Ухвала суду № 38184770, 07.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2014 року м. Київ К/9991/94676/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2011

у справі №2а-8417/11/2070

за позовом Державного підприємства «Харківський завод Транспортного устаткування»

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2011, позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова №00001262330/1 від 13.12.2010.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові в повному обсязі, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено планову виїзну перевірку ДП «ХЗТУ» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 31.12.2009, валютного законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2010, за результати якої складено акт №6488/233/14309764 від 09.09.2010.

Перевіркою встановлені порушення: пп. 7.2.6 п.7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 742937 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.09.2010 №00001262330/0, яким визначено суму податкового зобов?язання з податку на додану вартість у розмірі 1114405,50 грн., яка складається: з суми основного платежу у розмірі 742937 грн. та штрафних санкцій у розмірі 371468,50 грн.

За наслідками адміністративного оскарження частково задоволена скарга платника, прийнято податкове повідомлення від 13.12.2010 №00001262330/1, яким визначено суму податкового зобов?язання з податку на додану вартість у розмірі 1080766,50 грн., у т.ч. основного платежу у розмірі 720511 грн. та штрафних санкцій у розмірі 360255,50 грн.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок ДПІ про не підтвердження зв?язку між отриманими послугами зі зберігання майна та оренди обладнання від ЗАТ «ХЗТУ» та господарською діяльністю ДП «ХЗТУ» на підставі не включення витрат на ці послуги до виробничої собівартості продукції, що призвело до зайвого віднесення до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 212130,00 грн., а також неможливість включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по податковим накладним, виписаних у минулих податкових періодах, у зв?язку з чим позивач завищив склад податкового кредиту на загальну суму 543234,00 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, не підтверджених податковими накладними.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ЗАТ «ХЗТУ» укладений договір зі зберігання майна №Н/43-04 від 01.08.2004, за умовами якого Зберігач зобов'язується зберігати майно, передане йому Поклажодавцем, та повернути йому це майно в цілості після спливу визначеного цим договором строку, а Поклажодавець зобов'язується сплатити за зберігання обумовлену договором винагороду.

Надання послуг зі зберігання за зазначеним договором підтверджується наданими позивачем первинними документами, а саме специфікаціями, актами приймання-передачі майна на зберігання, актами приймання - передачі майна зі зберігання, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) за липень 2007 року - грудень 2009 року, податковими накладними, перелік яких наведено в додатку №7 до акту перевірки.

Позивачем віднесено до складу податкового кредиту ПДВ по податковим накладним, виписаним ЗАТ «ХЗТУ» при наданні послуг по зберіганню майна, в сумі 105505,00 грн.

У зв?язку з виробничою необхідністю та з метою забезпечення підприємства необхідним обладнанням для його повноцінного функціонування, між позивачем та ЗАТ «ХЗТУ» укладений договір оренди обладнання №3/42-А від 01.03.2005, відповідно до якого ЗАТ «ХЗТУ» (Орендодавцем) передано у користування ДП «ХЗТУ» (Орендарю) майно для промислового використання. Надання послуг з оренди за зазначеним договором підтверджується первинними документами, а саме специфікаціями, актами приймання-передачі майна в оренду, актами приймання-передачі майна з оренди, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) за липень 2007 року - березень 2009 року, податковими накладними.

На підставі виданих ЗАТ «ХЗТУ» податкових накладних за надання послуг оренди обладнання позивачем віднесено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 106625,00 грн.

Віднесення позивачем у бухгалтерському обліку вищезазначених витрат до складу адміністративних витрат не може бути підставою для позбавлення його права на податковий кредит, з огляду на відсутність заперечень щодо реальності господарських операцій, а також наявності у позивача необхідних первинних документів на їх підтвердження. Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить в залежність виникнення у платника права на податковий кредит від порядку формування ним в бухгалтерському обліку виробничої собівартості продукції, що ним виробляється.

Посилання в касаційній скарзі на не підтвердження використання позивачем вищезазначених послуг у власній господарській діяльності з підстав завищення валових витрат за 2 півріччя 2007 року, 2008 та 2009 р.р. у сумі 1568125,00 грн. є безпідставними, оскільки за наслідками перевірки донарахування позивачу зобов?язань з податку на прибуток за вищезазначеними господарським операціями не відбулося.

Щодо віднесення ДП «ХЗТУ» до складу податкового кредиту за 2008 рік сум ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних в інших податкових періодах на загальну суму 543234,00 грн., то у податковому періоді (попередній період), коли податкова накладна була виписана продавцем товарів, але не отримана покупцем цих товарів, покупець товарів не мав документа (податкової накладної), на підставі якого міг би включити суму податку на додану вартість по цій операції до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника та з'ясування достовірності й повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Аналіз вищенаведеної норми дає підстави для висновку, що подання заяви зі скаргою на постачальника є виключним правом, а не обов'язком покупця.

Таким чином, недотримання позивачем порядку, встановленого підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених ним витрат до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення податкової інспекції, позаяк згідно з абзацом 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону, підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

За підтвердження факту придбання та оплати товару в податковому періоді в якому були виписані податкові накладні, що податковим органом не заперечується, однак, які фактично отримані позивачем пізніше, але в межах строків встановлених ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов??язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтовані рішення, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2011 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун