Ухвала суду № 38184773, 24.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2014 року м. Київ К/9991/1463/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 01.09.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010

у справі №2а-8863/10/2670

за позовом Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про результати розгляду первинної скарги , -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 01.09.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків №0001224120/0 від 02.10.2009 , №0001224120/1 від 23.12.2009, №0001224120/2 від 17.02.2010, №0001224120/3 від 22.04.2010. Визнано протиправним та скасовано рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків про результати розгляду первинної скарги №14319/10/25-020 від 04.12.2009 .

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено невиїзну позапланову документальну перевірку своєчасності сплати рентної плати за транзитне транспортування природного газу через територію України Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» по розрахункам за квітень-травень 2009 року, за результатами якої складено акт №409/41-20/20077720 від 21.09.2009.

За висновками акта перевірки позивачем порушено вимоги пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», щодо несвоєчасної сплати суми узгодженого податкового зобов'язання - рентної плати за транзитне транспортування природного газу через територію України із затримкою від 1 до 30 календарних днів на суму 197295976,87 грн., із затримкою від 31 до 90 календарних днів на суму 61694777,84 грн..

На підставі акта перевірки, відповідно до пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001224120/0 від 02.10.2009, яким позивачу визначено до сплати штраф у розмірі 12338955,57 грн..

За наслідком адміністративного узгодження скарга позивача залишена без задоволення, прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001224120/1 від 23.12.2009, №0001224120/2 від 17.02.2010,№0001224120/3 від 22.04.2010.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем виконано вимоги щодо вчасності сплати рентних платежів, відповідно до розрахунків суми рентної плати за транзитне транспортування природного газу територією України: за квітень 2009 року (№11552 від 19.05.2009) на суму 109100727,15 грн., отримане відповідачем 19.05.2009; за травень 2009 року ( №13859 від 19.06.2009) на суму 149890027,56 грн., отримане відповідачем 19.06.2009 та платіжними дорученнями про авансову сплату рентної плати за транзитне транспортування природного газу територією України за квітень-травень 2009 року.

Отримані від позивача кошти на оплату рентної плати за транзитне транспортування природного газу територією України, були зараховані відповідачем на погашення заборгованості позивача перед бюджетом за рентну плату в іншому періоді. Тобто, податковий орган фактично здійснив перерозподіл платежу позивача, змінивши при цьому призначення платежу самостійно визначене платником податків.

Згідно з пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

-при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання,- у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

-при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання,- у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

-при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання,- у розмірі пятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно із п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових) платежів у встановлені законами терміни.

Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Виходячи із змісту пп. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Згідно із пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 цього ж Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фонами» визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Разом з тим, Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу і які не передбачають можливості зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, податковий орган не має права самостійно змінювати призначення платежу визначеного платником податків при здійсненні розрахунків зі сплати податків, зокрема, з метою погашення податкового боргу змінювати період, за який сплачується податкове зобов'язання.

Вищенаведеним спростовуються доводи податкового органу, які наведені ним в касаційній скарзі, як підставу для скасування постановлених су справі рішень судів попередніх інстанцій.

Враховуючи наведене, висновки суду першої та апеляційної інстанції ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 01.09.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун