Ухвала суду № 38208313, 18.01.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

18 січня 2012 року

справа № 2а-7221/09/1170

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Мельника В.В. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Ліпіній О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Кіровограді

на постанову : Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.12.2009р. у справі № 2а-7221/09/1170

за позовом: Підприємства з іноземними інвестиціями "Автомобільне товариство Автоінвестстрой- Кіровоград"

до: Державної податкової інспекції у м.Кіровограді

про: скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м.Кіровограді (далі по тексту – відповідач, податковий орган) №0000112300 від 28.01.2009р., №0000112300/1 від 03.04.2009р., №0000112300/2 від 15.06.2009р., №0000112300/3 від 20.08.2009р., якими позивачу визначено податкове зобов’язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 264940 грн., в т.ч. 74010 грн. основний платіж та 190930 грн. штрафні санкції.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що відповідачем неправомірно визначено податкове зобов’язання оскільки віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість з вартості витрат, сплачених за оренду площадок для зберігання автомобілів, прийнятих на комісію, є законним зважаючи на те, що витрати на оренду мають відноситись до складу валових витрат, оскільки така оренда використовується в господарській діяльності платника податків. Крім того, позивач наполягає на правомірності віднесення ним до складу податкового кредиту сум авансу, перерахованого комітенту ТОВ "Автосервіс-Т" за реалізацію автомобілів, які комітент передав йому в наступному звітному періоді.

Постановою суду першої інстанції позов задоволено. При цьому суд встановив відсутність порушень норм податкового законодавства з боку позивача як платника податку, а тому визначився щодо протиправності спірних податкових повідомлень-рішень.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Відповідач вважає висновки суду такими, що не відповідають нормам матеріального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, на підставі направлення на перевірку від 22.12.2008 р. №1834 посадовими особами відповідача здійснено планову виїзну перевірку підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 р. по30.09.2008 р.

За результатами перевірки складено акт № 6/23-00/24147417 від 21.01.2009 р. (а. с. 20-31), в якому зазначається про порушення позивачем п.4.7 ст.4, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.97 р., в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 74010 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000112300 від 28.01.2009 р., яким позивачу визначено податкове з податку на додану вартість в розмірі 264940 грн., в т.ч. 74010 грн. - основний платіж та 190930 грн. - штрафні санкції (а. с. 16).

За результатом адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення скарги позивача залишені без задоволення та податковим органом прийнято податкові повідомлення рішення №0000112300/1 від 03.04.2009 р. (а. с. 17); № 0000112300/2 від 15.06.2009 р. (а. с. 18); №0000112300/3 від 20.08.2009р. (а. с. 19).

З матеріалів справи також вбачається, що порушення, про які зазначається в акті перевірки, пов’язані з обставинами виконання договору № 7/08 щодо оренди нерухомого майна – місця під стоянку автомобілів (а. с. 46-50), укладеного 01.04.2008 р. між позивачем та ВАТ "Таксомоторний парк". При цьому суми податку на додану вартість, сплачені позивачем у складі орендної плати, підтверджені податковими накладними № 41/04 від 23.04.2008 р. (а. с. 51); № 69/05 від 23.05.2008 р. (а. с. 52); № 55/06 від 23.06.2008 р. (а. с. 53); № 48/07 від 24.07.2008 р. (а. с. 54); № 46/08 від 26.08.2008 р. (а. с. 55); № 49/09 від 25.09.2008 р. (а. с. 56).

Аналіз правовідносин позивача з бюджетом з урахуванням виконання договору оренди показав наступне.

Згідно з визначенням, наданим у п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до абз. 1 та 2 пп.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. А з урахуванням норм пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону, згідно з якою не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту), суд вірно визначився, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, які підтверджені податковим накладними. При цьому доводи відповідача щодо того, що вказані суми повинні були відшкодовуватися комітентом ТОВ "Автосервіс-Т", є безпідставними, оскільки такі висновки не ґрунтуються на нормах Закону України "Про податок на додану вартість", яким визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Щодо правомірності включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість із сум авансу, перерахованого комітенту ТОВ "Автосервіс-Т" за реалізацію автомобілів, які комітент передав йому в наступному звітному періоді, слід зазначити, що згідно з п.4.7 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" у випадках коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом. При цьому датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів . При цьому датою збільшення податкових зобов'язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За нормами пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 зазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Між позивачем (комісіонер) та ТОВ "Автосервіс-Т" (комітент) укладено договір комісії № АТ/К 009-18 від 28.04.2008 р. (а. с. 43).

Відповідно до п. 3.1. вказаного договору комісіонер протягом одного банківського дня після надходження на його рахунок коштів від покупців за реалізований товар комітента перераховує вартість товару комітенту.

Позивачем до складу податкового кредиту відносились суми податку на додану вартість, підтверджені податковими накладним виписаними ТОВ "Автосервіс-Т" № 587 від 27.06.2007 р., № 1093 від 31.07.2007 р., № 1820 від 31.08.2007 р., № 2390 від 28.09.2007 р., № 3024 від 31.10.2007 р., № 3676 від 30.11.2007 р., № 4310 від 29.12.2007 р., № 318 від 31.01.2008р., №1074 від 29.02.2008 р., № 1731 від 31.03.2008 р., № 2536 від 30.04.2008 р., № 3268 від 30.05.2008 р., № 3999 від 27.06.2008 р., № 4648 від 31.07.2008 р., № 5243 від 29.08.2008 р., № 5997 від 30.09.2008 р. (а. с. 57-81). А як вбачається зі змісту вказаних податкових накладних, останні в стовпчику "Номенклатура поставки товарів (послуг) продавця" окремим рядком містять визначення "часткова оплата за автомобіль", що вказує на те, що грошові кошти які перераховувалися позивачем комітенту – ТОВ "Автосервіс-Т" є не авансовими платежами за договором комісії, а коштами отриманими від покупців автомобілів, порядок та умови перерахування яких передбачено умовами договору комісії.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду стосовно оцінки спірних правовідносин, а також позиції податкового органу про те, що вказані грошові кошти є авансовими платежами за договором комісії, оскільки доводи відповідача спростовуються матеріалами справи, а тому, позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, які підтверджені податковим накладними.

Апеляційна скарга не містить доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції, підстав для скасування судового рішення не вбачається. Суд об'єктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають значення для справи та прийняв рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ухвалила :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Кіровограді на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.12.2009р. у справі № 2а-7221/09/1170 залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.12.2009р. у справі № 2а-7221/09/1170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: В.В. Мельник

Суддя: Л.П. Туркіна