Ухвала суду № 38203180, 08.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16792/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

08 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Петрус-Алко» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Петрус-Алко» (далі - Позивач, ТОВ «Петрус-Алко») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Відповідач, ДПІ у Святошинському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.06.2013 року №0003152220.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.01.2014 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем доведено відсутність фактів порушення податкового законодавства. Крім іншого, суд першої інстанції наголосив на тому, що Відповідачем не подано доказів нікчемності укладених Позивачем з контрагентами останнього договорів, на підставі яких ТОВ «Петрус-Алко» було сформовано податковий кредит.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неповному дослідженні судом всіх фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, що спричинило прийняття неправильного рішення.

Сторони, будучи належним повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Вирішуючи вказану справу, суд першої інстанції встановив, що у квітні - травні 2013 року працівниками ДПІ у Святошинському районі було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Петрус-Алко» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року. валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем, зокрема, п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість в сумі 3 069 972,00 грн.. Результати перевірки зафіксовані в акті від 31.05.2013 року №359/22.2.09/36942172. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 13.06.2013 року винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0003152220, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3 656 332,75 грн., у тому числі за основним платежем - 3 069 972,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 586 360,75 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Вирішуючи питання про відповідність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вимогам податкового законодавства, суд першої інстанції встановив наступне.

У період, що перевірявся, Позивач на підставі цивільно-правових договорів мав господарські відносини, зокрема, з ТОВ «Прімула Дніпро», ТОВ «Федельта», ТОВ «Барс-11», ТОВ «Біоблок», ТОВ «Сатур-Сю», ТОВ «Інфосревіском», ПП «Мітра 2009», ТОВ «Диполь Системс», ТОВ «МБ Консалтінг», ТОВ «ТД «Трейдстар», у зв'язку з цим до складу податкового кредиту ТОВ «Петрус-Алко» віднесено 3 069 972,00 грн.

Так, між ТОВ «Петрус-Алко» та ТОВ «Прімула Дніпро» укладені: договір про надання послуг №04/03-2012 від 04.06.2012 року, виконання якого підтверджується актом виконаних робіт (д. 1 а.с. 45), податковою накладною (д. 1 а.с. 46), звітом (д. 1 а.с. 47-62); договір №02/05-05-2012 від 27.04.2012 року про надання послуг з виготовлення сувенірної упаковки, виконання якого підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт та податковими накладними (д. 1 а.с. 66-67), звітом (д. 1 а.с. 68-102); договір №02/05-04-2012 від 27.04.2012 року про надання поліграфічних послуг з друку на виробах замовника, виконання якого підтверджується погодженнями (д. 1 а.с. 106-107), актами приймання-передачі виробів (д. 1 а.с. 108-109), актом приймання-передачі виконаних робіт (д. 1 а.с. 110), податковою накладною (д. 1 а.с. 111); договір №04/03-01-2012 від 04.07.2012 року про надання транспортно-експедиційних послуг, про виконання кого свідчать акти приймання-передачі виконаних робіт (д. 1 а.с. 118, 120, 122, 124), податкові накладні (д. 1 а.с. 119, 121, 123, 125), транспортні заявки (д. 1 а.с. 126-137), товарно-транспортні накладні (д. 1 а.с. 128-355).

Крім того, між ТОВ «Петрус-Алко» та ТОВ «Федельта» були укладені: договір №02/05-01-2012 від 27.04.2012 року про надання консультаційних послуг з юридичних та інших питань, про виконання якого свідчать акт виконаних робіт та податкова накладна (д. 2 а.с. 51), а також звіт (д. 2 а.с. 52-72); договір №02/05-02-2012 від 27.04.2012 року про надання інформаційно-консультаційних послуг, факт виконання якого підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт та податковою накладною (д. 2 а.с. 76), звітом (д. 2 а.с. 77-89); договір №02/05-03-2012 від 27.04.2012 року про надання послуг з розробки дизайну сувенірної упаковки, реальність якого підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт і податковою накладною (д. 2 а.с. 93), звітом (д. 2 а.с. 94-105); договір №04/03-02-2012 про надання інформаційно-консультаційних послуг від 04.06.2012 року, про факт виконання якого свідчать акти приймання-передачі виконаних робіт та податкові накладні (д. 2 а.с. 118-119), звіт (д. 2 а.с. 120-144); договір №02/05-06-2012 від 27.04.2012 року про надання транспортно-експедиційних послуг, реальність якого підтверджується товарно-транспортними накладними (д. 2 а.с. 1-48), актами приймання-передачі виконаних робіт і податкових накладних (д. 5 а.с. 7-8), транспортними заявками (д. 5 а.с. 9-12), платіжними дорученнями (д. 2 а.с. 145-146); договір №02/05-2012 від 27.04.2012 року про надання транспортних послуг при перевезеннях вантажів в автомобільному сполученні, реальність виконання якого підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт та податкових накладних (д. 5 а.с. 15-17), транспортними заявками (д. 5 а.с. 18-29), товарно-транспортними накладними (д. 5 а.с. 30-250).

Судом першої інстанції також встановлено, що між ТОВ «Петрус-Алко» та ТОВ «Інфосервіском» укладено договір відшкодування послуг №ІСК-129 від 23.05.2011 року, факт виконання якого підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) і податковими накладними (д. 3 а.с. 25-26), звітами (д. 3 а.с. 27-36), а також актом приймання-передачі векселів (д. 3 а.с. 37).

21.03.2011 року між ТОВ «Трейдстар» та ТОВ «Петрус-Алко» укладено договір поставки №21/3-6, про реальність якого свідчать видаткові накладні та податкові накладні (д. 3 а.с. 40, 42, 44, 46), товарно-транспортні накладні (д. 3 а.с. 41, 43, 45, 47), акти приймання-передачі векселів (д. 3 а.с. 48-51).

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Дюполь Системс» та ТОВ «Петрус-Алко» укладені: договір поставки №ДС-12/09-6 від 12.09.2011 року, виконання якого підтверджується видатковими та податковими накладними (д. 3 а.с. 53, 55, 57), товарно-транспортними накладними (д. 3 а.с. 54, 56, 58); договір №01/09-11 від 01.09.2011 року про надання маркетингових, передпродажних послуг та послуг мерчендайзингу, виконання якого підтверджується актами здачі-прийняття робіт і податковими накладними (д. 3 а.с. 64-76), звітом (д. 3 а.с. 77-85), актом приймання-передачі векселів (д. 3 а.с. 86).

Крім іншого, між ТОВ «Петрус-Алко» та ТОВ «МВ Консалтинг» укладено договір №21/11-11 про надання маркетингових послуг, факт реальності якого підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкових накладних (д. 3 а.с. 90, 93, 95, 98, 101, 104, 108, 118), проектом технічних умов (д. 3 а.с. 110-117, 120-132), актом приймання-передачі векселів (д. 3 а.с. 133).

Між ТОВ «Барс-11» та ТОВ «Петрус-Алко» укладено договір №02/05-07-2012 від 27.04.2012 року про надання експедиційних послуг, про виконання якого свідчать акти приймання-передачі виконаних робіт та податкові накладні (д. 4 а.с. 7-9), товарно-транспортні накладні та заявки (д. 4 а.с. 10-167), платіжні доручення (д. 4 а.с. 168-169).

Окружним адміністративним судом м. Києва також встановлено, що між ТОВ «Біоблок» та ТОВ «Петрус-Алко» укладено договір поставки №б/н від 04.05.2011 року, реальність якого підтверджується видатковими накладними (д. 4 а.с. 172, 178), податковими накладними (д. 4 а.с. 173, 179), товарно-транспортними накладними (д. 4 а.с. 174-177, 180), платіжними дорученнями (д. 4 а.с. 181-185).

Крім того, між ТОВ «Сатур-Сю» та ТОВ «Петрус-Алко» укладено договір купівлі-продажу товару від 31.05.2011 року №КП 31/11-01, виконання якого підтверджується видатковою накладною та податковою накладною (д. 4 а.с. 188), товарно-транспортними накладними (д. 4 а.с. 189-215), платіжним дорученням (д. 4 а.с. 216).

Також між ТОВ «Петрус-Алко» та ПП «Мітра 2009» укладені: договір поставки №10-07 від 10.07.2012 року, виконання якого підтверджується видатковою накладною (д. 4 а.с. 219), податковою накладною (д. 4 а.с. 220), товарно-транспортною накладною (д. 4 а.с. 221); договір про надання транспортних послуг №21-06 від 21.06.2012 року, факт реальності якого підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податковими накладними (д. 4 а.с. 224-228), товарно-транспортними накладними (д. 4 а.с. 229-330).

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 14, 198, 200 ПК України, ст. ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», прийшов до висновку про відсутність у податкового органу підстав для збільшення податкових зобов'язань з ПДВ Позивачу, оскільки наявні у матеріалах справи докази повністю підтверджують правомірність формування ТОВ «Петрус-Алко» податкового кредиту.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Приписи ч. 1 ст. 208 ГК України визначають, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Враховуючи положення зазначених вище статей ГК України, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити той факт, що для визнання правочину такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно встановити факт наявності у контрагентів або контрагента такої мети.

Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, господарські операції між контрагентами мали товарний характер та не були вчинені з метою, яка завідомо суперечила інтересам держави і суспільства.

Приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надавши оцінку наявним у матеріалах справи документам, наданих Позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «Прімула Дніпро», ТОВ «Федельта», ТОВ «Барс-11», ТОВ «Біоблок», ТОВ «Сатур-Сю», ТОВ «Інфосревіском», ПП «Мітра 2009», ТОВ «Диполь Системс», ТОВ «МБ Консалтінг», ТОВ «ТД «Трейдстар», судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про їх відповідність вимогам, що закріплені приписами чинного законодавства до первинних документів, а тому вважає обґрунтованою позицію Окружного адміністративного суду м. Києва про документальне підтвердження виконання зобов'язань з вказаними контрагентами.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що наявні у матеріалах справи документи у розумінні приписів Закону про бухгалтерський облік є первинними документами, а тому підтверджують реальність виконання укладених Позивачем з ТОВ «Прімула Дніпро», ТОВ «Федельта», ТОВ «Барс-11», ТОВ «Біоблок», ТОВ «Сатур-Сю», ТОВ «Інфосревіском», ПП «Мітра 2009», ТОВ «Диполь Системс», ТОВ «МБ Консалтінг», ТОВ «ТД «Трейдстар» договорів.

Щодо висновків суду першої інстанції про необґрунтованість твердження податкового органу щодо завищення Позивачем податкового кредиту з ПДВ, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент виписування податкових накладних Позивачу ТОВ «Прімула Дніпро», ТОВ «Федельта», ТОВ «Барс-11», ТОВ «Біоблок», ТОВ «Сатур-Сю», ТОВ «Інфосревіском», ПП «Мітра 2009», ТОВ «Диполь Системс», ТОВ «МБ Консалтінг», ТОВ «ТД «Трейдстар» були зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, а також платниками податку на додану вартість, а факт реальності господарських операції, як було встановлено раніше, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а тому правових підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у Відповідача не було.

Окрім іншого, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що навіть встановлення факту взаємовідносин контрагента Позивача або Позивача з фіктивними суб'єктами господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності ТОВ «Петрус-Алко», оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем податкового кредиту та валових витрат від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

Крім того, посилання податкового органу на використання у ході перевірки Позивача актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів останнього колегія суддів оцінює критично, оскільки зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ який складається після проведення такої звірки (довідка) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі і про реальність, повноту, достовірність, господарських операцій такої особи. Тобто дані висновки не можуть братися до уваги та використовуватися податковими органами під час проведення перевірок інших платників податків, як податкова інформація чи доказова база.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Петрус-Алко» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.