Постанова № 38196071, 01.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 квітня 2014 року № 826/2220/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Васильченко І.П., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «УТФ Зерно» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0009112201 від 05.11.2013 року, встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0009112201 від 05.11.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача, відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки всі господарські операції позивача є реальними, підтверджуються належним чином складеними первинними документами, в силу чого, у відповідача відсутні підстави для висновку про заниження позивачем грошових зобов'язань з податку на додану вартість, відповідно, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2014 року відкрито провадження в адміністративній справі. Справу призначено до судового розгляду на 11.03.2014 року.

Представник відповідача в судовому засіданні 11.03.2014 року проти позову заперечив з підстав його необґрунтованості.

В судове засідання 11.03.2014 року представник позивача не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, подав клопотання, яким просив відкласти судовий розгляду справи. У зв'язку з наведеним, розгляд справи судом відкладений на 26.03.2014 року.

В судовому засіданні 26.03.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 26.03.2014 року не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Оскільки в судове засідання прибули не всі особи, що беруть участь у справі, суд, в порядку частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши наявні в ній докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для прийняття рішення, судом встановлено наступне.

Державною податковою інспекцією у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «УТФ Зерно» (код ЄДРПОУ 38615496) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правильності нарахування і сплати податку на прибуток та додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Вторметекспорт» (код ЄДРПОУ 30127924) за період з 01.05.2013 року по 31.05.2013 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт № 581/26-54-22-01-10/38615496 від 14.10.2013 року, яким встановлено порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 277-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, в період, що перевірявся на загальну суму 292943,34 грн. в тому числі за травень 2013 року.

На підставі складеного акту перевірки, 05.11.2013 року Державною податковою інспекцією у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві винесено податкове повідомлення-рішення № 0009112201, яким збільшено ТОВ «УТФ Зерно» суму грошового зобов'язання в розмірі 366178,75 грн., з якої: за основним платежем - 292943,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 73235,75 грн. за платежем: податок на додану вартість, код платежу: 14010100.

Вказане податкове повідомлення-рішення винесене на підставі висновку відповідача про неправомірність віднесення до складу податкового кредиту та суми податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Вторметекспорт», оскільки правочини вчинені за участю позивача та його контрагентів не спричинили настання реальних правових наслідків.

Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 зазначив, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між «УТФ Зерно» та ТОВ «Вторметекспорт», мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Вторметекспорт» укладено договір поставки № 20 від 20.05.2013 року, відповідно до умов якого, постачальник передає, а покупець приймає та сплачує, на умовах, що вказуються в специфікаціях (додатках) до даного договору, сільськогосподарську продукцію.

Так, ТОВ «Вторметекспорт», відповідно до видаткових накладних № 325 від 22.02.2013 року та № 328 від 23.05.2013 року поставило позивачу товар (соя українського походження) у кількості 382,100 тонн по ціні 4600,00 грн. за одну тонну. Загальна сума поставки складає 1757660,00 грн., в т.ч. ПДВ.

Крім того, під час перевірки підприємством надано до перевірки податкові накладні № 19 від 22.05.2013 року на суму 958456,00 грн. в т.ч. ПДВ 159742,67 грн. та № 22 від 23.05.2013 року на суму 799204,00 грн. в т.ч. ПДВ 133200,67 грн., включені до складу податкового кредиту Декларації з ПДВ за травень 2013 року.

Проте, сертифікати якості (походження) сої, відображення місць та умов зберігання товарів, залучення послуг навантаження-розвантаження товарів, дослідження на показники безпеки та ГМО тощо, ні під час перевірки, ні під час розгляду справи, позивачем не надано.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як встановлено перевіркою, позивач в податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2013 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість, на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Вторметекспорт», у зв'язку з придбанням товару.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем виконаних робіт та їх придбання з метою використання у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Наведені обставини та досліджені судом документальні докази суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з постачання товарів фактично не мали реального характеру, постачання оформлене лише документально та не спрямоване на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Оскільки позивачем не надано документів на підтвердження використання в межах своєї господарської діяльності придбаних у ТОВ «Вторметекспорт» товару, суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено, а судом не встановлено, що здійснені ним господарські операції з вказаними контрагентами носять реальний характер, а придбані товари використано в межах господарської діяльності позивача, чи придбано з такою метою.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що акт перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість за спірний період є обґрунтованим та не спростовуються матеріалами справи, збільшення ТОВ «УТФ Зерно» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість відповідно до податкового повідомлення-рішення від 05 листопада 2013 року № 0009112201 є правомірним, а тому позовні вимоги ТОВ «УТФ Зерно» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є безпідставними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Частина третя статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлює, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сплатив судовий збір у розмірі 487,20 грн., тобто 10 відсотків розміру ставки судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру.

Відповідно до частин першої-третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, решта суми судового збору у розмірі 90 відсотків розміру ставки судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру, а саме 4384,80 грн. (4872,00 грн. - 487,20 грн.) має бути стягнута на корить Державного бюджету України з позивача.

Керуючись ст. ст. 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «УТФ Зерно» (код ЄДРПОУ 38615496, 04205, м. Київ, проспект Оболонський, буд. 30, офіс 287) на користь Державного бюджету України (отримувач УДСКУ у Печерському районі, код 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, рахунок 31218206784007) 90 відсотків суми судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 4384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко