16302 грн., за 2 квартал 2012 в сумі 120565 грн., за 3 квартал 2012 в сумі 138805 грн. та за 4 квартал 2012 в сумі 1187594 грн.;

- п. 187.1 ст.187, п. 198.6 ст.198, п.201.1 та п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 923 877,00 грн., в т.ч. за грудень 2012 на 923 877,00 грн.

У зв'язку із встановленням в ході перевірки порушень вимог податкового законодавства, Лубенською ОДПІ було винесено податкові повідомлення-рішення від 17.05.2013 №0000562205, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 923 877 грн. та №0000552205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 1463266 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 731633 грн.

Із даними податковими повідомленнями - рішеннями позивач не погодився та оскаржив їх в адміністративному порядку до ГУ Міндоходів у Полтавській області та Міністерства доходів і зборів України (а.с.1-100 т. 9).

Рішеннями ГУ Міндоходів у Полтавській області про результати розгляду скарги №534/10/16-31-10-03-06 від 26.07.2013 скарги позивача на вказані податкові повідомлення - рішення залишено частково, а саме:

- скасовано податкове повідомлення-рішення Лубенської ОДПІ від 17.05.2013 №0000552205 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 907572 грн., з них за основним платежем в розмірі 605048 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 302524 грн., а в іншій частині залишено без змін;

- податкове повідомлення-рішення Лубенської ОДПІ від 17.05.2013 №0000562205, залишено без змін.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду скарги №10182/6/99-99-10-01-15 від 02.09.2013 скарги позивача на вказані податкові повідомлення - рішення залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення Лубенської ОДПІ від 17.05.2013 №0000552205 та №0000562205 - без змін.

Згідно вищевказаного рішення ГУ Міндоходів у Полтавській області про результати розгляду скарги №534/10/16-31-10-03-06 від 26.07.2013, Лубенської ОДПІ винесено податкове повідомлення - рішення від 09.08.2013 №0000712205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 858 218 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 429 109 грн.

Із даним податковим повідомленням - рішенням позивач не погодився та оскаржив його в адміністративному порядку до ГУ Міндоходів у Полтавській області та Міністерства доходів і зборів України.

Рішеннями ГУ Міндоходів у Полтавській області про результати розгляду скарги №799/10/16-31-10-03-06 від 30.08.2013 та Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду скарги №11681/6/99-99-10-01-15 від 23.09.2013 скарги позивача на вказане податкове повідомлення - рішення залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення Лубенської ОДПІ від 09.08.2013 №0000712205 - без змін.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, прийнято рішення за відсутності передбачених законом підстав та при невірному застосування норм законодавства.

Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки вони ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають приписам чинного законодавства, з огляду на наступне.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка повинна містити обов'язкові реквізити, визначені цією ж нормою.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

У пункті 201.10 статті 201 Податкового кодексу України вказано, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до приписів п.14.1.27 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Поняття господарської діяльності визначено в п. 14.1.36 ст. 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Стаття 135 Податкового кодексу України містить у собі визначення складу витрат та порядок їх визнання, так, відповідно п.138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно із приписами абз.1 п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд першої інстанції, виходячи із аналізу законодавчих норм, вірно зазначив, що необхідною умовою для виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, за наявності належно оформлених податкових накладних.

Встановлені обставини справи, які не спростовуються доводами апеляційної скарги, свідчать про те, що виробництво продукції позивачем здійснюється на власних виробничих потужностях ТОВ "Пирятинський делікатес" за адресою: вул. Марка, 46, с. Дейманівка, Пирятинський район, Полтавська область.

Готова продукція переміщується з виробництва на склад виробничого цеху, що відображається за Дт26 в бухгалтерському обліку підприємства і в подальшому зі складу виробничого цеху (відображення Кт26) продукція переміщується на склад готової продукції (Дт26), який знаходиться в с. Дейманівка Пирятинського району. В ході провадження господарської діяльності позивача, для забезпечення виконання умов договорів із замовниками - покупцями, певна продукція в подальшому потребує переукомплектування, у зв'язку із чим проводиться доопрацювання та комплектація номенклатури виробленої продукції, що в бухгалтерському обліку знаходить своє відображення за Дт26 по складу виробничого цеху Кт26 складу готової продукції.

