Ухвала суду № 38184824, 09.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" квітня 2014 р. м. Київ К/800/50500/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В., Бухтіярової І.О., Костенка М.І.,

при секретарі судового засідання Горголь І.С.,

за участю представників сторін: позивача - Капманнікова М.О.,

відповідача - Грембовського В.О.,

представник прокуратури - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Автоскладальний завод № 2» Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан Моторс»

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.03.2013 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2013 р.

у справі № 826/682/13-а

за позовом Дочірнього підприємства «Автоскладальний завод № 2» Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан Моторс»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби

за участю прокуратури Подільського району м. Києва

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2013 року Дочірнє підприємство «Автоскладальний завод № 2» Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» (далі - позивач, ДП «Автоскладальний завод № 2» ПАТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Подільському районі м. Києва), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.01.2013 р. № 0000092220, № 0000102220 та № 0000112220.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.03.2013 р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2013 р., в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.03.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2013 р. і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 15.10.2012 р. по 14.12.2012 р., на підставі направлень від 15.10.2012 р. № 1544, № 1545, № 1546, № 1547, № 1548, № 1549, посадовими особами ДПІ у Подільському районі м. Києва, згідно пункту 77.1 статті 77 Податкового кодексу України, наказів від 25.05.2012 р. № 422, від 07.07.2012 р. № 577 та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, була проведена планова перевірка ДП «Автоскладальний завод № 2» ПАТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 30.06.2012 р., за результатами якої складено акт від 21.12.2012 р. № 645/22-205/21751779 та встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог пункту 51, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпунктів 14.1.27, 14.1.26 пункту 14.1 статті 14, пунктів 138.1, 138.2, 138.3, 138.4, 138.5, 138.6, 138.8 - 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 9 515 848 грн.; - пункту 4.1, підпункту 4.5.1 пункту 4.5 статті 4, підпункту 7.2.4 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 186.3 статті 186, підпунктів 192.1.1, 192.1.2 пункту 192.1, пунктів 192.2, 192.3 статті 192, підпункту 196.1.14 пункту 196.1 статті 196, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму, що підлягає відшкодуванню в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів (рядок 25.2/23.2 декларації) в сумі 3 041 855 грн., та занижено податок на додану вартість в розмірі 416 764 грн..

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 08.01.2013 р. винесено податкові повідомлення-рішення: № 0000092220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 520 955 грн., у тому числі: 416 764 грн. - за основним платежем та 104 191 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000102220, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого за рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 3 041 855 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 760 464 грн.; № 0000112220, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності податком на прибуток у розмірі 9 515 848 грн.

Як вбачається з акту перевірки № 645/22-205/21751779 від 21.12.2012 р., підставою для нарахування позивачу вказаних податкових зобов'язань слугували висновки перевіряючих про неправомірність формування позивачем складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами господарських операцій з його контрагентами, посилаючись на нікчемність укладених між ними правочинів.

Суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що висновки податкового органу викладені в акті перевірки щодо порушення позивачем положень податкового законодавства в частині формування податкового кредиту та валових витрат за період, що перевірявся є обґрунтованими, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення не підлягають скасуванню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись з такими висновками судів, вважаючи їх передчасними та такими, що винесені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.

Відповідно до статі 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Слід зазначити, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: - неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; - відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; - облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; - здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; - відсутність первинних документів обліку.

Ухвалюючи судові рішення по справі, суди попередніх інстанцій посилались на докази, які є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій (виконання робіт, придбання товарів), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту та валових витрат позивача.

Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

В даному випадку судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а саме: можливостей контрагентів позивача щодо виконання укладених з позивачем договорів; питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні виконаних робіт, отриманих товарно-матеріальних цінностей, з відповідним документальним підтвердженням; не досліджено та не розглянуто належним чином докази, що містяться в матеріалах справи.

Касаційна ж інстанція згідно з частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з частиною другою статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

Відповідно до вищевикладеного, касаційна скарга ДП «Автоскладальний завод № 2» ПАТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Автоскладальний завод № 2» Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.03.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2013 р. у справі № 826/682/13-а - скасувати.

Справу № 826/682/13-а направити на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя підпис І.В. Приходько Судді підпис І.О. Бухтіярова підпис М.І. Костенко