Постанова № 38207904, 03.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13221/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Мамчура Я.С. та Шостака О.О.,

при секретарі - Дроздовій М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Український інвестиційний холдінг» на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 17 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український інвестиційний холдінг» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2013 року ТОВ «Український інвестиційний холдінг» звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 16 травня 2013 року № 0003252220 та № 0003262220.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 17 грудня 2013 року в задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що правомірно сформував податковий кредит та витрати по правовідносинах з ТОВ «Саноіл Торг».

Під час судового засідання представник позивача підтримав свою апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити з підстав, викладених в ній.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та просив суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції було винесене законне і обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову, а підстави для його зміни чи скасування - відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ТОВ «Український інвестиційний холдінг» задовольнити, постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 17 грудня 2013 року - скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову виходячи із наступного.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Судом встановлено, що ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «Український інвестиційний холдинг» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Саноіл Торг» за період з 01 січня 2010 року по 01 квітня 2013 року, про що складено акт від 22 квітня 2013 року № 1413/22-205/ 36336201.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 16 травня 2013 року № 0003252220, яким позивачу нараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1331058 грн. 00 коп., з яких 887372 грн. 00 коп. - за основним платежем та 443686 грн. 00 коп. - штрафні (фінансові) санкції, а також від 16 травня 2013 року № 0003262220, яким позивачу нараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1447677 грн. 00 коп., з яких 965119 грн. 00 коп. - за основним платежем та 482558 грн. 00 коп. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями податкового органу ТОВ «Український інвестиційний холдинг» звернулося до суду з позовом про їх скасування.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «Український інвестиційний холдинг» суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав доказів фактичного отримання товару від ТОВ «Саноіл Торг».

Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що між ТОВ «Український інвестиційний холдинг» та ТОВ «Саноіл Торг» було укладено договір купівлі-продажу № 20-01-12 від 20 січня 2012 року. На підставі документів, складених у зв'язку з виконанням якого договору, позивачем були сформовані податковий кредит та витрати.

ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві вважає такі дії ТОВ «Український інвестиційний холдинг» неправомірними з огляду на те, що в діяльності ТОВ «Саноіл Торг» наявні ознаки фіктивності.

Такий висновок було зроблено, зокрема, на підставі постанови слідчого слідчої групи ГУ ДПС України про призначення позапланової документальної перевірки від 08 квітня 2013 року, що винесена в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 32013110100000031 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212 та ч. 2 ст. 205 КК України.

У вказаній постанові зазначено, що ТОВ «Саноіл Торг» задіяне в якості транзитного підприємства в злочинному ланцюзі незаконної мінімізації податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств.

На думку колегії суддів самі по собі вказані відомості не є беззаперечним доказом безтоварності операцій між ТОВ «Український інвестиційний холдинг» та ТОВ «Саноіл Торг».

В постанові про призначення позапланової документальної перевірки від 08 квітня 2013 року зазначено про обставини, які підлягають підтвердженню або спростуванню під час досудового розслідування вцілому та під час проведення перевірки зокрема.

Відомості про закінчення досудового розслідуванні кримінального провадження № 32013110100000031 сторонами не надані. У зв'язку з цим встановлені під час його розслідування обставини, згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, підлягають доведенню в межах даної справи в загальному порядку.

Проте доказів, які б підтверджували обставини здійснення господарської діяльності ТОВ «Саноіл Торг», викладені в постанові про призначення позапланової документальної перевірки від 08 квітня 2013 року, відповідачем, в порушення ч. 2 ст. 71 КАС України, надано не було.

В акті перевірки від 22 квітня 2013 року № 1413/22-205/ 36336201, проведеної на підставі вказаної постанови слідчого, також відсутні посилання на докази, які вказують на безтоварність операцій між вказаними контрагентами.

Так, у зазначеному акті відсутні посилання на те, що надані до перевірки ТОВ «Український інвестиційний холдинг» документи по правовідносинах з ТОВ «Саноіл Торг» є неповними чи складені з порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Натомість висновки акту перевірки від 22 квітня 2013 року № 1413/22-205/ 36336201 ґрунтуються на обставинах, що викладені в постанові про призначення позапланової документальної перевірки від 08 квітня 2013 року, та акті ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 04 квітня 2013 року № 895/22-20/37269136 про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Саноіл Торг» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01 січня по 31 жовтня 2012 року, в якому закріплено висновок про неможливість здійснення останній господарських операцій та завищення ним податкових зобов'язань, в тому числі по правовідносинах з ТОВ «Український інвестиційний холдинг».

Правову оцінку посиланням відповідача на обставини, викладені в постанові про призначення позапланової документальної перевірки від 08 квітня 2013 року, було надано вище.

Посилання ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 04 квітня 2013 року № 895/22-20/37269136 також є необґрунтованими.

Згідно постанови окружного адміністративного суду м. Києва від 23 травня 2013 року, що залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2013 року, такий акт перевірки був складений ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, а не ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС, як помилково зазначено в акті перевірки від 22 квітня 2013 року № 1413/22-205/ 36336201.

Крім того, зазначеним судовим рішенням було визнано неправомірними дії ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС щодо проведення перевірки, результати якої відображені в акті від 04 квітня 2013 року № 895/22-20/37269136. Також ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС було зобов'язано відновити інформацію про податкові зобов'язання та податковий кредит ТОВ «Саноіл Торг» за період з 01 січня по 31 жовтня 2012 року.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що обставини, на підставі яких відповідач дійшов висновку про безтоварність операцій між ТОВ «Український інвестиційний холдинг» та ТОВ «Саноіл Торг» є необґрунтованими.

В адміністративному судочинстві діє принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі. Відповідно до ч. 4 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

У зв'язку з цим та з огляду на обставини, які свідчать про можливу фіктивну діяльність ТОВ «Саноіл Тог» колегія суддів вважає, що з метою доведення правомірності своїх дій щодо формування податкового кредиту та витрат за операціями з ними, позивач зобов'язаний надати суду докази фактичного отримання товару від вказаного контрагента.

Такий обов'язок виникає у позивача також з огляду на наступні норми права.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, належить, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Із вказаних норм права вбачається, що обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг та понесення витрат саме у зв'язку з отриманням товарів, робіт (послуг).

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуги.

На підтвердження правовідносин з ТОВ «Саноіл Торг» позивач надав суду копію договору купівлі-продажу № 20-01-12 від 20 січня 2012 року, специфікацій, видаткових накладних, актів приймання-передачі, а також документи про передачу отриманого товару комісіонеру і звіти комісіонера.

Дослідивши надані ТОВ «Український інвестиційний холдинг» документи у їх сукупності колегія суддів прийшла до висновку про те, що вони підтверджують фактичне отримання позивачем товару від ТОВ «Саноіл Торг» та його використання у рамках власної господарської діяльності.

Так, відповідно п. 1.2, п. 3.1 договору купівлі-продажу № 20-01-12 від 20 січня 2012 року найменування, асортимент, кількість та вартість товару, умови поставки, конкретне місце фактичного приймання-передачі товару визначаються у специфікаціях, які є невід'ємними додатками до договору.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Український інвестиційний холдинг» та ТОВ «Саноіл Торг» було складено шість специфікацій, а саме - від 23 березня, 30 березня, 24 квітня, 10 травня 2012 року, предметом яких була українська нерафінована соняшникова олія, від 30 квітня, предметом якої була макуха соняшникова українського походження, та від 26 лютого 2013 року, предметом якої була меляса бурякова російського походження.

У кожній із специфікацій було чітко зазначено умови, передбачені п. 1.2, п. 3.1 договору купівлі-продажу № 20-01-12 від 20 січня 2012 року.

Надані позивачем копії видаткових накладних, актів приймання-передачі містять у собі відомості про асортимент товару, його кількість, ціну, місце та дату передачі, які узгоджуються між собою, а також із відомостями, що наведені у специфікаціях.

Згідно пояснень представника позивача придбаний у ТОВ «Саноіл Торг» товар був у подальшому переданий ТОВ «Югекотоп» в рамках договору комісії № 2001К від 20 січня 2012 року для реалізації на експорт.

На підтвердження передачі товару комісіонеру позивач надав суду копії актів про приймання товару по якості і кількості. Зазначені акти підтверджують, що товар, отриманий від ТОВ «Саноіл Торг» того ж дня та в тому ж місці був переданий ТОВ «Югекотоп».

Також представником ТОВ «Український інвестиційний холдинг» були надані суду копії звітів комісіонера із додатками, які підтверджують, що ТОВ «Югекотоп» було забезпечено перевезення, зберігання товару, укладення зовнішньоекономічних контрактів з Компанією «OREXIM LIMITED», отримання документів, необхідних для експорту товару та здійснення його митного оформлення.

Під час судового розгляду справи представником відповідача ставилася під сумнів можливість підписання директором ТОВ «Український інвестиційний холдинг» документів первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують отримання товару від ТОВ «Саоіл Торг» та його передачу ТОВ «Югекопот» з огляду на те, що товариство знаходиться в м. Києві, а товар передавася у м. Миколаєві та Миколаївській області.

Однак, позивачем були надані суду копії наказів від 21 березня, 28 березня, 20 квітня, 27 квітня та 07 травня 2012 року про направлення у відрядження директора ТОВ «Український інвестиційний холдинг» ОСОБА_2 за власні кошти на власному транспорті з метою належного прийняття товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Саноіл Торг».

В постанові суду від 17 грудня 2013 року зазначено, що відрядження директора не підтверджене шляховими листами та видатковими касовими ордерами на отримання коштів для відрядження. Колегія суддів вважає, що вимога суду про надання таких документів суперечить змісту вищезазначених наказів, згідно яких ОСОБА_2 відбував у відрядження за власні кошти та на власному транспорті.

З огляду на те, що податковим органом ставилася під сумнів наявність у ТОВ «Саноіл Торг» товару, що був проданий позивачу за договором купівлі-продажу № 20-01-12 від 20 січня 2012 року, представник ТОВ «Український інвестиційний холдинг» надав суду докази придбання такого товару.

Так, олію соняшникову українського походження ТОВ «Саноіл Торг» придбавало у ТОВ «Інфініті», а макуху соняшникову українського походження у ТОВ «Ювекс-Імпорт». На підтвердження вказаної обставини позивач надав суду копії договорів поставки ТОВ «Саноіл Торг» із вказаними юридичними особами - № 01/02-ОС від 01 лютого 2012 року та № Ж-04 від 03 січня 2012 року, заявок та специфікацій до них, а також товарно-транспортних накладних.

Згідно зазначених накладних товар для ТОВ «Саноіл Торг» доставлявся на адресу ТОВ «Евері».

В свою чергу між ТОВ «Саноіл Торг» та ТОВ «Евері» було укладено договір про надання послуг по прийманню, зберігання та перевантаженню соняшникової олії № СТ-02о/1108 від 22 серпня 2011 року, копія якого приєднана до матеріалів справи.

Мелясу бурякову російського походження ТОВ «Саноіл Торг» придбало у ТОВ «Велес-Агро» та ТОВ «ТД «Метелица». На підтвердження вказаної обставини позивач надав суду копії контрактів № 15-11-2012-1703 від 15 листопада 2012 року та № 14/11/12-1703 від 14 листопада 2012 року, а також вантажних митних декларацій.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції представник відповідача стверджував, що виробником соняшникової олії, яку позивач придбав у ТОВ «Саноіл Торг», були ТОВ «Катеринопільський елеватор», ЗАТ «Креатин», ЗАТ «АТ Каргілл», ВАТ «Миронівський завод по виробленню круп та комбікормів» та ТОВ «Відродження». Однак, ЗАТ «Креатин» та ЗАТ «АТ Каргілл» повідомили про те, що не перебували у правовідносинах з ТОВ «Саноіл Торг» та ТОВ «Інфініті».

Наведена обставина, на думку представника податкового органу, свідчить про безтоварність угоди між ТОВ «Саноіл Торг» та ТОВ «Український інвестиційний холдінг».

Разом з тим, ТОВ «Інфініті» не було позбавлене можливості придбати олію соняшникову у інших осіб, які не є її виробниками. У зв'язку з чим повідомлення двох виробників соняшникової олії про відсутність правовідносин з ТОВ «Саноіл Торг» та ТОВ «Інфініті» не можуть бути підставою для висновку про безтоварність угоди між ТОВ «Саноіл Торг» та ТОВ «Український інвестиційний холдинг».

Представник відповідача також наполягав на тому, що в матеріалах справи відсутні належні докази перевезення олії соняшникової зі складу ТОВ «Евері» до Миколаївського торгового порту.

Такі доводи колегія суддів вважає необґрунтованими, адже в матеріалах справ містяться товарно-транспорті накладні, згідно яких автопідприємство ТОВ «Форсаж 2011» на замовлення ТОВ «Югекотоп» здійснило перевезення товару з Миколаївської області до Терміналу Укрсбытсырье.

Представник податкового органу стверджує, що причепи, використані ТОВ «Форсаж 2011» під час перевезень є паливними цистернами, бортовими самоскидами, що не відповідає виду вантажу, що перевозився - нерафінована олія. На підтвердження вказаної обставини до суду були надані роздруківки з бази даних АІС «Автомобіль» ДАІ МВС України.

Однак, згідно товарно-транспортних накладних перевезення товару відбувалося з використанням причепів ВТ 7398 ХХ, ВТ 46-66 ХТ та АЕ 0017 ХТ.

Серед наданих представником ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві роздруківок з бази даних АІС «Автомобіль» ДАІ МВС України відомості щодо причепів із зазначеними номерами - відсутні.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що ТОВ «Український інвестиційний холдінг» належними доказами підтвердило фактичне отримання товару від ТОВ «Саноіл Торг», а доводи відповідача про безтоварність угоди із вказаним контрагентом - не підтверджені доказами.

За таких обставин колегія суддів вважає позовні вимоги ТОВ «Український інвестиційний холдінг» про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 16 травня 2013 року № 0003252220 та № 0003262220 законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ТОВ «Український інвестиційний холдінг» спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 17 грудня 2013 року, та є підставами для її скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було надано невірну оцінку дослідженим доказам та прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ТОВ «Український інвестиційний холдінг» задовольнити, постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 17 грудня 2013 року - скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Український інвестиційний холдінг» - задовольнити.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 17 грудня 2013 року - скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Український інвестиційний холдінг» - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 16 травня 2013 року № 0003252220 та № 0003262220.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Я.С. Мамчур

О.О. Шостак

Постанова складена в повному обсязі 08 квітня 2014 року.

Головуючий суддя Горяйнов А.М.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.