Для зберігання та подальшої реалізації ТОВ "Пирятинський делікатес" використовує як зазначений власний склад готової продукції так і склади, які розташовані в регіонах:

- в Харьківській області за адресою: смт. Васищеве вул.Овочева, 15, відповідно до договору оренди №143 від 26.08.2011, укладеного між позивачем та ПАТ "Дніпрометалсервіс";

-м. Рівне, вул. Млинівська, 226 (відповідно до договору оренди №0-24-05/2011 від 24.05.2011, укладеного між позивачем та Спільним підприємством "Рівненське заготівельно-виробниче підприємство";

-м. Севастополі, вул.Індустріальна,3 (відповідно до договору оренди №37 від 15.07.2012, укладеного між позивачем та ВАТ "Севастопольське автотранспортне підприємство 14330".

Згідно бухгалтерських та первинних документів, наданих товариством, встановлено, що впродовж 2012 року (період перевірки) здійснювалося переміщення готової продукції з власного складу (с.Дейманівка) на склади, що, знаходяться в Харьківській області смт. Васищеве, м. Рівне та м. Севастополі, а також в зворотному напрямку .

Судовим розглядом встановлено, що готова продукція, фактично вироблена на власних виробничих потужностях, що розташовані у с. Дейманівка, після виробництва переміщується на головний (центральний) склад, який знаходиться у цьому населеному пункті та за необхідності, готова продукція переміщується на орендовані склади, що знаходяться в інших областях, де в подальшому здійснюється її реалізація. Проте, в деяких випадках вироблена продукція поверталась на головний склад в зв'язку з необхідністю реалізації її в інших областях чи в іншій комплектності та з інших причин. Економічна доцільність таких переміщень обґрунтована необхідністю забезпечення мінливого попиту на продукцію підприємства, для чого створюється резервні запаси продукції як на головному так і на регіональних складах, а за рахунок оптимізації процесу переміщення забезпечується високий рівень обслуговування покупців та точність строків поставки продукції.

Таке внутрішнє переміщення зі складу на склад відображено по рахунку 26 "Готова продукція".

Так, за дебетом рахунку 26 "Готова продукція" відображається надходження готової продукції, за кредитом - інформація про реалізацію, переміщення продукції.

Згідно даних головної книги за 2012 рік та за результатами аналізу бухгалтерського рахунку 26 "Готова продукція" з врахуванням накладних на переміщення продукції, перевіркою встановлено, що з власного головного складу відвантажено та отримано на орендованих складах виробленої продукції всього на суму 20 089,80 тис. грн. (у кількості 1677,1 тис. штук).

Однак, в ході проведення перевірки ревізори дійшли висновку, що товариством не надано для перевірки підтверджуючі документи на подальше повернення на головний склад або щодо переміщення (продажу) знищення продукції на загальну суму 4 086 751 грн. (325,6 тис. штук), а саме: товарно-транспортних накладних та подорожніх листів, які відносяться до первинної транспортної документації, ведення форм яких для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Виходячи з вимог п.2 ст.3 даного Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 цього ж Закону встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування, розроблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, наявність господарської операції визначається та підтверджується виключно первинними документами.

Згідно наданих на дослідження документів бухгалтерського обліку (а.с. 20-33 т.2, а.с. 81-86 т.7) внутрішнє переміщення готової продукції ТОВ "Пирятинський делікатес" відображено наступним чином:

по журналу-ордеру рах.26 "Готова продукція" на суму 4 086 751,00 грн.;

по оборотах (оборотно-сальдова відомість) по рах.26 за 2012 рік - окремо по кожному регіональному складу на загальну суму 4 086 75 тис. грн., а саме:

- склад Харків на суму 1932,39 тис. грн.(158,6 тис. кг) - Кт рахунку, в т.ч.: переміщення між складами готової продукції та підготовки готової продукції складає: кількість 129,5 тис. кг.; на суму 1579,53 тис.грн (про що свідчать накладні на переміщення); переміщення зі складу Харків на "головний" склад складає: кількість 29,1 тис. кг.; на суму 352,86 тис.грн. (про що свідчать: картка руху матеріальних цінностей по рах.26 за 2012 рік від складу Харків, накладні на переміщення та подорожні листи вантажного автотранспорту) - а.с. 34-216 т.2, а.с. 1-228 т.3, а.с. 1-59 т.4, а.с. 104-258 т.9;

- склад Рівне на суму 1312,44 тис.грн.( 103,3 тис.кг) - Кт рахунку в т.ч.: переміщення між складами готової продукції та підготовки готової продукції складає : кількість 94,21 тис. кг.; на суму 1202,18 тис. грн. (про що свідчать накладні на переміщення); переміщення зі складу Рівне на «головний» склад складає : кількість 9,09 тис. кг.; на суму 110,26 тис. грн. (про що свідчать картка руху матеріальних цінностей по рах.26 за 2012 рік від складу Рівне, накладні на переміщення та подорожні листи вантажного автотранспорту) - а.с. 60-241 т.4, а.с. 1-62 т.5, а.с. 1-78 т.10.

- склад Севастополь на суму 841,92 тис.грн.(63,7 тис.кг) - Кт рахунку в т.ч.: переміщення між складами готової продукції та підготовки готової продукції складає: кількість 53,8 тис. кг.; на суму 721,66 тис.грн. (про що свідчать накладні на переміщення); переміщення зі складу Севастополь на «головний» склад складає: кількість 9,9 тис кг.; на суму 120,26 тис. грн. (про що свідчать картка руху матеріальних цінностей по рах.26 за 2012 рік від складу Севастополь, накладні на переміщення та подорожні листи вантажного автотранспорту) - а.с. 63-247 т.5, а.с 1-181 т.6, а.с. 79-145 т.10.

Продукція на загальну суму 583,38 тис. грн. (кількість 48,09 тис.кг), яка переміщена з регіональних складів на "головний" склад, відображена в бухгалтерському (фінансовому) обліку позивача по "головному" складу - (Дт рах.26 "головний" склад Кт рах.26 "регіональні" склади).

Готова продукція в кількості 48,09 тис. кг після перемішення з регіональних складів на головний склад, в подальшому прийняла участь у звичайній господарській діяльності позивача (загальні обсяги реалізації продукції та інше), про що, відповідно, відображено в акті (відомості) інвентаризації, складеному при визначенні залишків готової продукції по головному складу, станом на 31.12.2012 (а.с. 1-18 т.2), про що також відповідачем зазначено на стор. 12 акту перевірки. Згідно даних бухгалтерського обліку підприємства та результатів інвентаризації, станом на 31.12.2012 залишки готової продукції на головному складі склали 1996,4 тис. грн.., в тому числі на суму 583,38 тис. грн. продукції, що поверталась до головного складу з регіональних складі та в подальшому приймала участь у звичайній діяльності підприємства з реалізації продукції.

Крім того, позивачем надано до справи документи на підтвердження наявності у власності ТОВ "Пирятинський делікатес" власних виробничих потужностей та "головного" складу, що розташовані у с. Дейманівка, Пирятинського району, а також документальне підтвердження щодо місця зберігання поставлених товарів по орендованих складських приміщеннях в Харківській області, м. Рівне та м. Севастополі, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, накази про прийняття на роботу водіїв, завідувача складом, комірника та інш., що працювали у 2012 році на вказаних складах позивача (а.с. 88-226, 237-243 т.7, а.с. 53-70 т. 8).

Також, згідно наявного у матеріалах справи висновку судової економічної експертизи №10244 від 28.11.2013:

- переміщення товарів ТОВ "Пирятинський делікатес" у 2012 році з регіональних складів (м.Рівне, м.Харків, м.Севастополь) на головний склад (с.Дейманівка) та зі складу готової продукції на склад підготовки готової продукції в межах регіональних складів міст Рівне, Харків, Севастополь у загальному розмірі на суму 4086751 грн. документально підтверджується.

- згідно наданих на дослідження бухгалтерських документів за 2012 р., в бухгалтерському обліку ТОВ "Пирятинський делікатес" відображено внутрішнє переміщення готової продукції у тому числі на загальну суму 4086751 грн. Готова продукція на загальну суму 4086751,00 є складовою частиною загального об'єму продукції (рах.26), який зменшувався за рахунок реалізації (утилізації) (рах.70 та 94);

Враховуючи вищевикладене, документально підтверджується переміщення товарів ТОВ "Пирятинський делікатес" у 2012 році з регіональних складів (м.Рівне, м.Харків, м.Севастополь) на головний склад (с. Дейманівка, Пирятинський район) та зі складу готової продукції на склад підготовки готової продукції в межах регіональних складів міст Рівне, Харків, Севастополь на суму 4086751 грн.

Відповідно до наданих до матеріалів справи документів по дебету рахунку 70,71,73,74 та кредиту рахунку 79 загальний дохід ТОВ "Пирятинський делікатес" за 2012 рік становить 34939461,00 грн., що у свою чергу відповідає даним зазначеним у декларації з податку на прибуток за 2012 рік, у зв'язку з чим заниження доходу на загальну суму 4086751 грн. у 2012 році, яке встановлено в акті перевірки №770/22-36313601 від 23.04.2013 року, Лубенською ОДПІ документально не підтверджено.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно помилковості висновків податкового органу щодо допущення порушення позивачем п. 187.1 ст.187, п. 198.6 ст.198, п.201.1 та п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а саме заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2012 рік в сумі 817350,00 грн. у зв'язку із не підтвердженістю факту переміщення продукції на загальну суму 4 086751 грн., з якої податок на додану вартість складає в сумі 817 350,20 грн.

Щодо встановлення перевіркою завищення позивачем податкового кредиту за грудень 2012 року в сумі 106 5277,20 грн.,судовим розглядом встановлено наступне.

Підставою для такого висновку контролюючого органу стало віднесення позивачем до податкового кредиту у податковій декларації з ПДВ за грудень 2012 року сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтвердженого податковими накладними (заповнені російською мовою, в яких є арифметичні помилки, порушення продавцем порядку заповнення, одиниці виміру, кількість-послуга) та відображенням їх в додатку 8 до декларації з ПДВ за грудень 2012 року, але зазначені податкові накладні виписані в інших податкових періодах ніж звітний.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, право на включення сум ПДВ до податкового кредиту Податковий кодекс України надає покупцю не лише за умови наявності належним чином оформленої податкової накладної, а й при наявності її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, що є обов'язком продавця.

Податковий кодекс України чітко визначає, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, так само як і порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Одночасно Податковий кодекс України надає право покупцю у випадку відсутності реєстрації податкової накладної продавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних звернутися зі скаргою на такого постачальника до якої додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарі/послуг або копії первинних документів, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг, що є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Позивачем до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року надано додаток №8 "Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)", яким було включено до податкового кредиту за грудень 2012 року суму ПДВ в розмірі 106 527,20 грн., згідно податкових накладних: №123/2 від 11.05.2012 на суму ПДВ 1394,17 грн. по взаєморозрахунках з ПП "Сав-ЮР" магазин Фокстрот"; №127 від 18.05.2012 на суму ПДВ 30285,70 грн., №165 від 26.06.2012 на суму ПДВ 16196,69 грн. по взаєморозрахунках з ТОВ "Юка-Інвест"; №123 від 18.06.2012 на суму ПДВ 111,30 грн. по взаєморозрахунках з ДП "ТОК Електронікс"; №18 від 14.06.2012 на суму ПДВ 2000,15 грн. по взаєморозрахунках з ПП "Торговий дім "Імідж"; №907 від 13.06.2012 на суму ПДВ 163,89 грн. по взаєморозрахунках з УДСО при УМВС України в Полтавській області; №506 від 19.06.2012 на суму ПДВ 805,09 грн., №512 від 20.06.2012 на суму ПДВ 113,89 грн. по взаєморозрахунках з Пирятинською районною державною лікарнею ветеринарної медицини; № 316 від 12.06.2012 на суму ПДВ 1102,42 грн., №589 від 19.06.2012 на суму ПДВ 840,19 грн., №947 від 26.06.2012 на суму ПДВ 532,85 грн., №948 від 26.06.2012 на суму ПДВ 27,83 грн., №19 від 01.10.2012 на суму ПДВ 495,96 грн. по взаєморозрахунках з ДП "Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації"; №2 від 15.06.2012 на суму ПДВ 571,55 грн. по взаєморозрахунках з ТОВ "РТК"; №4 від 05.06.2012 на суму ПДВ 20560,00 грн., №9 від 05.06.2012 на суму ПДВ 418,33 грн. по взаєморозрахунках з ПАТ "Дніпрометалсервіс"; №2600198 від 03.08.2012 на суму ПДВ 21959,32 грн., №2600755 від 09.08.2012 на суму ПДВ 16944,43 грн. по взаєморозрахунках з ПАТ "Миронівський хлібопродукт"; №800451 від 29.10.2012 на суму ПДВ 2090,12 грн., №800119 від 12.11.2012 на суму ПДВ 153,00 грн. по взаєморозрахунках з ТОВ "Торговий дім "Еліт"; №77 від 16.11.2012 на суму ПДВ 594,92 грн. по взаєморозрахунках з ТОВ "Еліт пошив"; №128 від 26.11.2012 на суму ПДВ 289,49 грн. по взаєморозрахунках з ТОВ "Завод судової світлотехніки "Маяк"; №7911/530 від 30.11.2012 на суму ПДВ по взаєморозрахунках з ПАТ "Укртелеком" Полтавська філія; №1462 від 30.11.2012 на суму ПДВ 303,64 грн., №1463 від 30.11.2012 на суму ПДВ 303,64 грн., №1464 від 30.11.2012 на суму ПДВ 303,64 грн., №1465 від 30.11.2012 на суму ПДВ 303,64 грн., №1466 від 30.11.2012 на суму ПДВ 303,64 грн. по взаєморозрахунках з Севастопольською міською державною лікарнею ветеринарної медицини (а.с. 71-228 т. 8).

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується Лубенською ОДПІ, що позивачем подано заяву із скаргами на постачальників до декларації за звітний період, в якому сформований податковий кредит та документи, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарі/послуг, документи, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Отже, при поданні податкової декларації за грудень 2012 року позивачем дотримано вимоги пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що є підставою для включення певних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту позивача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу необґрунтованості стверджень відповідача на те, що у разі порушення продавцем порядку заповнення т/або порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі, покупець таких товарів/послуг має право включити таку накладну лише у звітному податковому періоді, в якому виникло право на податковий кредит згідно вимог п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, з огляду на наступне.

Загальні правила щодо дати виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту містяться у пункті 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, згідно із яким такою датою вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом вказаної норми з датами списання коштів або отримання товарів/послуг пов'язується право платника податку на податковий кредит, проте, це право не обмежується звітним податковим періодом, в якому виписані податкові накладні, та платник податку приймає самостійне рішення про реалізацію свого права на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення такого права на податковий кредит.

Такий висновок можна зробити на підставі аналізу положень абзаців 1-3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, згідно із якими не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, чинним законодавством не встановлено зв'язок між датою складення податкової накладної та датою її отримання, натомість, передбачено, що право на податковий кредит виникає з дати отримання податкової накладної.

Крім того, абзацом 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Як свідчать матеріали справи, зазначений строк (365 календарних днів) позивачем не порушено та позивач має право на податковий кредит.

Оскільки контрагентами порушено вимоги Податкового кодексу України (арифметичні помилки, заповнення граф одиниця виміру, кількість при отриманні послуг, заповнення податкової накладної російською мовою), позивачем разом з декларацією з податку на додану вартість за грудень 2012 року було подано додаток № 8 "Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних) (Д8)" з відповідними документами та платіжними дорученнями.

Отже, аналізуючи фактичні обставини справи та наведені вище норми, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про помилковість висновків податкового органу щодо завищення позивачем податкового кредиту за грудень 2012 року в сумі 106 527,20 грн.

З огляду на зазначені обставини справи та вимоги діючого податкового законодавства України, колегія судді підтверджує висновки суду першої інстанції про наявність достатніх підстав та належних доказів на підтвердження правомірності заявлених позовних вимог.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 22.01.2014 року по справі № 816/5591/13-а прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Лубенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.01.2014р. по справі № 816/5591/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Катунов В.В.Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С. Повний текст ухвали виготовлений 14.04.2014 р.